Автори / Олександр Бик / Сто грамів свинцю

Заплакані рими

Блукають в останній ері,

Непрошені вірші

Сідають за стіл з порогу –

П’ють за упокій,

А розхристані подихом двері,

Рвуть петлі стальні

І віщують далеку дорогу,

Далеку дорогу

По сліду, або по вітру,

Туди, де не треба

Доводить свою провину.

Де кожний – поет,

Після того, як вип’є півлітру

А потім стріляє,

Як правило, тільки у спину,

У спину, бо ж, Боже,

Ти є, чи нема, а хто знає?

Чи зможеш, Всевишній,

До них повернутись спиною?

Відчути, як залпом

Весь світ тобі вслід стріляє?...

Сто грамів свинцю,

Як прощення нести з собою…

Додав SANDRO7772 23 грудня 2008

Про автора

Народився в містечку Сосниця на Чернігівщині. Зараз студент філологічного факультету Глухівського державного педагогічного університету ім. О. П. Довженка.