Увійти · Зареєструватися
 

 
 
Потік Афіші Товари Інформація

Валер`ян Підмогильний

Валер'ян Петрович Підмогильний (*2.02.1901, Писарівка - 3.11.1937, Сандармох) — український письменник і перекладач, один з найвидатніших прозаїків українського "розстріляного відродження".

Біографічні відомості

Народився Валер'ян Підмогильний 2 лютого 1901 року в селі Писарівка Павлоградського повіту (зараз Синельниківський район) на Катеринославщині в бідній селянській родині . Коли йому було близько 14 років, батьки переселились до панської економії в селі Чаплі. Закінчив училище, а потім ще вчився з перервами, через матеріальну скруту, на математичному та юридичному факультетах Катеринославського університету, який так і не закінчив. Літературна діяльність переривалась вчителюванням, працею у видавництвах.

 

Члени літературного об'єднання "Ланка" . Зліва направо: Борис Антоненко-Давидович, Григорій Косинка, Марія Галич, Євген Плужник, Валер’ян Підмогильний, Тодось Осьмачка. 1925 рік.

Своїм духовним наставником у відчутті слова Підмогильний вважав Михайла Коцюбинського, достойно продовжуючи розбудову української словесності. Блискуче знана Валер'яном французька мова додавала його творам поетики — повнокровності фрази: живої, дихаючої, сповненої натхнення і пристрасті. Він зумів зблизити свою творчість із Західною літературою, сприймаючи враження нових літературних течій, доводячи стилістику до найвищих світових зразків свого часу.

У стрімкому вирі нищівних 19—20-х років він закарбував чуттєву картину людського характеру революційної доби. Його творчість сповнена людськості, розгубленості душі в змаганні з машиною смертоносного часу.

Валер'ян Підмогильний сам здійснив таку ж подорож, в пошуку свого я розкривши нові грані свідомості на сторінках творів. Його роман «Місто» одна із знакових книг століття. Розповідь про долю юнака в тенетах великого полісу, по суті живого хижого організму, що висмоктує совість людини. Роман можна порівнювати з найкращими зразками літератури подібного змісту. Він близький геніальним прозаїкам і в той час своєрідний, яким і має бути справжнє мистецтво. Злочин, що робить місто з людиною, нагадує Достоєвського з його живим і зловісно сірим Петербургом і Мопасана з темою морального виродження в «Любому Друзі». Разом із цим — це суто українська драма людини — сільської натури з її темною підсвідомістю, що роз'їдає серцевину особистості.

Літературознавство

Валер'ян Підмогильний працював теж і в літературознавстві, даючи цікаву й сміливу, як на радянську дійсність, спробу психоаналітичного розгляду творчості І. Нечуя-Левицького у своїй праці «Іван Нечуй-Левицький» («Життя і революція», кн. 9, 1927). Був автором критичної оцінки поезії М. Рильського під назвою «Без стерна» («Життя і революція»,1927). Працював теж як літературний редактор журналу «Життя і революція», з редакції якого був усунений після 1930 року.

Загибель

11 січня 1935 року В. Підмогильний визнав, що належав до «групи письменників-націоналістів з терористичними настроями у ставленні до вождів партії». Визнав тому, що, на його думку і ще подібних (група складалась із сімнадцяти чоловік, серед яких Микола Куліш, Г.Епік, О.Ковінька, Євген Плужник), «політика колективізації привела українське село до голоду».  Після самогубства Миколи Хвильового та М. Скрипника, практично того ж розстрілу без суду, за вироком — вороги, «терористи» в вузьких колах називали Постишева «душителем українського народу».

Закритий суд без свідків і адвокатів позбавив всіх учасників націоналістичної групи волі «терміном на десять років з конфіскацією особистого майна».

В соловецькому таборі в нелюдських умовах ізолятора Підмогильний продовжував писати. Збереглось 25 листів до дружини, в яких він розповідає про свої переклади, розпочаті повісті, оповідання.

Особлива трійка УНКВС винесла новий вирок: «Розстріляти» 3 листопада 1937 року до двадцятилітнього ювілею Жовтневої революції, щоб звільнити місце для нових мучеників режиму. Разом із Валер'яном Підмогильним в урочищі Сандромох у Карелії розстріляні Микола Зеров, Григорій Епік, Лесь Курбас,Микола Куліш,Мирослав Ірчан,Юліан Шпол.

Валеріана Підмогильного було реабілітовано 1956 року.

На Байковому кладовищі Києва є могила сім'ї Підмогильних.

Твори

Оповідання

  • «Добрий Бог» (Собачий Хутір, липень 1918)

  • «Гайдамака» (Собачий Хутір, серпень 1918)

  • «Ваня» (березень 1919)

  • «Старець» ( серпень 1919)

  • «Важке питання»

  • «Пророк»

  • «На іменинах» (, вересень 1919)

  • «Дід Яким» ( вересень 1919)

  • «На селі» ( вересень 1919)

  • «В епідемічному бараці» (1920)

  • «Собака» (1920)

  • «Проблема хліба» (1922)

  • «Іван Босий» (березень 1922)

  • "Син" (1923)

  • «Військовий літун» (1923)

  •  "Історія пані Ївги"(1923)

  • «Сонце сходить» (1924)

  • «Третя революція» (1925)

  • «З життя будинку» (1933)

Повісті

  • «Остап Шаптала» (1921)

  • «Повість без назви» (1933-1934)

Романи

  • "Місто" (Київ, 1927)

  • «Невеличка драма» (1930)

Збірки

  • Твори, Том І, збірка оповідань, 1919 

  • Військовий літун, збірка оповідань,1924 

  • Проблема хліба, збірка оповідань,1930 

 
 

Учасники

Art-Vertep, nady

 
 
 

Гостиница Днепропетровск |  Светильники Днепропетровск |  Рекламное агентство |  Сауны Днепропетровска