Народний художник України, лауреат Державної премії України ім. Т. Г. Шевченка Марія Овксентіївна Примаченко народилася 12 січня 1909 року (30 грудня 1908 року) в селі Болотня на Київщині в родині селянина Овксентія Григоровича. Батько був родом із сусіднього села, пішов у «прийми» в сім’ю дружини Параски Василівни. Так і прозвали його в селі Приймаченком. Родина була творчо обдарована і талановита. Батько був теслярем, любив дерево і роботу з ним, та й іншої всякої роботи не цурався. Мати чудово вишивала, саме в неї Марія й перейняла любов до краси, яку народжували золоті руки майстринь, і скоро вже сама навчилася вишивці.
«Починалося все це так,- згадувала художниця.- Якось біля хати, над річкою, на заквітчаному лузі пасла я гусей. На піску малювала всякі квіти, побачені мною. А потім помітила синюватий глей. Набрала його в пелену і розмалювала нашу хату…» Кожен приходив подивитися на цю дивину, зроблену руками дівчинки. Хвалили. Сусіди просили і їхні хати прикрасити.
Талант Примаченко відкрила киянка Тетяна Флору (у 1960—1970-х роках широку популяризацію творчості Примаченко організував журналіст Г.Мєстечкін). 1936 року Марію Авксентіївну запрошують до експериментальних майстерень при Київському музеї українського мистецтва. Її творчість стає різноманітнішою — Марія малює, вишиває, захоплюється керамікою. У Державному музеї українського народного та декоративно-ужиткового мистецтва зберігаються її чудові керамічні глечики й тарелі цього періоду. Яким Герасименко, визнаний майстер української кераміки, охоче передавав Приймаченко виготовлені ним різних форм вироби, а Приймаченко розписувала їх рудими лисичками, страшними звірами, крокуючими по стеблах полуниць блакитними мавпами і неповторними зеленими крокодилами, вкритими квіточками.