Автори / Іван Аксьоненко / "Мерехтіння"
Вечір.
вулиця та вітер не живий
темний вузенький провулок
та ліхтар блимаючий
Дівчина саменька по вулиці іде
дощ потойбічний її щосили б'є
секунду ще до цього небуло нічого
легенький вітер дмухав,вона чекала "Його".
а зараз її зносить і мочить як з відра
дуже страшний вітер та злива нелюдська
зірки колихаються в небі
і місяць їх чорний трима
вона крізь бурю бідненька,як пелюсток квітки рветься сама
їй вітер в обличчя кидає - оближ це іди звідсіля
вона іде і не замовкає
за нього все молиться
бо його коха:
Хай Бог тримає його
і хай він живе
щоб зранку зустрів він те сонце золоте.
Годину до цього вони мали зустрітись
в подвір'ї квітучому,що неподалік.
нервується дівчина дзвонить
а хлопець у темряві нічній тій зник.
І молить Всевишнього
і все Го блага
хай він не залишить його
хай Бог го трима.
А дощ безперестанку все б'є її й б'є
і дівчинка плаче,та все ж вперед мужньо іде.
вітер жахливий все з землі зміта
та милая дівчинка плаче..і руку біля серця трима.
не дивлячись під ноги вона каміння спітка
та з всього розмаху об нього б'ється її нога
і дівчина падає...
а вітер її взад відкида.
і об камінь що спіткала.
вона голову розбила..
В будинку що поряд музика гра
всі люди гуляють,їм зара невидана журба.
та хлопець знайомий пручається все,
бо його друг зустрів і вже годину туди пхне.
Хлопець пручається дужче,і хоче піти...
та пізно одному вже по темряві йти...
до столу підходить та келих вина
він як ковток води увесь випиває до дна.
мобільний дістав,увімкнув його знов
він сів і дізнався,що вона дзвонила йому з сім разів.
він їй передзвонити хоче вибачитись та все пояснити
та марно...її телефон мовчить,прийшлося затію лишити.
Він знову до столу з келихами йде
і ще один червоного вина келих до самого прозорого дна п'є
цигарочок пачку з карману дістає
цигарку одну бере,та запалює
їй дзвонить..та все вже дарма..
телефон не відповідає(померла ж вона).
та раптом відчув він чийсь подих за спиною.
то був якийсь чоловік який нарядився козлом-твариною.
він парубку руку на плече кладе
та що спав з нею йому на вухо каже.
маскарадна тварина вже падає з ніг.
парубок йому влупив з усих сил ,що міг.
Підходить до столу та знову спиртне бере.
до дна,потім знову,а потім ще цигарку запалює.
вже добре у голову дало вино
і парубок зрозумів,що та тварина брехло.
на балкон вийшовши у вікно подивився
заліз на підвіконня,цигарка скінчилася...
Викрикнув:"Я кохаю тебе!!"
та з вікна вниз камінням вирвався.
Повітря м'яке...
Земля вже чекає на тебе...
обличчям в асфальт ...
розбився...нехай...
та очі всміхнулись його..
на землі краще місце для смерті серце його не б знайшло
адже кохана тепер лежить біля коханого.
тиша настала...
двоє невідомих повз них поряд ішли.
один з янголів,тих що червоні.
другий із бісів,що білі.
і каже їм янгол:
самогубці дурні,у нас кохання заборонено,чи знали вони?
твої,забирай їх,нам вони не потрібні.
Біс каже: та ні,померли за щастя вони,
лишаються хай,або сам їх візьми.
я рушати їх не буду хай вони й неживі...
Вже ранок настав,та сонце пригріло
а поряд лежать посеред дороги,одне та друге тіло
усе закривавлене і все не живе...
закохані разом зосталися зате.
а потім знов вечір прийшов.
Ліхтар знов мерехтить
дощ як набої летить.
лиш дві плями нагадують,що тут хтось лежить.
дівчинка встає та в небо іде..
на дасі будинку як ніби янгол сідає...
кривавії очі,з носа прозора кров б'є
та слід на шиї,ніби вона вбила себе.
він теж підіймається,до неї летить
він з нею тут вічно на дасі буде жить
і теж скривавлений,червоне лице,
очі червонії,з них прозора кров тече.
самотні поцілунки у темряві нічній.
то ти красуня дівчинка,та парубок то твій
лише ліхтар все блимає - живе...
а коханці мертві то вже не земне...
в останнє блимнув ліхтар...
та зникли силуети двох мар
Додав aksyonenko 07 березня 2009
Про автора
Звичайний хлопець - романтик,що обожнює тематику "смертельного кохання".
