Автори / Іван Аксьоненко / "Катрина,Тарас та коло проклятого кохання навколо нас"

Почалась історія з дівчини,

Чорнобривої Катрини.

Катря ця вродлива,молода,

Дев'ятнадцятий вже рік жила вона.

Катеринка кохання щире мала,

Парубка чорнобривого кохала.

Хлопця доброго Тарасом звали.

В місті він новенький і його іще не знали.

Катря,милеє створіння,парубка кохала.

Вона з ним ходила,в шуби цілувала.

Парубок коли очі ці побачив,

Зрозумів ,що без неї жить не хоче

Та історія ось ця почалася ось з чого:

Якось Катря з парубком гуляли довго,

Вже о другій ночі додому йти хотіли...

По дорозі парубка машина насмерть збила.

Катря,мила Катерина...

Після цього зовсім розум розгубила.

В місті вже усі про Катрю та історію цю знали,

Бідну дівчину у місті уникали.

Катрю зрозуміти люди не могли,

Мрійницею потойбічною називали всі її.

Катря дивная на від для них,

В місті більш не було от таких.

Чорна сукня поховальна,

Дивні кеди з білим шнуруванням,

Чорно-білі по лікоть шкарпетки-рукавички,

І ошийничок без шипів,із дитячої ще звички.

Якось дівчина дізналась про легенду,

Що живе вже років з п'ять.

жити захотілося їй знову,

Діяти,а не біля моря погоди чекать.

Кажуть,що прокляття

Десь наклали на кохання,

І прокляття колом йде

Доки знов в початок не зайде.

Якось в ніч холодну парубок високий

Катериноньку зустрів.

Обійняв,зігрів,її губи своїми зустрів.

Він її поцілував,і що закохався зрозумів.

Довго з Катериною він разом жив,

може з місяць десь один.

Катря хлопчика все цілувала,

а обличчям в бік тікала...

Хлопець ще не знав що за дівчину зустрів,

хоч і довго з нею жив.

Розказала дівчина про прокляття і Тараса

І про те,що післязавтра вже помре Катрина наша!

Парубок вислухавши історію її,

Очі яблуками вилупив на неї.

І розплакався дитячими сльозами.

І розплакався сльозами яких ще ніхто не бачив.

Хлопчина зізнався ,що прокляття він наслав,

Після смерті тої,що кохав...

Довго слів не міг знайти,

Зрозуміти все благав!

Адже колись він дівчину покохав,

А вона іншого обрала

Опираючись не те,що його вона не кохала...

Але обраний її її не втримав

Вона впала і насмерть розбилась...

Катря слухала,а він все розповідав.

В очах заплаканих його,душа навстіж розкрилась.

Дізнавшись про смерть коханої,

Парубок прокляття на її обраного наслав,

Адже тільки дівчина померла,той нову узяв.

І прокляття це далі на неї передав....

Парубок загинув,дівчина знайшла нового.

Дівчина загинула парубок знайшов нову.

Так прокляття все кидалося по колу,

Доки до Тараса не дійшло і коханнячка його...

Катернина розревілась і обняла парубка цього,

І сказала вона,що кохає всеодно його.

-Катерина,мила-мила,ми залишимось удвох.

-Хлопчику ,мій любий,і помремо теж удвох.

Наче сонце засвітилось знов навколо них.

І кохання залишилось,а страх смерті зник.

Вже два дні давно пройшли...

І Катерина з хлопчиком зникли на вічнії-віки!

Додав aksyonenko 07 березня 2009

Про автора

Звичайний хлопець - романтик,що обожнює тематику "смертельного кохання".