Автори / Євка Романова / Подих два

Птахи… Я завжди мріяла стати пташкою. Оттак просто літати собі в небесах…дивитися згори на світ. Мрії… А ще я мріяла стати водою. Коли на вікнах були грати, я мріяла стати водою.

Мій образ… Моє тіло…моє серце.

А він був тим, хто вміє читати думки. І завжди лежачи у своєму ліжку, у кімнаті з гратками на вікнах, у холодному тілі, я спілкувалася з ним. Він читав мої думки. Я завжди про нього думала. Завжди… А найкраще думалося під поп-рок.
Потім, я писатиму йому листи, відправляючи їх в небо. Але він їх читатиме! Він знаходитиме їх в небі, і з любов’ю зберігатиме кожен лист. Так, я не чекаю на відповідь. Я навіть його не кохаю. Просто він той, хто вміє читати думки.
І хоч я його бачила лише в снах, я впевнена, що наяву він теж існує… Я зовсім скоро стану водою, звільнюся від граток на вікнах, і притечу до нього. Йому байдуже мій образ. Йому важлива я.

Мій образ…Моє тіло…моє серце.

Ми йдемо разом. Ми гуляємо по моїх снах. Всюди залізні квітки, що пахнуть наче троянди. Повсюди залізне небо, що виглядає як справжнє. Це моя клітка, з безліччю граток. І хоч я не стану водою… Але водою став він. Він проник в мою клітку. Так хочеться аби він залишився там назавжди…
І він залишиться. Його образ…
П.С. Він той хто вміє читати думки…

Додав Nusya 20 квітня 2009

Про автора

шо я можу про себе сказати: я людина з творчою душею та творчим розумом. є представником сучасної української неформальної молоді. не люблю не щирих людей, сама ж намагаюся завжди казати те, що думаю.