Автори / Микола Ільків-Свидницький / SKYline
Над душею не стій
дай повітря…
ков ток
ковток
ковточок
холодного
модного
прілого
талого
снігу
роз-та-ло-го
в роті
як буль-башки
іскорки
ниточки
рисочки…
плачемо
в мисочку
малюємо…
писочки
маленькі
мармиз очки
б’ємо об сніг…
над душею не стій
дай повітря…
2009
Зашурхотіло
Платтячко
Білим
Лататтячком
Поміж колін
Міряю
Мріями
Сонцем
Надією
Теплий ослін.
Зітхаю словами
Милуюсь вишнями
Травневими днями
Поміж колін
Міряють
Мріями
Липи замріяні
Хатній ослін.
2009
Блискуча й невинна
Майже нова
На постелі
Забула пастелі.
Прочитала
Завчила
Навік прокляла
Незаміжні думки –
Акварелі.
Незабутньо любила
Виливала зі скла
Вогкі сльози
В жаркій
Пустелі.
Зомлілі бажання
Закритих повік
Загублені пальці
В волоссі…
Нестримний і струйний
сонцепотік
Я досі ще мрію…
Досі…
2009
Задивився в твою безкінечність
У невірність твоєї душі,
Може вірність, а може ґречність
Слово тоне, тане в красі.
Милувався…Твоя манірність
Як безмірність космічних шляхів
Може спогади, може ніжність
Залишити напам’ять хотів.
Залишився. Голосом тихим
Я покликати вперше не міг,
Десь у горлі тиснула тиша
В пальцях танув лапатий сніг.
Заступися. Віє ж бо холодом
мені страшно…
сумно і стомлено
віє холодом
Лабрадору
з твоїх рук
осінню витканих
тонко венками
декорованих
наче синіми
синіми нитками
білий мармур кисті
гаптовано
не дивись так на мене…
знервовано
заступися
віє ж бо холодом
Додав Левандівський 23 липня 2009
Про автора
Народився 21 вересня 1981 р. Закінчив історичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка за спеціальністю архівознавство. Навчався у стаціонарній, а потім заочній аспірантурі цього ж вузу. Працюю викладачем (0.
