Золоті ножиці й три пригоршні снігу
– Люба моя, ніжна-сніжна Машко! – Він дивився на свою руду дружину, дивився на сніг, який примостився на її волоссі, опустив погляд на живіт, такий великий, що можна було подумати: вони чекають двійню. Але вони чекали одного.
Додав Art-Vertep 27 грудня 2008