Автори / Максим Костюк / З часом

Сонце пекло,

І листя шелестіло.

А липи медом нас манили

І квіти прикрашали нам чоло.

Ми йшли по світу молодими

І кожен мріяв про дитину

Про щастя, про земне добро.

Десь кожен в серці відчував,

Що світ це більше ніж страждання.

Ніж час, що завжди десь тікає

І страх, що дії рахував…

Ми вірили, ми йшли, блукали

І завжди завжди ми шукали,

Тепло дитячих ніжних рук.

Тепло землі, що росами омита

І голос батька й матері в ночі…

Ми всі завжди шукали Бога,

На цій освяченій землі.

25. червень 2009

Додав . 04 вересня 2009

Про автора

Народився в Києві. 06 червня 1985р.