Автори / Тетяна Гуревич / Червоні шнурівки

— Куплю собі охуєнні червоні Dr.Martens, по коліно, зі шнурівкою, — мріяла Нюся по дорозі на чергову львівську сесію, — буду до опупіння прекрасна, люди будуть дивитися на мене і теж думати, що я найкрасивіша дівчина всесвіту.

Спочатку з’ясувалося, що на розмір ніжки, такий як у Нюсі, не шиють різнокольорові шкари, тим паче червоні. Потім Нюся дізналася, що Мартінсів на той самий розмір, теж наразі немає. Є тільки STEELи, і тільки чорні, але по коліно, на 24 дірочки для шнурівок!

— А-а-а-а-а-а! Це воно, — подумала Нюся, — це моє!

Вона ходила в них по торгівельному центру хвилин 30 і мріяла-мріяла про те, як купить собі червоні шнурівки і червоні колготки, і сумку червону теж купить, і може навіть купить собі червону панаму, щоб бути най-най-найяскравішою в цьому світі дурепою.

Потім, обхопивши руками величезну коробку, через яку їй гріли пузо нові шкари, Нюся йшла через ринок і все ще мріяла про червоні шнурівки. На очі їй потрапив відділ з білизною…

Вони дивилися на неї, вони її кликали: — Нюся ми твої, ми те, про що ти мріяла цілісінький день, ми будемо чудовим тандемом з твоїми новими красивими STEELами.

Довго Нюся не думала, одразу полізла до гаманця і купила собі ці прекрасні червоні труси, що розмовляли до неї.

— Ну тепер залишилося купити червоні шнурівки і сумку і можна їхати до гуртожитку спати, — сказала собі Нюся і знову почула голос.

— Я знаю, Нюся, я давно знаю, що ти любиш червоний колір, а сьогодні особливо. Подивись на мене, хіба не станеш ти ще чарівнішою, якщо одягнеш нас в комплекті зі своїми новими STEELами?

— Чого вагатися? — і Нюся купила собі червоне намисто.

І всю таку замріяну, ноги понесли її на маршрутку до гуртожитку.

Страшенно втомлена Нюся зайшла до кімнати, дуже хотілося спати. Вона зняла з себе весь одяг, навіть нижню білизну, бо нормально виспатися можна лише так — без одягу.

Але тут вона згадала, що у неї нові STEELи і ніяк не можна засинати не взувши їх ще раз. Всі 24 дірочки були зашнуровані і Нюсі здалося, що вона парить над підлогою сантиметрів десь на десять.

— Ой-йо! — згадала Нюся, — у мене ж ще нові труси і намисто!

Все це дуже швидко опинилося на повітряній Нюсі, яка підіймалася все вище і вище над підлогою.

Вона вже не бачила кімнату, вона літала у повітрі охуєнно прекрасна, як у своїх мріях, і дивилася сни.

Нюся прокинулася від холоду, лежачи на пружинному гуртожитському ліжку в STEELах, червоних трусах, намацала на шиї намисто…

— Чорт забирай, я ж збиралася купити шнурівки!

Додав Art-Vertep 22 лютого 2003

Про автора

 Народжуюся — живу — помираю — народжуюся