Автори / Микола Сухомозський / ХОДІННЯ ПО МУКАХ, або НЕ РОДИСЬ КРАСНА, А РОДИСЬ ЩАСНА Драма, написана фразеологізмами
Дійові особи:
Мишачий Жеребчик- капустяна голова, луджене горло, блакитна кров.
Мамина донька без роду-племені- сонечко, щербата доля, чорна кістка.
Далеке минуле, справи стародавніх часів.
Сценка перша
Мишачий Жеребчик.
Без царя в голові. Блакитна кров. Панська кістка - пан на всю губу. На панську ногу: з голочки. Без усяких передмов в загальних рисах - міщанин у дворянстві: від ворон відстав, а до пав не пристав.
Пирятинська верства - від горшка два вершка. Від землі не видно. Немає на чому й око спинити: капустяна голова, гарбузове рило, мідний лоб, ніс ґудзичком.
Луджене горло вищої проби, тугий на вухо.
Ні спереду ні ззаду нема складу. Ні з очей ні з плечей. Ні вуха ні рила.
Літами пішов, а розумом не дійшов: мов свиня в апельсинах. Йолоп царя небесного - ні в зуб ногою. Несосвітенний дурень. Дуб дубом. Нуль без палички. Ні богові свічка ні чортові шпичка. Ні грач ні помагач. Ні з губи мови ні з носу вітру. Ані до ради ані до звади.
Бувалий - не першої свіжості. На схилі літ. Мафусаїлові роки. Аредові повіки.
Колос на глиняних ногах. Задимлювач неба. Мішок з соломою - пісок сиплеться. Сивий як голуб. Білий як молоко. На мило!
Був і на коні і під конем, на возі й під возом, пройшов вогонь, воду і мідні труби. Як би там не було, тертий калач. Маху не дасть - на полові не проведеш. Не пронесе кусень повз рота.
Гадюка потайна. Ворона в павиному пір'ї. Не приший кобилі хвіст. Собака на сіні. Лякало горохове.
Кропив'яне сім'я. Серце обросло мохом.
Сім п'ятниць на тижні.
Сценка друга
Мамина донька без роду-племені - раба божа. Щербата доля. З іншого тіста - чорна кістка. Одна як перст - кругла сирота.
Тендітна істота: повітряна хода, імлисті очі. Води не замутить. Свята простота. Не від світу сього. Теплична рослина. Біла ворона. Відкрита душа. Великого серця - серце на долоні.
Бідна як церковна миша. В одній сорочці. Ні кола ні двора. Ні обола за душею. Ні синь пороху. Перебивалася з гроша на копійку. Вітер свище в кишенях - кишенькові сухоти. Голота нещадима.
Світла голова, безодня премудрості. Ходяча енциклопедія. Музейна рідкість. Золотийфонд.
Писана красуня. Мов лялечка. Мов картинка. Мов іграшка. Антик з гвоздикою. Очей не відірвеш.
Сонечко. Зірка першої величини. Восьме диво світу. Діамант чистої води. Вінець творіння. Вінець щастя. Погляду не відірвеш. І до ладу і до прикладу.
Ласий шматочок - вольна птаха в самому соку. Молоко на губах не обсохло.
Дотримувалася строгих правил - у незайманому вигляді. Ахілесова п'ята - слабка стать. Вразливе місце - не хороброго десятка.
Сценка третя
Мишачий Жеребчик пустився берега. Втовкмачилася в голову ідея фікс, а хрін в п'яту. Козлом співає:
- Вибитися в люди! Гребти гроші лопатою - гребти ганебний метал. Астрономічні числа.
Як на пень з'їхав: з доброго дива - телись, ялова, давай молока! Хоч з нігтя виколупай, та дай!
Содом і Гоморра всіх мастей. Немає зупину. У запалі гніву парить парка. Кипить обуренням. Метає грім і блискавки. Городить нісенітниці. Влаштовує сцени. Виходить з берегів. У дур заходить - подих спирає.
Волосся дибки. Жах господній!
Сценка четверта
Світ тісний. Гра випадку. Гра долі. Мов сніг на голову звідки не візьмись Мишачий Жеребчик - шукач пригод, летючий голландець - з'явився на горизонті. З шкіри пнувся - як з-під землі виріс. Виглядав молодецьки.
- Яким вітром? Якою долею?
- За легким хлібом!
Як і слід було чекати, удавав з себе безневинне ягня.
Сценка п'ята
Одвічна історія, хрестоматійна істина наших часів. Подумати тільки: пустили цапа в капусту, приставили вовка до отари.
Губа не з лопуцька: накинув оком. Звернув увагу - споконвіку невелика хитрість. Баньки розгорілися. Слинка потекла.
З нальоту без всяких передмов оббивав пороги. За всіма правилами мистецтва з першого знайомства узяв на мушку, поставив тенета.
Мов реп'ях до кожуха чіплявся. Лип як шевська смола. Ліз сльотою. Пестив слух. Обіймав поглядом. Пас очима. Стояв фертом, ходив навкруги. Крутився перед очима - назад-вперед. Вхопився обома руками. Правдами і неправдами. За всяку ціну. Тихою сапою.
Завів своє штатний оратор. Розв'язав язик. Солодкі промови. Байки розповідав. Розтікався думкою по дереву. Плів словеса, безструнна балалайка. Теревені правив. Розсипався дрібним бісом. Еолова арфа.
Що твій соловей лестив в очі, співав дифірамби:
- Любо-дорого. Яка лялечка! Що за краса! Лелію думку - світло мого життя. Плекаю надію: коханню кожен вік підвладний - увійшла в плоть і кров. Умліваю від захоплення.
Слушний привід. Зі всіма онерами. При повному параді. Цілісіньку годину. Затримував погляд. Брав на абордаж. Настирливо домагався. Напускав туману, замилював очі. Збивав з пантелику. Підпускав туруси на колесах. Хмелем вився, ходив коло та навколо, повзав на череві.
Не кліпаючи бив точнісінько в ціль. В очі як не вскочить:
- Полонила серце - з першого погляду. Мов цвях сидиш! До глибини душі. Завмираю від захоплення. Межа бажань, окраса сезону!
Всіляка всячина: мазав по губах, маслом по серцю.
Обіцяв аванси - зачудуватися: ріг достатку, рай земний, золоті гори, манна небесна, молочні річки і масляні береги, сиром в маслі. Розлюлі малина і все таке інше.
...Набрався терпінням. І бровою не повів - припав до ніг. Повиснув на шиї. Не давав просвітку. Айкання та ойкання. Смішки та пересмішки. Радісний настрій, втілення шляхетності.
Гнув свою лінію. Турбував уяву. Кадив фіміам. Вертів язиком, мов корова хвостом. Упивався очима.
Баламутив голову, не шкодуючи фарб:
- Усяк за своїм божеволіє. Згораю від нетерпіння. Ніде правди діти - готовий зняти останню сорочку. Путівка в життя - синій птах. Мов риба з водою пліч-о-пліч століття вікуватимемо. Ділитимемо горе і радість: вірність до смерті. Свобода, рівність, братерство.
Сценка шоста
Перебувала в нерішучості. Між небом і землею. Роєм роїлися рожеві мрії, підводні камені.
"Вибачай та голоблі завертай? Послати подалі, не датись в оману?":
- Здоровий брехати, мазун долі!
Стояв на своєму. Закидав вудку, подавав надії. Пишався як павич. Передавав куті меду:
- Обітована земля. Сади Семіраміди. Простота звичаїв. Тихий прихисток. Місце під сонцем - вежа із слонової кістки. Візьму під крильце. Оточу піклуванням. Не дам порошинці впасти. Під одним дахом. Як за кам'яною стіною. Як у Христа за пазухою. Верх щастя. Водою не розлити. Тверде слово: поза всяким сумнівом поживемо собі на втіху.
Втерся в довіру.
Сховавши очі, для більшої ваги удавався до крайніх засобів. Без мила ліз у душу. Заморочив голову. Розіграв як по нотах. У вигідному світлі. Набивав собі ціну. Все своє та своє співав. Ніби сорока на кілку.
Освідчився - попросив руки:
- Єдина! Дороговказна зірка! Достойна пензля художника. Прикувала погляд. Викликала подив. Підкупила добротою. Прийшлася до серця. О, стріла Амура! Закохався по вуха. Пущу собі кулю в лоб!
Вода і камінь точить. Одного прекрасного дня на загальне здивування не встояла, дослухалась благань. Втратила голову. Піймалася на вудку. Прийняла за чисту монету. Витала в хмарах. Повірила в свою зорю.
Зібралася з духом. Стрімголов. З відкритою душею: "Будь що буде! Де наше не пропадало!" Ніби крізь сон віддала серце. Зав'язала голову. Раз і назавжди:
- Аби почати, а там воно піде! Голому розбій не страшний. Мокрий дощу не боїться.
Діло на мазі - розвісила вуха.
Коментарі зайві: заморочив голову, спокусив. Кігтик зав'язнув, всій пташці пропасти…
Сценка сьома
Друзі ігрищ і забав:
- Делікатне питання: повилазило, чи що?! Глузд за розум зайшов? Перелітний птах! Пустий млин. Пусте місце. З цього пива не буде дива. Не фунт родзинок! Карти на стіл: дивитися ні на що. Обман зору. Пусті розмови. Нашій огорожі двоюрідний племінник. Собаці п'ята нога. Буланий без вуздечки. Не до шуби рукав. Рильце в пушку.
Опануй собою - помилковий крок. Пропаща справа. Не все те золото, що блищить. Не запитавши броду, не сунься у воду. У чужі руки в молоді роки. Згадаєш слово: неминуча загибель - утягне в біду. Ні за цапову душу! На поталу. Оціни по заслузі.
Знаємо як облупленого. Не вселяє довіри. Підозріла особа. Лихий поголос. Ламаного шеляга не вартий. Мізинця не вартий. Не вартий дірки з бублика. Дивиться лисицею, а думає вовком. Серце дихає злістю. Слова ласкаві, та думки лукаві. Недолюдок роду людського.
Гуляща людина. Гіркий п'яниця. Підмочена репутація. Щербата слава. Темне минуле. Вітер в голові. Він тебе і купить, і продасть - оптом і уроздріб! Чужа душа - темний ліс. Кривого дерева не виправиш.
- Багато галасу даремно: там добре, де нас нема. Хоч погано покраяний, та міцно зшитий. Кінь на чотирьох ногах, а спотикається! Дивлюся з надією - оточений ореолом пошани.
- Ступаєш на слизький шлях. Міняєш чоботи на личаки. Не тим миром мазаний. Мов корові сідло! Не компанія. Не для цього коня паша. Не для пса ковбаса, не для кицьки сало - дистанція величезного розміру. Плюнути не варто. На язикові медок, а на серці льодок. М'яко стеле, та твердо спати. Веде подвійну гру.
Не викликає сумніву: не всі дома. Без десятої клепки в голові. Краще з розумним втратити, ніж з дурнем знайти. Горбатого могила виправить. Жорстока помилка. Вилізе боком. Зазнаєш лиха! Оближеш макогона.
- Хто боїться, у того в очах двоїться. Мирський поголос що морська хвиля! З лиця води не пити.
- Пареної ріпи - ставок гати. Продаєшся за юшку сочевиці. Підсунь гарбуза.
- Усяк свого щастя коваль: якби знати, де впадеш, то соломки б підіслав. Вовків боятися - в ліс не ходити! На власний страх і ризик: ризик - благородна справа. Краще синиця в руках, ніж журавель в небі. На безриб'ї і рак риба. У степу й хрущ м'ясо. Де немає співця - послухаєш і горобця. На безлюдді й Хома чоловік. Краще щось, ніж нічого. Гора з горою не сходиться, а людина з людиною зійдеться: знайдемо спільну мову.
- У такому випадку про смаки не сперечаються. Бажання гірше неволі. Чудуємося: говоримо різними мовами.
- Вірю своїм очам, а не чужим речам. Що має бути, того не минути! Судженого конем не об'їдеш. На роду написано - усього зазнаю в житті. Усміхнеться щастя - скуштую всіх хлібів.
- У всякого Мусія своя затія. Як біда докучить, той й розуму научить! Пошиєшся в дурні: вовк старіє, але не добріє.
- Обопільна згода. Вірю в щасливу зірку: непротивлення злу. І лихе серце на сонці тане. Згладжу гострі кути. Благотворно вплину. Перемелеться лихо - добре буде. Впишемо нову сторінку.
- Даремні силкування, маячна ідея. Становить виняток? Блажен, хто вірує, такому тепло жити! Не поринай в химерні мрії! Неробство псує людину. Високо літає, та низько падає. Ворона і за море літала та все чорна вертала. З чорного кота білого не зробиш. Вовк щороку линяє, а все сірим буває. Крукові й мило не допоможе.
Анітелень! Не видобудеш слова.
Сценка восьма
Боже, от так рахуба! Ось так штуковина. Чи чувана справа? Курям на сміх! Іронія долі: доп'явся. Спіймав на слові, узяв голіруч.
Ні сіло ні впало з доброго дива сунула голову в зашморг. У розумінні - заблукала в трьох соснах. Живцем себе поховала. Вільному воля: зрадила самій собі.
Не укладається в свідомості. Й уві сні не насниться.
Сценка дев'ята
Незабаром завершальний акорд - папір усе витримає.
У святковому вбранні спішно, нагально, у дводенний термін путівка в нове життя. За всіма правилами, по всій формі пута Гіменея.
За відсутністю гербової писали на простій - мов курка лапою. Вибачте на слові, ухвалено і підписано. Джентльменська угода.
Одним словом, розчерком пера - подруга життя. Одружилися. Вийшла заміж. Терновий вінець. От і все.
Скажеш - не вернеш, напишеш - не зітреш, відрубаєш - не приточиш.
Закон набрав чинності - написаного пером не витягнеш і волом. З усього видно, повірила на слово. Нехай та мабуть. Либонь та може. Якось та буде.
Куди тебе несе?!
Сценка десята
Завмер від захоплення, схопив в обійми. Дивиться великими очима. Телячі ніжності:
- Всією душею - за чудові очі! Відтепер і довіку. На рівних правах.
Щедрою рукою кидав гроші. Звивався в'юном. У своєму репертуарі забивав баки:
- Це в натурі ще лише квіточки - ягідки попереду! Вистелю шлях жоржинами. Купатимешся в розкошах.
Вищий світ, добірне коло, вишукане товариство, стовпи суспільства. Все інше додасться. Житимеш по-панськи собі на втіху.
Лоскотало самолюбство. Клопотів - повний рот. У рожевих барвах. В передчутті: медовий місяць. В добру годину!
Дметься неначе шкураток на вогні:
- Звичайна річ: зів'ємо собі гніздечко. Дім - повна чаша. Домашнє вогнище. Тепле містечко. Ласкаво просимо! Хліб та сіль!
- Скажи будь ласка!
Бенкет горою. Апетит з їдою прибуває - сьорбнула шилом патоки.
Секрет Полішинеля - в близьких стосунках. Зняв сливки. Зірвав квіти насолоди.
Сценка одинадцята
Ні сіло ні впало, ні з того, ні з сього, ні сорому, ні совісті - став байдужим. Зухвала поведінка. Вийшов з рамок: в одну мить виказав себе сповна. Повернувся спиною. Як сивий мерин.
Зміна декорацій. Інша музика. Інша пісня. Крива посмішка - гнівом дихає. Спробний камінь. Вказав місце:
- Найдорожча половина, дякую за увагу! Припини зливу. Заткни фонтан. Сиди і не рипайся. Мовчи в ганчірочку. Викинь дурниці з голови. У чужий монастир з своїм статутом не лізь. Усяк цвіркун знай свою жердину - тільки писни.
- У чому справа, вірний друже?! Тільки пташиного молока не вистачає? Будь господарем свого слова!
Тієї ж миті вирячив очі. Щедрою рукою шпетив на всю губу, шпигав словами, не соромлячись висловів:
- Пізно старого кота вчити гопки - яйця курку не вчать! Кермо влади? Цей припас не задля вас. Цар і бог! Владика світу!
- Кроку не можу ступити? Дурний жарт?!
Уперся мов осел:
- І мови бути не може! Стан облоги. Вузьке коло знайомих, на люди носа не показувати. Вести замкнутий спосіб життя. Двічі на рік літа не буває. Бал завершився!
Крити нічим: жартома сказано, та всерйоз задумано. Вище за голову не підскочиш, лобом стіну не проб'єш, сила солому ламає. Близько лікоть, та не вкусиш.
Аж серце терпне: душевна порожнеча. Морок неуцтва, убогість духу. Двох слів зв'язати не здатен. На гріш амуніції, а на гривню амбіції. Жартома сказано, та серйозно задумано. Є в глекові молоко, та голова не влазить.
Довів до відчаю. Довів до сліз. Ревма ревла: де це бачено? Догадався цуцик, як хвіст відпав: справа - швах. Кепська справа - занапастила себе. Дала маху. Сплохувала.
Сценка дванадцята
Далекі проводи - зайві сльози. Недовго збираючись, рушили в дорогу. Проти ночі.
Неблизька сторона - сім верст до небес. На краю світу у чорта на болоті. За тридев'ять земель у тридесятому царстві. Де козам роги правлять. Куди ворон кісток не заносить. У дідька в зубах.
За дурної голови і ногам неспокій. Перегони з перешкодами. З копита вскач - висолопивши язика пішим ходом верстали дорогу, місили багнюку.
Мандрівні вогні. За горами, за долами - вимушене призем-лення.
Нога не ступала. На відшибі. Дрімучий ліс. Ведмежий закутень. Сонне царство. Потьомкінське село. Шарашкіна контора. Хатинка на курячих ніжках. Осине кубло. Курява стовпом.
На холостяцький штиб - авгієві стайні. Кінь не валявся. Голі стіни. Гидота запустіння.
Задоволення - нижче середнього. В'язниця народів. Горнило випробувань. Вир лиха. Ріка забуття. Юдоль скорботи. Долина плачу.
Не у своїй тарілці сплеснула руками:
- Погано пожартував?
Олімпійський спокій:
- Знай, кішко, свій козуб! До милого сім верст - не околиця. Хоч хліб із водою, аби милий з тобою. У цьому вся сіль!
- Зловжив довір'ям, будь ти тричі проклятий! Брехнею світ пройдеш, та назад не повернешся.
Олов'яний погляд:
- Стань навколішки!
Втратила свідомість.
Де розумному горе, там дурневі радощі. Тягне Сірка за хвіст. Щосили корчить блазня. Гумор шибеника:
- Кішці іграшки, а мишці сльози. З великої хмари мала крапля - в бездонну бочку.
Сценка тринадцята
Хто вміє брехати, той вміє і красти: нечистий на руку орудував справами. Гарбав огребом. Драв втридорога. Драв з живого і мертвого. Лупив сім шкур. За лаштунками.
З-під стоячого підошву випоре: знав всі ходи і виходи. Угоди з совістю. Підмазував колеса. Загрібав жар чужими руками.
Йшов лінією найменшого опору. Незрозумілими шляхами добре ховав кінці у воду. Котився похилою: куди крива виведе - закон не писаний, погибелі немає.
Тримав ніс за вітром. Ловив рибку в каламутній воді. На обуху жито молотив. Грів руки. Клав до кишені за здорово живеш. Набивав кишені.
Багатому гроші чорти кують. Як на дріжджах. Більш ніж достатньо. Не порахує. Певною мірою - кури не клюють. Товстий капшук. Грошовий мішок. Золотий дощ, золоте дно.
Сценка чотирнадцята
Все більше тремтів над кожною копійкою. За десятьма замками. Не бачила як своїх вух. Після дощику в четвер. Коли рак свисне.
Не на радість гірка доля: задовольнялася малим. Мов кіт наплакав. Піймала облизня. При піковому інтересі залишилася.
Сценка п'ятнадцята
Чорний кіт пробіг: глек розбили. Вир подій. Атмосфера згущувалася, почалася катавасія. Без видимої причини. Всупереч здоровому глузду встав в позу. З висоти своєї величі ввів в курс:
- Вступай на посаду! І тримайся, дівоча пам'ять! Вставати з півнями ні світ ні зоря.
Впало в очі: вовком дивиться. Не мед.
Засукавши рукави впряглася в роботу - несла свій хрест: нічого не поробиш, подітися нікуди. Пересилила себе. Усяк буває. Зціпивши зуби жертвувала собою. Не сміла перевести подих.
Не стуляла очей. Звалила на плечі. В буквальному розумінні упряглася в роботу. Занурилася з головою. Що є духу тягла лямку.
Ніг під собою не чула. Ноги підломлювалися. Муляла долоні. Руки віднімалися. Вибивалася з сил. З шкури вилізала як проклята станова жила.
У точному значенні слова служила вірою і правдою. Значною мірою не за страх, а за совість. Все горіло в руках. Вивозила на своїх плечах. Перевершила саму себе. В'ючна тварина. Валаамова ослиця.
Сценка шістнадцята
Пливла за течією. Йшла на поводі. Танцювала під дудку. Стояла струнко. Стид і сором: утратила свою гідність - повзала в ногах.
Весь день безперервно на побігеньках. Одна нога тут, інша там. Секунда в секунду. Дихнути ніколи - не давав вгору глянути.
У лещатах.
Напружувала нерви, впливала морально, сипала докорами:
- Видно птаха по польоту! Впізнаєш ворону по пір'ю. Видно пана по халявах: і будень, і неділя - лінивому все безділля. Ні за холодну воду не берешся - лежні справляєш. Водиш теплу компанію - з ліхтарем не відшукати. Тиняєшся без діла, гульма гуляєш. Ханьки мнеш. Б'єш байдики.
Ударявся в амбіцію, показував гонор, розводив антимонії. Не києм, то палицею:
- Зухвала поведінка! Артіль отаманом міцна - ось і вся моя оповідь.
Клубок підступив до горла: занепала духом, захворіла душею. Не подавала вигляду. Тихіша за воду, нижча за траву:
- Пиха до добра не доводить!
Страшенна нудьга. Журба сушить. Підточила здоров'я. Хоч живцем в могилу лягай.
Пропади пропадом, кінця і краю не видно!
Сценка сімнадцята
На певний часу сів в калюжу. Води в рот набрав...
Зненацька повернув голоблі. Миттєво скинув маску. Розкрив карти. Показав товар лицем.
Легко сказати: буря в склянці води. Облив брудом. З якого побиту зігнав злість, заганяв в глухий кут на слизьке?!
Муравки шкірою побігли. Не повірила очам: ой лишенько, на лобі написано - вовк в ягнячій шкурі! Провалитися на цьому місці - немає сорому в очах!
Одним словом - ніж в спину.
Зворотна сторона медалі: пошив у дурні, негідник вищого гатунку!
Сценка вісімнадцята
Іронія долі - з журбою радість обнялася: на гарматний постріл не підпускала, а на сон грядущий завагітніла.
Краялось серце та щастя підвалило: розродилася.
Приросла корінням.
Є про що жалкувати?
У таємних закутках душі з сердечної простоти: "Всьому є межа, все перемелеться".
Розрахунки не виправдалися.
Сценка дев'ятнадцята
Волосся сивіє, а голова шаліє - друга молодість. Відвернув носа. Викидав коники. Підвищував голос. Горів ненавистю. Ніс ахінею. Що б то не було за всяку ціну - ткнути носом.
Добрав смаку - тримав в кулаці. Піднімав на глузи. Вражав в дошкульне місце. Підкладав дров до багаття. Зустрічав багнетами. Підтяв під корінь:
- Факт в наявності - у великому боргу. Призвела до витрат. Витяг з болота! Вивів у люди. Вижену дурощі з голови, синя панчоха, зміїний виплодок!
Образив дією: дав штовхана - каганці в очах засвітилися. Узяв в стоси.
Замигтіло в очах. Задзвеніло у вухах. Світ потьмарився. Дала стовбула. Насіли реви.
Далі їхати нікуди!
Сценка двадцята
Жила мов на вулкані: небу спекотно. Сукав мотузки, мички микав - не бачила білого світу. Зв'язав руки й ноги. Тримав на прив'язі.
Калатає вік. Горе горює. Справи не біліші за сажу - гіркіші за гірку редьку: б'ють і плакати не дають.
Якщо можна так висловитися, сів на голову. Надів хомут на шию, прибрав віжки до рук. Їздив верхи: возив воду. Гнув в дугу. Крутив в баранячий ріг. Дер сім шкур. Без ножа різав. Без міри тягнув жили. Вичавлював соки. Вимотував кишки. Їв поїдом. Загинав ноги до голови. Втоптував в багнюку. Довбав очі. В очах зеленіло.
Хто везе, на того й накладають. На повну потужність. Хоч розірвися.
Ще й на світ не благословлялося. Вдень і вночі не стуляла ока. Мука мученицька - збивалася з ніг. Не розгинаючи спини висунувши язика в нитку витягувалася. Гнула горб - не приведи господи! До сьомого поту. До білої зіроньки. До цілковитого знесилля.
Тягала каштани з вогню. Крутилася мов білка в колесі. Билася як риба об лід.
Валив усі шишки - довкола винна.
Дивився зверху вниз: нуль уваги, фунт презирства. Мав за ніщо. Давав відчути: п'яте колесо до воза, приший кобилі хвіст. Відійшла на другий план. Списана в тираж. Потрібна як болячка на лобі.
- Таких - ставок гати, чорна невдячність! Виїденого яйця не варта. Дешевша за дірку з бублика. Потрібна як торішній сніг на затичку. Плутаєшся під ногами.
Сценка двадцять перша
Гостре словечко крає сердечко. Спізнала почім ківш лиха сліпа курка. Випила повну чарку горя. З запасом.
Терпіла голод і холод. З горем навпіл перебивалася з хліба на квас. Подумати тільки, підніжний харч. Сиділа на їжі святого Антонія - собача радість. Харчувалася акридами і диким медом. Іноді в роті мачинки не було.
Надірвала сили. Вичавлений лимон. Висохла на шабатурку. Як тріска - шкіра та кістки. Живіт підвело.
Лиця нема. Кровинки в обличчі немає. Лише тінь залишилася. Насилу рухала ногами. У чому тільки душа трималася. Ні в які ворота не лізе: кривавий піт.
Пригнічений настрій. Гнітюча туга. Туга за батьківщиною. Очі на мокрому місці: живцем себе поховала. Хоч ґвалт кричи - пекло непроглядне.
Танула від горя. Боялася власної тіні. Злягла в ліжко. Лежала крижем - живий докір, ходячі мощі.
Жаль на неї дивитися. Жаль до сліз - недовго ряст топтати. Вкоротила віку.
Між життям і смертю дихала на ладан. Скапувала свічкою. Лантух з маслаками - гарніших в труну кладуть.
Сценка двадцять друга
Нічого не поробиш: у гіршому розумінні слова влипла в історію. Розійшлися погляди. Розійшлися шляхи-дороги.
Боялася сильніше вогню - швидкий на руку. Кулачне право: і в хвіст і в гриву. Не розженешся - ноги мов свинцем налиті.
Під закаблуком небо за макове зернятко здавалося. Закривала очі - світ макітрився. У чотирьох стінах ниділа на пташиних правах.
Сценка двадцять третя
До біди доріг багато, а од біди і стежки нема. Лихі вісті не лежать на місці. На воротах слава не висить. Випадок не забарився. Дійшло до вух - випадковим чином сорока на хвості принесла: погані вісті не лежать на місці.
Гірка пігулка - небувала. Справжня мука. Справа повернула на інше. Сном-духом не відала: дивився на всі боки. Слабка струна - схильний до зради. Все в наявності. Звичайна річ. На лоні природи наставляв роги. Найостанніша справа: з усієї сили, чимдуж - на два фронти. Жив собі на втіху.
Спочатку грав у хованки. Водив за носа. Загинав харамана:
- Сон рябої кобили. Зводять наклеп. Відверта брехня. До чужого рота не приставиш ворота.
Стримувала себе: "Надвоє баба ворожила!"
У один голос - суди та пересуди. Притча во язицех: виставив на ганьбу, стала жертвою, удар в спину. У тому-то й притичина - чиста правда. Понад силу!
То жаром, то холодом обсипає ("Копатися в брудній білизні? Рятувати становище?"):
- Жартуєш з вогнем! З мене досить, сита донесхочу. Так не піде!
Спійманий на брехні бовваніє перед очима - продає зуби. Фальшива нота:
- Чом би й ні? Вільний козак, вільний птах. Вільний, як вітер. Ач бач, скажи на милість, світова скорбота! Кохаю як вовк вівцю. Як більмо в оці. Бий чолом!
Прийняла естафету:
- Тю на тебе! Осушила свої сльози. Не вродив мак - перебуду й так.
Мов ні в чому не бувало, осідлав свого улюбленого коника. Як незмащене колесо скрипить:
- У всякої пташки свій голосок? Знай, кобило, де брикати. Стримай запал! Полу вріж та втікай! Забирайся, поки не пізно!
Привселюдно - тонкий натяк на товсті обставини:
- Ти у мене ще потанцюєш. Знайду момент - помреш не своєю смертю! Заснеш вічним сном.
Терпець уривається - рада крізь землю провалитися. Рве на собі волосся.
Чого гріха таїти: так і сяк, так і отак - справи кепські, діло тютюном пахне. Пахне смаленим. Не та музика...
Аж серце холоне.
Сценка двадцять четверта
Зачароване коло. На точці замерзання. Не сміла писнути.
Взяв у цупкі руки. Брав горлом. Міцне слівце зводив в квадрат. Повторював на всі лади.
Стояв над душею. Грав мов кіт з мишею - на нервах. Пив кров. Показував, де раки зимують. Допік до живих печінок.
Все падало з рук. Питання життя або смерті: хоч зашморг накидай на шию, накладай на себе руки.
Сценка двадцять п'ята
Час від часу не легше. Біда народжує біду.
З жиру біситься пуп землі, висхідне світило. Задер носа, дутий міхур. Верне писок. Хмара хмарою суне - хвіст бубликом. Не чує під собою землі. На вороних не об'їдеш. Це вам не абищо!
Боже борони! Несе нечиста сила. Власною персоною. Не у дусі, язиком не поверне.
- Леле, запив гірку! Без просипу?
Дурний піп, дурна й його молитва:
- Промочив горло. За склянкою чаю.
Скипіла гнівом: сміливий наскок - половина порятунку:
- Бездонна бочка, залив очі! По саме нікуди! Кінська доза!
Лика не в'яже. Язик заплітається. Море по коліно. Ледь тримається - виводить Вавілони.
Пряде очима мов ужалений. Крутить шарманку. Кипить ключем. Тріскучі фрази:
- Потрапила пальцем в небо, а кулею в пліт. Точка зору: як скельце! Ні краплі в рот. На своїх власних! Не ставай упоперек шляху!
Щоб не сталося, боротися з вітряками? Вибухнула - подала голос:
- Не за адресою, базарна баба! Цього ще бракувало! Бачу наскрізь.
Нищівний погляд, кричить на пуп:
- Бачиш не далі власного носа!
- Яка прикрість! Чиє б нявчало, а твоє б мовчало. Тихіше на поворотах! Минулася котові масниця, тримай себе в рамках. Побійся бога! Продери баньки! Даром не минеться.
Мов баран на нові ворота: в одно вухо входить, а в друге виходить.
Роззявив пащу мов з цепу зірвався. Розрепетувався на все горло як очманілий кіт - без всяких підстав роздмухує кадило:
- Язика зламаєш, зневажена й скривджена пригноблювана невинність!
Сценка двадцять шоста
Поки не намучишся, доти не научишся. Переоцінка цінностей - краще пізно, ніж ніколи. Подолала свій страх, пробудилася від сну: час всьому навчить, час - найкращий учитель. Дійшовши до відчаю, перевела подих. Розігнала дрімоту. Зібралася з думками: "У фальшивому світлі очікуваннями ситий не будеш. Залляв за шкуру сала - переповнилася чаша терпіння. Пощастило як утоплениці: у незайманому вигляді закопала талан в землю".
Заднім розумом мудра: "Витала в хмарах. Будувала повітряні замки. Будувала на піску. Вилами по воді. Переливала з пустого в порожнє".
Врешті-решт - на роздоріжжі: "Повісити носа? Чекати біля моря погоди? Ламати шапку? Розсипати перла перед свинею? Хапатися за соломинку? Піти на компроміс? Скрутити собі в'язи?"
Спустилася з неба на землю: "Заради чого? На краю загибелі. Пекло сміється!"
Дідька лисого!
"Безвихідне становище? Акції падають? Без муки немає науки. Вирвати з серця! Вирвати з коренем! Не тільки світу, що у вікні".
Без викрутасів - виграти час. Винести уроки. Жити власним розумом. Переламати себе. Тримати вуха нашорошеними: на похиле дерево й кози скачуть.
"Звести рахунки. Нагнати страху. Заткнути за пояс. Відплатити тією ж монетою: зуб за зуб. Кинути рукавичку. Жбурнути межи очі. Перейти Рубікон. Спалити мости. Поставити хрест".
Каміння волає. Попіл Клааса б'є в серці. Аннібалова клятва: принаймні, поставити знак рівності. Піти проти течії:
- Сльозами горю не допоможеш! Раз козі смерть! Більш як півкопи лиха не буде! Чи пан, чи пропав - двічі не вмирати! Будь я тричі проклята!!! Відправити до прабатька? Забруднити руки тишком-нишком? Змотати вудки?
Вирішила долю: відновити честь. Шпурнула камінь в город:
- Загинули надії! При живому чоловікові солом'яна вдова. Мов кішка з собакою, а собаку з кішкою не помириш. Посіяв вітер - пожнеш бурю. Нічого втрачати. Було б за чим жалкувати. Буде і на моїй вулиці свято!
Мов укопаний. У нестямі: не до смаку, не до вподоби.
Сценка двадцять сьома
Приліз рачки. Хлющ хлющем. При повному параді - в костюмі Адама. В чому мати народила.
Гог і Магог. На козі не під'їдеш. Підступити не можна - ні під яким виглядом.
Рве і метає. Ходить ходором. Мов з ланцюга зірвався. Віжка під хвіст потрапила. Виходить з себе. Заварює кашу.
Очі на лоб лізуть. Баньки вирячив. Вовком завив. На всю Іванівську. Дзвонить у всі дзвони. На всю горлянку.
Нищівні погляди.
Мов Пилип з конопель - ані пришити, ані прилатати. Верзе нісенітниці чистої проби. Робить з мухи слона. Знов за своє - вішає собак.
- Який ґедзь вкусив, немає на тебе погибелі?! З глузду з'їхав? Гвинтика в голові не вистачає? Натуркали у вуха? Співаєш з чужого голосу? Не бачиш далі за свого носа?
Ні тпру, ні ну. Підливає масла у вогонь:
- Дам по шапці, кину напризволяще - підеш по руках!
- Припни язика! Не проти ночі буде сказано, як тільки земля таких носить?! Не на дурку напав. Дарма не пройде - оділлються вовкові овечі сльози.
Мов грім серед ясного неба. Обухом по голові. Без вогню пік. Плюнув в обличчя:
- Вавілонська блуднице, твоя справа маленька! Зарубай на носі, драна кішко! Остання спиця в колесі - для меблів. Сіла не в свої сани. Жереш чужий хліб, ненаситна утроба. Уплітаєш за обидві щоки, уминаєш, аж за вухами лящить. Залізла до кишені! Носився мов дурень з писаною торбою. Обійшлася в копієчку. Нагрію чуба! Посаджу на хліб і воду! Спізнаєш, почому фунт лиха. Зживу з світу!
Скажена злість. Розправа коротка - відвантажив ляпас.
Гомеричний регіт, рве боки зо сміху:
- Каша в голові: за одного битого двох небитих дають!
Кров застигла в жилах. Як на голках. Дух перехопило.
Обсипало жаром, ніби варом обдало: зайвий рот у розквіті літ, в самому соку?! За моє жито та мене й побито.
Від якої печі танцювати?
- Як ліва нога захоче? Руки короткі! Ось тобі хрест, із-за рогу мішком прибитий! Сидиш в печінках - очі не висихають! Позбувся розуму, велика цяця! Випробовуєш долю? Не гірша за інших, собі ціну знаю.
І чути не хоче. Як заведена машина, ламає комедію. Натискає на всі педалі. Ллє кулі. Колупає масло. На зло - повторює на всі лади. З кондачка. Знов за рибу гроші - з три короби:
- Купив кота в мішку. Підкладаєш свиню. Виносиш сміття з хати - ні дна тобі ні покришки! Зітру в дрібний порошок!
Зітхнула вільно:
- Блекоти об'ївся? Руки сверблять? Скрутиш шию. Надінуть гамівну сорочку. Ручаюся головою!
І за вухом не свербить - тримає марку. Виблисне очима і знову - двадцять п'ять.
Сценка двадцять восьма
Жереб кинуто. Як на духу - який добридень, такий і бувай здоров:
- Камінь на шиї? Встав не з тієї ноги, ієрихонська труба! Висмоктав з пальця фільчину грамоту!
Марна справа. Об стінку горохом. З гусака вода. У вус не дме. Навіть бровою не ворухне. Розжарює атмосферу. Кидає вогнем-блискавицею. Заправляє арапа. Вдає горохового блазня:
- Багато на себе береш, дрібнота! Молодо-зелено!
Сама не своя - допік до щирця. Благим матом:
- Клеїш дурня! Памороки забило? Валиш в одну купу три мішки гречаної вовни. Не міряй на свій аршин!
Як мертвому кадило: мов з каменю витесаний.
Аби помститися відвертає рило. Відколює колінця, викидає коники:
- Валаамова ослиця заговорила! Не лізь в пузир, не при на рожен! Заткни пельку! Закрий фонтан! Знай своє місце! Покажу, де раки зимують! Дам так, що й за дев'ятими ворітьми гавкне!
Забула язика у роті. Подивилася з своєї дзвіниці. Неначе полуда з очей впала:
- Не далеко заходиш? Знаю я таких. Дволикий Янус! Каїнова печатка. Швидко дав раду: обвів навколо пальця.
Закрутив носом. Надувся, як миша на крупу. Завів шар-манку:
- Розумом не збагну: надів собі ярмо - розтринькав гроші. Відігрів на грудях змію! На всьому готовому. Надав право притулку, дармові харчі. Обійшлася в копійчину. Залишу в самій сорочці. Підеш з торбою.
Наскочила коса на камінь:
- Не напускай туману - злиднями очі не колють. Нісенітниці на пісному маслі! Береш гріх на душу: валиш з хворої голови на здорову.
Голос волаючого в пустелі. Як слонові дробинка - нуль уваги.
Сценка двадцять дев'ята
Узяло кота упоперек живота. Закусив вудила. Білий мов крейда. Ятрить рану:
- Дурощі найшли?! Велике діло: баба з воза - кобилі легше! Завертай в рідні пенати. Повертайся до розбитого корита.
Без зайвих слів. З місця в кар'єр. Оком не моргнув. Рука не здригнулася. Для більшої переконливості застосував грубу силу - дав волю кулакам:
- Перестаєш коритися?! Гайка слабка! Викинь з голови! Викресли з пам'яті.
- Не поспішай з козами на торг!
Шулікою накинувся. З одного маху дав стусана. В лоб. Між очей. Розквасив ніс. Голова мов свинцем налита.
Усипав по перше число, пам'ятатиме до нових віників. Направо і наліво. Вздовж і поперек. Навскіс і криво. Вибив з сідла. Видер за волосся. На всі заставки. На повну котушку. Аж небо зажевріло.
Запахло порохом. Платила власними боками. Відверто закривавив руки.
...Ґрунт захитався під ногами. Звалилася з ніг. Полетіла догори дригом - мов сніп повалилася. Аж лелітки з очей посипалися. Пішла на дно - як водою змило.
І пішла веремія: гармидер, буча, шарварок. Ні у казці сказати, ні пером описати. Варфоломіївська ніч. Мамаєве побоїще.
Дав волю ногам повним ходом. Пух і пір'я летіло. Мов сидорову козу. Перерахував ребра. Нам'яв загривок. Живого місця не залишив.
Перегинає палицю: сів верхи.
Відбивалася руками і ногами:
- Плети, плети, я чула таких, як ти! Язиком мели, а рукам волі не давай!
Не переводячи подиху з піною біля рота. Навмання крізь зуби цідить:
- Трісни мої очі! У ложці води втоплю, відрізана скиба! Сопляком переб'ю! І горя мало!
- З Місяця впав?! Руки геть! Обламаєш пазурі! По тобі в'язниця плаче.
Облилася сльозами до непритомності.
Сценка тридцята
Довга пісня - від лукавого. Вуха в'януть.
Допік до живого серця.
Подивилася іншими очима: зрадила самій собі - не варта справа заходу. До чортів на виступці!
- Заплічних справ майстер! Май на увазі, каліф на час.
Заскреготів зубами. Кидається словами - на мізки капає:
- Чортова лялька. Нікуди не годишся. Випустив з уваги - відбилася від рук!
- Насип собі солі на хвіст!
- Вирву з коренем! На тютюн перетру! Випущу кишки! Порубаю в капусту! Кісток не збереш. Зрівняю із землею. І кінці у воду.
Палець в рот не клади - є ще порох в порохівницях:
- Мало каші з'їв! Не вмієш шити, так і не пори. Клепки не вистачить. Мілко плаваєш. Кишка тонка. Карта бита!
Вказав на двері. Вигнав за поріг - зелена вулиця. Викинув за борт:
- Погрожувала синиця море підпалити! На всі чотири боки, перекинчик. Туди й дорога! Котися ковбаскою! Щоб і духом не пахло. І справі кінець!
Під запал - комбінацію з трьох пальців:
- Честь маю, бісовий виродок! Згадуй як звали! Наше вам шанування. Щасливо залишатися! Не побачиш як своїх вух. Шукай вітра в полі!
І у вус не дме:
- Далеко не підеш! Дістану з-під землі, з дна морського.
- Тільки через мій труп!
Крити нічим. Опустив крила. Мов аршин проковтнув.
Сценка тридцять перша
Чорний день. Біля розбитого корита.
Із закритими очима. Ледве на ногах трималася. Ледве ноги пересувала. За сім верст киселю хлебтати - кинути якір.
Замкнулася в собі.
Сценка тридцять друга
Хміль вилетів з голови - мов рак на мілині.
Заяча душа. Дав задній хід. Перша ластівка: змінив гнів на милість.
Почухав у потилиці. Жижки затряслися. Грунт тікає з-під ніг. Ні живий ні мертвий боягуза святкує. У кущі - кусати лікті.
Інший коленкор: китайські церемонії.
Зондує грунт. Посипає голову попелом. Розпускає рюми. Товче воду в ступі. Шиє білими нитками. Виряджається в тогу. Звивається вужем. Крутить хвостом. Заговорює зуби.
Наче і не було нічого, ніби і не він - ходить назирці. Стає на задні лапки. Кланяється в ніжки. Ллє крокодилові сльози. Лиже п'яти.
Співає Лазаря голуб миру:
- На декілька слів! Потрапила під гарячу руку. Нечистий поплутав, дідькова личина. Лелітка божа, порозуміємося! Краплі в рот не візьму.
"Клеїть дурня. Вертить вола - от тобі й на!"
За словом в кишеню не лізе. Робить великі очі. Красиві жести про людське око:
- Спокутуватиму гріхи. Мир та спокій! Аркадська ідилія.
Прохолодно:
- Розплющив очі? Серце відійшло? Карти в руки? Далекий від істини! Не носи воду решетом! Начепив машкару!
Входить у роль, землю носом риє:
- Перекручене тлумачення! Роздуваєш справу. Не пам'ятав себе... Відкриємо нову сторінку?
Узяла за зябра. Показала кігті. Чи пан, чи пропав. Або перемогти, або померти:
- У городі бузина, а в Києві дядько. Дитяче белькотіння! Що за потреба? Ні в якому разі. Ні за які блага в світі. Ні під яким соусом. Калачем не принадиш. На налигачі не затягнеш. Так чи інакше - тримаєш камінь за пазухою.
Ловить на льоту. Перевертає все догори дном:
- Псуєш обідню.
- Кінці з кінцями не сходяться. Не корч хорошу міну за поганої гри!
Вилуплює очі:
- Зрікаюся власних слів!
Назвала речі своїми іменами:
- Гра у піжмурки, в кота-мишку! Казка про білого бичка. Хочеш легко відбутися. Вийти сухим з води...
Зробив кислу міну. Безсоромно:
- Не роби трагедії! Не влаштовуй сцен.
- Щоб тобі в роті поприщило! Якби та якби! З дощу та під ринву, з дранки на перепиранку.
"Показати дулю в кишені? Дулю з маком. Чом би й ні! Не з боязкого десятка. Нижче власної гідності. Ні за що!"
Ударила лихом об землю: більш копи лиха не буде. Пішла ва-банк. З відкритим забралом. Хвіст трубою.
Встала дибки:
- Пикою не вийшла?! Бодай тобі заціпило!
- Погладжу проти шерсті. Посаджу в калошу. Розпеченим залізом виб'ю дурість з голови. Викреслю з пам'яті. До скону.
Прикінцевий акорд:
- Нагнітаєш атмосферу, примара? Закрий клапан. У три вирви!
Змусила тікати.
Намазав підошви салом. На всі заставки, чимдуж. Тільки п'яти замигтіли, курява встала.
Як вітром змело. Мов корова язиком злизала. Ніби крізь землю провалився. Зник з горизонту. Безслідно щез.
Слід охолов. Ні слуху ні духу. Щез без вісті, як швед під Полтавою. Замів сліди.
Сценка тридцять третя
Присуд долі: крадене не йде на користь, з краденого не забагатієш. На злодієві шапка горить.
Час настав! Випливло на світ божий. Прикований до ганеб-ного стовпа. Збанкрутував, вилетів в трубу.
Легко прийшло, легко й пішло. Прийшло махом - пішло прахом. Під корінь. Собаці під хвіст.
Сценка тридцять четверта
Лічені дні: однією ногою в могилі. На останньому подиху каюк прийшов. Помер наглою смертю - грець ухопив. Носив вовк овець - понесли і вовка.
Відійшов у небуття. Відійшов у вічність. Спустив дух. Врізав дуба. Тут йому і капут - страшний суд.
Поховали. Сумній пам'яті забили осиковий кіл в могилу. Ріка забуття. Мир праху!
Канув у вічність, і спомин простигнув. Мертві сорому не мають.
Під завісу
Вуха вище лоба не ростуть. Ніщо під Місяцем не вічне.
Своє відспівав - увійшов до історії: який Сава, така й слава. Катюзі по заслузі!
Було, та спливло. Димом догори пішло.
Все добре, що добре кінчається. Хай мине вас лиха доля.
Люди, будьте пильні!
Дійові особи:
Мишачий Жеребчик- капустяна голова, луджене горло, блакитна кров.
Мамина донька без роду-племені- сонечко, щербата доля, чорна кістка.
Далеке минуле, справи стародавніх часів.
Сценка перша
Мишачий Жеребчик.
Без царя в голові. Блакитна кров. Панська кістка - пан на всю губу. На панську ногу: з голочки. Без усяких передмов в загальних рисах - міщанин у дворянстві: від ворон відстав, а до пав не пристав.
Пирятинська верства - від горшка два вершка. Від землі не видно. Немає на чому й око спинити: капустяна голова, гарбузове рило, мідний лоб, ніс ґудзичком.
Луджене горло вищої проби, тугий на вухо.
Ні спереду ні ззаду нема складу. Ні з очей ні з плечей. Ні вуха ні рила.
Літами пішов, а розумом не дійшов: мов свиня в апельсинах. Йолоп царя небесного - ні в зуб ногою. Несосвітенний дурень. Дуб дубом. Нуль без палички. Ні богові свічка ні чортові шпичка. Ні грач ні помагач. Ні з губи мови ні з носу вітру. Ані до ради ані до звади.
Бувалий - не першої свіжості. На схилі літ. Мафусаїлові роки. Аредові повіки.
Колос на глиняних ногах. Задимлювач неба. Мішок з соломою - пісок сиплеться. Сивий як голуб. Білий як молоко. На мило!
Був і на коні і під конем, на возі й під возом, пройшов вогонь, воду і мідні труби. Як би там не було, тертий калач. Маху не дасть - на полові не проведеш. Не пронесе кусень повз рота.
Гадюка потайна. Ворона в павиному пір'ї. Не приший кобилі хвіст. Собака на сіні. Лякало горохове.
Кропив'яне сім'я. Серце обросло мохом.
Сім п'ятниць на тижні.
Сценка друга
Мамина донька без роду-племені - раба божа. Щербата доля. З іншого тіста - чорна кістка. Одна як перст - кругла сирота.
Тендітна істота: повітряна хода, імлисті очі. Води не замутить. Свята простота. Не від світу сього. Теплична рослина. Біла ворона. Відкрита душа. Великого серця - серце на долоні.
Бідна як церковна миша. В одній сорочці. Ні кола ні двора. Ні обола за душею. Ні синь пороху. Перебивалася з гроша на копійку. Вітер свище в кишенях - кишенькові сухоти. Голота нещадима.
Світла голова, безодня премудрості. Ходяча енциклопедія. Музейна рідкість. Золотийфонд.
Писана красуня. Мов лялечка. Мов картинка. Мов іграшка. Антик з гвоздикою. Очей не відірвеш.
Сонечко. Зірка першої величини. Восьме диво світу. Діамант чистої води. Вінець творіння. Вінець щастя. Погляду не відірвеш. І до ладу і до прикладу.
Ласий шматочок - вольна птаха в самому соку. Молоко на губах не обсохло.
Дотримувалася строгих правил - у незайманому вигляді. Ахілесова п'ята - слабка стать. Вразливе місце - не хороброго десятка.
Сценка третя
Мишачий Жеребчик пустився берега. Втовкмачилася в голову ідея фікс, а хрін в п'яту. Козлом співає:
- Вибитися в люди! Гребти гроші лопатою - гребти ганебний метал. Астрономічні числа.
Як на пень з'їхав: з доброго дива - телись, ялова, давай молока! Хоч з нігтя виколупай, та дай!
Содом і Гоморра всіх мастей. Немає зупину. У запалі гніву парить парка. Кипить обуренням. Метає грім і блискавки. Городить нісенітниці. Влаштовує сцени. Виходить з берегів. У дур заходить - подих спирає.
Волосся дибки. Жах господній!
Сценка четверта
Світ тісний. Гра випадку. Гра долі. Мов сніг на голову звідки не візьмись Мишачий Жеребчик - шукач пригод, летючий голландець - з'явився на горизонті. З шкіри пнувся - як з-під землі виріс. Виглядав молодецьки.
- Яким вітром? Якою долею?
- За легким хлібом!
Як і слід було чекати, удавав з себе безневинне ягня.
Сценка п'ята
Одвічна історія, хрестоматійна істина наших часів. Подумати тільки: пустили цапа в капусту, приставили вовка до отари.
Губа не з лопуцька: накинув оком. Звернув увагу - споконвіку невелика хитрість. Баньки розгорілися. Слинка потекла.
З нальоту без всяких передмов оббивав пороги. За всіма правилами мистецтва з першого знайомства узяв на мушку, поставив тенета.
Мов реп'ях до кожуха чіплявся. Лип як шевська смола. Ліз сльотою. Пестив слух. Обіймав поглядом. Пас очима. Стояв фертом, ходив навкруги. Крутився перед очима - назад-вперед. Вхопився обома руками. Правдами і неправдами. За всяку ціну. Тихою сапою.
Завів своє штатний оратор. Розв'язав язик. Солодкі промови. Байки розповідав. Розтікався думкою по дереву. Плів словеса, безструнна балалайка. Теревені правив. Розсипався дрібним бісом. Еолова арфа.
Що твій соловей лестив в очі, співав дифірамби:
- Любо-дорого. Яка лялечка! Що за краса! Лелію думку - світло мого життя. Плекаю надію: коханню кожен вік підвладний - увійшла в плоть і кров. Умліваю від захоплення.
Слушний привід. Зі всіма онерами. При повному параді. Цілісіньку годину. Затримував погляд. Брав на абордаж. Настирливо домагався. Напускав туману, замилював очі. Збивав з пантелику. Підпускав туруси на колесах. Хмелем вився, ходив коло та навколо, повзав на череві.
Не кліпаючи бив точнісінько в ціль. В очі як не вскочить:
- Полонила серце - з першого погляду. Мов цвях сидиш! До глибини душі. Завмираю від захоплення. Межа бажань, окраса сезону!
Всіляка всячина: мазав по губах, маслом по серцю.
Обіцяв аванси - зачудуватися: ріг достатку, рай земний, золоті гори, манна небесна, молочні річки і масляні береги, сиром в маслі. Розлюлі малина і все таке інше.
...Набрався терпінням. І бровою не повів - припав до ніг. Повиснув на шиї. Не давав просвітку. Айкання та ойкання. Смішки та пересмішки. Радісний настрій, втілення шляхетності.
Гнув свою лінію. Турбував уяву. Кадив фіміам. Вертів язиком, мов корова хвостом. Упивався очима.
Баламутив голову, не шкодуючи фарб:
- Усяк за своїм божеволіє. Згораю від нетерпіння. Ніде правди діти - готовий зняти останню сорочку. Путівка в життя - синій птах. Мов риба з водою пліч-о-пліч століття вікуватимемо. Ділитимемо горе і радість: вірність до смерті. Свобода, рівність, братерство.
Сценка шоста
Перебувала в нерішучості. Між небом і землею. Роєм роїлися рожеві мрії, підводні камені.
"Вибачай та голоблі завертай? Послати подалі, не датись в оману?":
- Здоровий брехати, мазун долі!
Стояв на своєму. Закидав вудку, подавав надії. Пишався як павич. Передавав куті меду:
- Обітована земля. Сади Семіраміди. Простота звичаїв. Тихий прихисток. Місце під сонцем - вежа із слонової кістки. Візьму під крильце. Оточу піклуванням. Не дам порошинці впасти. Під одним дахом. Як за кам'яною стіною. Як у Христа за пазухою. Верх щастя. Водою не розлити. Тверде слово: поза всяким сумнівом поживемо собі на втіху.
Втерся в довіру.
Сховавши очі, для більшої ваги удавався до крайніх засобів. Без мила ліз у душу. Заморочив голову. Розіграв як по нотах. У вигідному світлі. Набивав собі ціну. Все своє та своє співав. Ніби сорока на кілку.
Освідчився - попросив руки:
- Єдина! Дороговказна зірка! Достойна пензля художника. Прикувала погляд. Викликала подив. Підкупила добротою. Прийшлася до серця. О, стріла Амура! Закохався по вуха. Пущу собі кулю в лоб!
Вода і камінь точить. Одного прекрасного дня на загальне здивування не встояла, дослухалась благань. Втратила голову. Піймалася на вудку. Прийняла за чисту монету. Витала в хмарах. Повірила в свою зорю.
Зібралася з духом. Стрімголов. З відкритою душею: "Будь що буде! Де наше не пропадало!" Ніби крізь сон віддала серце. Зав'язала голову. Раз і назавжди:
- Аби почати, а там воно піде! Голому розбій не страшний. Мокрий дощу не боїться.
Діло на мазі - розвісила вуха.
Коментарі зайві: заморочив голову, спокусив. Кігтик зав'язнув, всій пташці пропасти…
Сценка сьома
Друзі ігрищ і забав:
- Делікатне питання: повилазило, чи що?! Глузд за розум зайшов? Перелітний птах! Пустий млин. Пусте місце. З цього пива не буде дива. Не фунт родзинок! Карти на стіл: дивитися ні на що. Обман зору. Пусті розмови. Нашій огорожі двоюрідний племінник. Собаці п'ята нога. Буланий без вуздечки. Не до шуби рукав. Рильце в пушку.
Опануй собою - помилковий крок. Пропаща справа. Не все те золото, що блищить. Не запитавши броду, не сунься у воду. У чужі руки в молоді роки. Згадаєш слово: неминуча загибель - утягне в біду. Ні за цапову душу! На поталу. Оціни по заслузі.
Знаємо як облупленого. Не вселяє довіри. Підозріла особа. Лихий поголос. Ламаного шеляга не вартий. Мізинця не вартий. Не вартий дірки з бублика. Дивиться лисицею, а думає вовком. Серце дихає злістю. Слова ласкаві, та думки лукаві. Недолюдок роду людського.
Гуляща людина. Гіркий п'яниця. Підмочена репутація. Щербата слава. Темне минуле. Вітер в голові. Він тебе і купить, і продасть - оптом і уроздріб! Чужа душа - темний ліс. Кривого дерева не виправиш.
- Багато галасу даремно: там добре, де нас нема. Хоч погано покраяний, та міцно зшитий. Кінь на чотирьох ногах, а спотикається! Дивлюся з надією - оточений ореолом пошани.
- Ступаєш на слизький шлях. Міняєш чоботи на личаки. Не тим миром мазаний. Мов корові сідло! Не компанія. Не для цього коня паша. Не для пса ковбаса, не для кицьки сало - дистанція величезного розміру. Плюнути не варто. На язикові медок, а на серці льодок. М'яко стеле, та твердо спати. Веде подвійну гру.
Не викликає сумніву: не всі дома. Без десятої клепки в голові. Краще з розумним втратити, ніж з дурнем знайти. Горбатого могила виправить. Жорстока помилка. Вилізе боком. Зазнаєш лиха! Оближеш макогона.
- Хто боїться, у того в очах двоїться. Мирський поголос що морська хвиля! З лиця води не пити.
- Пареної ріпи - ставок гати. Продаєшся за юшку сочевиці. Підсунь гарбуза.
- Усяк свого щастя коваль: якби знати, де впадеш, то соломки б підіслав. Вовків боятися - в ліс не ходити! На власний страх і ризик: ризик - благородна справа. Краще синиця в руках, ніж журавель в небі. На безриб'ї і рак риба. У степу й хрущ м'ясо. Де немає співця - послухаєш і горобця. На безлюдді й Хома чоловік. Краще щось, ніж нічого. Гора з горою не сходиться, а людина з людиною зійдеться: знайдемо спільну мову.
- У такому випадку про смаки не сперечаються. Бажання гірше неволі. Чудуємося: говоримо різними мовами.
- Вірю своїм очам, а не чужим речам. Що має бути, того не минути! Судженого конем не об'їдеш. На роду написано - усього зазнаю в житті. Усміхнеться щастя - скуштую всіх хлібів.
- У всякого Мусія своя затія. Як біда докучить, той й розуму научить! Пошиєшся в дурні: вовк старіє, але не добріє.
- Обопільна згода. Вірю в щасливу зірку: непротивлення злу. І лихе серце на сонці тане. Згладжу гострі кути. Благотворно вплину. Перемелеться лихо - добре буде. Впишемо нову сторінку.
- Даремні силкування, маячна ідея. Становить виняток? Блажен, хто вірує, такому тепло жити! Не поринай в химерні мрії! Неробство псує людину. Високо літає, та низько падає. Ворона і за море літала та все чорна вертала. З чорного кота білого не зробиш. Вовк щороку линяє, а все сірим буває. Крукові й мило не допоможе.
Анітелень! Не видобудеш слова.
Сценка восьма
Боже, от так рахуба! Ось так штуковина. Чи чувана справа? Курям на сміх! Іронія долі: доп'явся. Спіймав на слові, узяв голіруч.
Ні сіло ні впало з доброго дива сунула голову в зашморг. У розумінні - заблукала в трьох соснах. Живцем себе поховала. Вільному воля: зрадила самій собі.
Не укладається в свідомості. Й уві сні не насниться.
Сценка дев'ята
Незабаром завершальний акорд - папір усе витримає.
У святковому вбранні спішно, нагально, у дводенний термін путівка в нове життя. За всіма правилами, по всій формі пута Гіменея.
За відсутністю гербової писали на простій - мов курка лапою. Вибачте на слові, ухвалено і підписано. Джентльменська угода.
Одним словом, розчерком пера - подруга життя. Одружилися. Вийшла заміж. Терновий вінець. От і все.
Скажеш - не вернеш, напишеш - не зітреш, відрубаєш - не приточиш.
Закон набрав чинності - написаного пером не витягнеш і волом. З усього видно, повірила на слово. Нехай та мабуть. Либонь та може. Якось та буде.
Куди тебе несе?!
Сценка десята
Завмер від захоплення, схопив в обійми. Дивиться великими очима. Телячі ніжності:
- Всією душею - за чудові очі! Відтепер і довіку. На рівних правах.
Щедрою рукою кидав гроші. Звивався в'юном. У своєму репертуарі забивав баки:
- Це в натурі ще лише квіточки - ягідки попереду! Вистелю шлях жоржинами. Купатимешся в розкошах.
Вищий світ, добірне коло, вишукане товариство, стовпи суспільства. Все інше додасться. Житимеш по-панськи собі на втіху.
Лоскотало самолюбство. Клопотів - повний рот. У рожевих барвах. В передчутті: медовий місяць. В добру годину!
Дметься неначе шкураток на вогні:
- Звичайна річ: зів'ємо собі гніздечко. Дім - повна чаша. Домашнє вогнище. Тепле містечко. Ласкаво просимо! Хліб та сіль!
- Скажи будь ласка!
Бенкет горою. Апетит з їдою прибуває - сьорбнула шилом патоки.
Секрет Полішинеля - в близьких стосунках. Зняв сливки. Зірвав квіти насолоди.
Сценка одинадцята
Ні сіло ні впало, ні з того, ні з сього, ні сорому, ні совісті - став байдужим. Зухвала поведінка. Вийшов з рамок: в одну мить виказав себе сповна. Повернувся спиною. Як сивий мерин.
Зміна декорацій. Інша музика. Інша пісня. Крива посмішка - гнівом дихає. Спробний камінь. Вказав місце:
- Найдорожча половина, дякую за увагу! Припини зливу. Заткни фонтан. Сиди і не рипайся. Мовчи в ганчірочку. Викинь дурниці з голови. У чужий монастир з своїм статутом не лізь. Усяк цвіркун знай свою жердину - тільки писни.
- У чому справа, вірний друже?! Тільки пташиного молока не вистачає? Будь господарем свого слова!
Тієї ж миті вирячив очі. Щедрою рукою шпетив на всю губу, шпигав словами, не соромлячись висловів:
- Пізно старого кота вчити гопки - яйця курку не вчать! Кермо влади? Цей припас не задля вас. Цар і бог! Владика світу!
- Кроку не можу ступити? Дурний жарт?!
Уперся мов осел:
- І мови бути не може! Стан облоги. Вузьке коло знайомих, на люди носа не показувати. Вести замкнутий спосіб життя. Двічі на рік літа не буває. Бал завершився!
Крити нічим: жартома сказано, та всерйоз задумано. Вище за голову не підскочиш, лобом стіну не проб'єш, сила солому ламає. Близько лікоть, та не вкусиш.
Аж серце терпне: душевна порожнеча. Морок неуцтва, убогість духу. Двох слів зв'язати не здатен. На гріш амуніції, а на гривню амбіції. Жартома сказано, та серйозно задумано. Є в глекові молоко, та голова не влазить.
Довів до відчаю. Довів до сліз. Ревма ревла: де це бачено? Догадався цуцик, як хвіст відпав: справа - швах. Кепська справа - занапастила себе. Дала маху. Сплохувала.
Сценка дванадцята
Далекі проводи - зайві сльози. Недовго збираючись, рушили в дорогу. Проти ночі.
Неблизька сторона - сім верст до небес. На краю світу у чорта на болоті. За тридев'ять земель у тридесятому царстві. Де козам роги правлять. Куди ворон кісток не заносить. У дідька в зубах.
За дурної голови і ногам неспокій. Перегони з перешкодами. З копита вскач - висолопивши язика пішим ходом верстали дорогу, місили багнюку.
Мандрівні вогні. За горами, за долами - вимушене призем-лення.
Нога не ступала. На відшибі. Дрімучий ліс. Ведмежий закутень. Сонне царство. Потьомкінське село. Шарашкіна контора. Хатинка на курячих ніжках. Осине кубло. Курява стовпом.
На холостяцький штиб - авгієві стайні. Кінь не валявся. Голі стіни. Гидота запустіння.
Задоволення - нижче середнього. В'язниця народів. Горнило випробувань. Вир лиха. Ріка забуття. Юдоль скорботи. Долина плачу.
Не у своїй тарілці сплеснула руками:
- Погано пожартував?
Олімпійський спокій:
- Знай, кішко, свій козуб! До милого сім верст - не околиця. Хоч хліб із водою, аби милий з тобою. У цьому вся сіль!
- Зловжив довір'ям, будь ти тричі проклятий! Брехнею світ пройдеш, та назад не повернешся.
Олов'яний погляд:
- Стань навколішки!
Втратила свідомість.
Де розумному горе, там дурневі радощі. Тягне Сірка за хвіст. Щосили корчить блазня. Гумор шибеника:
- Кішці іграшки, а мишці сльози. З великої хмари мала крапля - в бездонну бочку.
Сценка тринадцята
Хто вміє брехати, той вміє і красти: нечистий на руку орудував справами. Гарбав огребом. Драв втридорога. Драв з живого і мертвого. Лупив сім шкур. За лаштунками.
З-під стоячого підошву випоре: знав всі ходи і виходи. Угоди з совістю. Підмазував колеса. Загрібав жар чужими руками.
Йшов лінією найменшого опору. Незрозумілими шляхами добре ховав кінці у воду. Котився похилою: куди крива виведе - закон не писаний, погибелі немає.
Тримав ніс за вітром. Ловив рибку в каламутній воді. На обуху жито молотив. Грів руки. Клав до кишені за здорово живеш. Набивав кишені.
Багатому гроші чорти кують. Як на дріжджах. Більш ніж достатньо. Не порахує. Певною мірою - кури не клюють. Товстий капшук. Грошовий мішок. Золотий дощ, золоте дно.
Сценка чотирнадцята
Все більше тремтів над кожною копійкою. За десятьма замками. Не бачила як своїх вух. Після дощику в четвер. Коли рак свисне.
Не на радість гірка доля: задовольнялася малим. Мов кіт наплакав. Піймала облизня. При піковому інтересі залишилася.
Сценка п'ятнадцята
Чорний кіт пробіг: глек розбили. Вир подій. Атмосфера згущувалася, почалася катавасія. Без видимої причини. Всупереч здоровому глузду встав в позу. З висоти своєї величі ввів в курс:
- Вступай на посаду! І тримайся, дівоча пам'ять! Вставати з півнями ні світ ні зоря.
Впало в очі: вовком дивиться. Не мед.
Засукавши рукави впряглася в роботу - несла свій хрест: нічого не поробиш, подітися нікуди. Пересилила себе. Усяк буває. Зціпивши зуби жертвувала собою. Не сміла перевести подих.
Не стуляла очей. Звалила на плечі. В буквальному розумінні упряглася в роботу. Занурилася з головою. Що є духу тягла лямку.
Ніг під собою не чула. Ноги підломлювалися. Муляла долоні. Руки віднімалися. Вибивалася з сил. З шкури вилізала як проклята станова жила.
У точному значенні слова служила вірою і правдою. Значною мірою не за страх, а за совість. Все горіло в руках. Вивозила на своїх плечах. Перевершила саму себе. В'ючна тварина. Валаамова ослиця.
Сценка шістнадцята
Пливла за течією. Йшла на поводі. Танцювала під дудку. Стояла струнко. Стид і сором: утратила свою гідність - повзала в ногах.
Весь день безперервно на побігеньках. Одна нога тут, інша там. Секунда в секунду. Дихнути ніколи - не давав вгору глянути.
У лещатах.
Напружувала нерви, впливала морально, сипала докорами:
- Видно птаха по польоту! Впізнаєш ворону по пір'ю. Видно пана по халявах: і будень, і неділя - лінивому все безділля. Ні за холодну воду не берешся - лежні справляєш. Водиш теплу компанію - з ліхтарем не відшукати. Тиняєшся без діла, гульма гуляєш. Ханьки мнеш. Б'єш байдики.
Ударявся в амбіцію, показував гонор, розводив антимонії. Не києм, то палицею:
- Зухвала поведінка! Артіль отаманом міцна - ось і вся моя оповідь.
Клубок підступив до горла: занепала духом, захворіла душею. Не подавала вигляду. Тихіша за воду, нижча за траву:
- Пиха до добра не дов
Додав Некерований 01 липня 2013
Про автора
З Пирятина. Закінчив Київський державний університет (1976) і Ташкентську вищу партійну школу (1986). Гарував у Туркменії, Узбекистані, на Уралі і Крайній Півночі Росії. Друкувався в журналах "Дніпро", "Ашхабад", "Яшлик", "ПіК", "Євроатлантика".
