Наталочко, браво! Давно не був у Вас в гостях - я безмежно дякую: дуже спочив душею... І взагалі - щоб ми робили без АртВЕРТЕПУ?! Одне сумно: "ми тєпєрь уходім понємногу..." до Вірту, наче відлітаємо у Вирій, наче наші предки - виходили до еміграції... Бо нам все менше місця у рідному Реалі... Бо наш Реал зменшується, як суходіл серед безмежної повені попсюччя... Богдан.

що Ви, наш реал великий на стільки, скільки простору ми подолаємо, за яку його частину візьмемо на себе відповідальність він стає більшим за рахунок віртуальних ігор, але не зменшується ізовні іх! тож - до зустрічей Ната

я дивився і плакав, особливо старе місто

ніколи не звертали увагу на мого улюбленого Мілана Кундеру?:)

мене завжди непокоїв невловимий еротизм його творів

Для Кундери ще замала :-)

Ви впевненi? у нього ж багатенько юних творів де він ще нікуди не заглиблюється, а немов первинний мисливець після подорожей лісами світової літератури безтурботно замальовує свої враження на на стінах печери коротеньких оповідань ;)