Я впевнена, що в творчості майже немає нічого випадкового. Мій батько, Василь Сторожук, теж був
Паперовою пластикою я захоплююсь вже не перший рік. Спочатку це були дві невеличкі скульптури «Циганський дует». Тоді я працювала конструктором на заводі. Мої сини тоді були ще маленькими і часу було обмаль.
Моя любов до образотворчого мистецтва привела мене до школи № 28 і от — я вчитель ОТМ з
Звичайно, без самоосвіти не обійшлось. Крім того, я оволоділа багатьма техніками розпису: петриківським, живописом на склі, набризком і таке інше. А паперова пластика — це моя особливо улюблена техніка скульптури. Що завжди мене приваблювало в папері? Неперевершена чистота та здатність перевтілюватися з площини в об’єм.
Перші серйозні роботи були виконані для церкви, бо я людина віруюча, до свята Різдва Христового на початку 2001 року. Це Янголи та Свята родина — великі скульптури зростом як підлітки, десь 1,5 метри, без усілякого каркасу. А ягнята та осля були такі правдоподібні, що діти підходили та намагалися кормити їх соломкою.
Згодом для кабінету російської літератури був створений цикл робіт, присвячених театру — від Гомера до Пушкіна.
Моїми улюбленими роботами є «Різдво», «Голодомор»,
Багато хто мене питає, чому скульптура біла? Моє переконання, що тут, як в поезії. Сила образів — в лаконізмі.