Автори / Калєкція / «МОЛОДА УКРАЇНА forever» 2002 р.

“Молода Україна forever”* – Другий диск “Калєкції” є спільним проектом з Олесем Донієм. Назва альбому альбому тотожна назві книжці Донія, і згідно замислу автора, аудіоальбом мав послужити рекламною кампанією книжці. Книжка була написана з претензією сказати нове слово у українській ідеологічній думці і містить в собі певний елемент скандалу, принаймні ніхто раніше в українській ідеології не намагався поєднати традиційні цінності (мова, держава) з сексом. В узгодженні з іронічно-скандальним, але націоналістичним духом книги, Доній підбирав і пісні для альбому. Три з них вже існували у вигляді пісень в репертуарі “Калєкції”: “Громадянська”, “В небі канареєчка літає”, “Гімн Молодої України” (остання раніше також створена за участю Донія). Для решти (вісім) пісень Доній обрав тексти, які і поклав на музику Генадій М’ясоєдов (нові мелодії були створені їм протягом одного тижня). Невідомо, хто сказав Донію, який, як відомо, раніше ніколи в житті не співав, що він має якісь вокальні дані, але “Калєкції” довелося достатньо попрацювати, щоби спробувати довести нового вокаліста до свого рівня. Запис другого диску також відбувався на харківській студії “М-арт” за саундпродюсерства Сергія Кондратьєва (Фленжер), який записував і першій диск гурту. Дизайном для диску знову займалася Уляна Мельникова, загальним керуванням–Таня Доній. Олесь Доній–відомий громадський діяч. Народився 1969 року в місті Києві. Закінчив історичний факультет Київського Державного Університету ім.Т.Г.Шевченка. На початку дев’яностих активно займався політикою. Очолював Українську Студентську Спілку, яка провела тепер вже культову “студентську революцію на граніті” в жовтні 90-го. В подальшому відрізнявся спорадичною активністю. В різні часи був депутатом Київської міської ради, заступником голови Народного Руху України, входив до Правління Партії “Реформи і порядок” (ПРП), очолював партію “Молода Україна”, входив до правління Міжнародного фонду “Відродження”, очолював Раду директорів Міжнародного фонду “Смолоскип”, низку молодіжних організацій. В 2001 році створив першій в Києві українскій арт-клуб “ОsтаNNя барикада”, який відразу привернув увагу політичних і культурних сил. Є автором книжок “Студентська революція на граніті”, “Покоління оксамитової революції (як нам дожити до 2009 року?), “Історія УСС мовою документів і фактів. 1989-1999”, “Спроба бунту”, “Молода Україна forever”. Відомі тісні стосунки Донія з мистецьким колами, особливо з літераторами-дев’ятдесятниками. В співпраці з ними Доній проводив акції на межі політики і мистецтв (найбільш відома серія заходів під назвою “Молода Україна Contra”). В спілкувані агресивний і сварливий (український варіант Мойсея Фішбейна). Одружений. Дружина–відомий культуролог Таня Доній.

1. Гімн Молодої України Автори тексту Сергій Жадан, Генадій М’ясоєдов, Олесь Доній, Таня Доній. Створення датується 1999 роком. Ідея створення пісні на основі мелодії, популярної під час бурхливих паризьких подій 1968 року, належала Тані Доній. Переклад з французської вона передала поету Сергію Жадану. Побажанням Олеся Донія (який озаглавив пісню) було, щоби в тексті було словосполучення “Молода Україна”. Жадан написав декілька можливих варіантів. Первинну обробку текста здійснив Генадій М’ясоєдов, який прибрав занадто лайливі слова. Доній прибрав з тексту антисемітські випади. Через відсутність у Донія почуття гумора їм було також забраковані куплети, що пародіювали національну патріотичну риторику, зокрема:

“Тож гречно дякуй Батьківщині
За кожну із її щедрот.
За оберіг і за калину,
За честь, за славу, за народ.”

Остаточне компанування тексту здійснював Олесь Доній зі своєю дружиною Танею Доній. Весь світ – борня В першому варіанті у Жадана було: “Весь світ–хуйня”. Змінено М’ясоєдовим. Хай наша слава не поляже і злодіїв охопить жах. Тому тримайся, клятий враже, будь ти москаль чи олігарх. В першому варіанті у Жадана було:

“Хай наша слава не поляже
Ми свій чіткий лишаєм слід
Тому тримайся клятий враже
Будь ти москаль або семіт.”

Доній переробив куплет, знявши можливі антисемітські закиди.

У молодої України Бренд "Молода Україна" в українській історії зустрічається досить часто. Цей бренд можна розглядати або як відвертий плагіат, або, навпаки, як залучення України до європейських процесів. Європейська історія дев"ятнадцатого століття знає таки рухи і гуртки: "Молода Італія", "Молода Німеччина", "Молода Бельгія", "Молода Ірландія", "Молода Німеччина", "Молода Польща", молодотурки і молодолатиші, "Молода Європа". Деякі з них носили відверто політичний характер, але більшість мало літературно- мистецьке спрямування. Найбільшим пропагадистом аналогічної назви в Україні був Іван Франко. Він один з перших, хто намагався не просто утворити структуру, а ще й підвести під неї оригінальну ідеологічну базу, фактично створити новий міф. В подальшому назву "Молода Україна" взяв до себе політичний гурт, що об"єднав кілька студентських громад Галичини та Буковини в 1893-1903 роках(провідні учасники: Л.Цегельський, В.Старосольський, А.Крушельницький, С.Горук, С.Баран, М.Галущинський, Є.Косевич, Т.Мелень). Західноукраїнське літературне угруповання "Молода Муза", створена за аналогією з "Молодою Польщею" (В. Пачовський, П. Карманський, Б.Лепкий, С.Чарнецький, О.Луцький, Ф.Коковський, С.Твердохліб, Б.Бірчак, М.Яцків, О. Турянський, С.Люддкевич, М. Паращук) час-від часу також неофіційно називалося "Молодою Україною". Бренд як міф мав настільки притягальну силу, що ставав сильнішим за реальноіснуючі структури. Так Йосип Гермайзе в архівах царської поліції в Києві віднайшов цікавий документ-донос генералу Новицькому. В доносі йшлося, що начебто, з весни 1896 року в Києві існує таємна громада "Молода Україна", метою якої є соціалізм і політичний український сепаратизм. Таких громад, буцімто, цілих двадцять дві і найважливіші з них знаходяться в Києві (108 членів), Чернігові, Лубнах та Одесі, а загальна кількість учасників-438 чоловік. Назва "Молода Україна" стала надзвичайна популярна серед видавців і неоднаразово використовувалася українськими журналами. Під цією назвою виходили: перший український жотижневий студентський журнал у Львові (1900-1903 роки); щомісячні молодіжні журнали– (Львів, 1905 р.; Київ,1906; Київ,1908-1912 роки; Львів, 1923-1926 роки), додаток до тижневика "Рідний край" (Київ,1907р.), щомісячний студентський журнал–орган Українського Студентського Союзу (Львів,1910 р.), дитячий журнал (Гадяч,1912р.) Існує інформація про те, що один з варіантів назви "Директорія" під час визвольних змагань мав назву "Молода Україна". Відомий своїми антиукраїнським поглядами головний редактор газети "Киевлянин" Василій Шульгін в своєму відкритому листі до Симона Петлюри (січень 1919 року) звертається до нього як до лідера партії "Молода Україна". В 1990 році у Львові створюється фонд “Молода Україна”. На початку дев’яностих ціла фракція у Львівській обласній Раді мала назву "Молода Україна". В 1996 році в Києві було створено Об"єднання "Молода Україна". До Ради Об"єднання увійшли В.Чепінога, В.Кулик, М.Розумний, О.Голобуцький, О.Проценко, О.Доній. Очолив Об"єднаня Олесь Доній. Об"єднання "Молода Україна" намагалося стати центром тяжіння для молодих істориків, філософів, журналістів, політологів і було зорієнтовано, в першу чергу, на ідеологічну діяльність. Разом з видавництвом "Смолоскип" молодоукраїнці проводили різноманітні семінари та конференції в Києві та в регіонах, випускали книжки та альманахи. Нині існує ще кілька організацій історично пов’язані з Об’єднанням з такою чи подібною назвою, зокрема: партія “Молода Україна”(з 1999р.), об’єднання “Молода Україна-ХХІ”, в Тернополі зареєстрована і діє місцева громадська організація під аналогічною назвою "Молода Україна" (голова-Ігор Качмарський). В 1992 році північноамериканський діаспорний гурт "Іка" записав пісню "Молода Україна" (слова Юри Шкрумеляка, музика Ксені Кізик).

Завжди знайдуться ліхтарі Гра слів. До кінця не зрозуміло чи йде мова про те, що у Молодої України знайдуться ліхтарі, щоби показати правильну дорогу тим, “хто і нині на горі” (адже, “і сонце-золотий ліхтар”); чи йде пряма погроза всім, хто зараз при владі, що незабаром вони виситумуть на ліхтарях.

Сьогодні ми не на параді
Розіб’єм мури темних хмар,
Весь світ – борня, всі - на заваді,
І сонце– золотий ліхтар

Воно веде і до сьогодні
Усіх хто спротивом горів
Мов у вулкановій безодні
В серцях у нас клекоче гнів

Нечутний біль - спадковий опір
Іще і досі вартові
Цей рваний джинс, цей мокрий попіл,
Який холоне на траві

Така пора – легка і плинна
Коли дощі – терпка вода
І ця гаряча Україна
Вона і нині молода

Хай наша слава не поляже
І злодіїв охопить жах
Тому тримайся, клятий враже
Будь ти москаль чи олігарх

Для всіх хто вів нас до руїни
І хто і нині на горі
У молодої України
Завжди знайдуться ліхтарі

2. Дума про слоника. Автор слів Юрко Позаяк. Юрій Позаяк (справжнє ім’я–Юрій Лисенко) – один з найвдаліших українських поетів-іроністів. Закінчив філологічний факультет Київського Державного університету ім.Т.Г.Шевченка. Працює в системі Міністерства закордонних справ (тому останнім часом не афішує свою гумористичну творчу діяльність). В 1997 році випустив збірку власних віршів “Шедеври”. В 2001 році разом з Танею Доній упорядкував “Антологію альтернативної української поезії зміни епох. Друга половина 80-х–початок 90-х років”.

Під час запису пісні гуртом була використана 16-річна бандуристка Катя.

Слоника замучили кляті москалі Майстер іронічного вірша Позаяк використав у цьому вірші легенду, яка народилася у 1970 році. Тоді в Київському зоопарку раптово помер африканський слон, який був гордістю зоопарку. В Москві на той момент не було власних слонів і Київ наповнили чутки, що начебто акцію по ліквідації слона здійснила спецгрупа КГБ, щоби українці ні в чому не відчували себе першими за Москву. Жодних аргументів на користь цієї інформації не було, але достатньо абсурдна плітка продовжувала жити. Показово, що про неї відразу забули після арештів учасників Руху Опору в 1974 році, тобто коли загроза з боку Росії з уявної стала реальною.

Кляті москалі - типовий штамп при означенні росіян. В залежності від періоду історії наповнювався то агресивним, то жартівливим змістом.

Похилився слоник хоботом к землі. Тут Позаяк вжив абсолютно непритаманний українській мові російській прийменник “к”. Не зважаючи на гумористичний характер творчості автора, слід відзначити, що аналогічних помилок Позаяк припускався як під час свого викладання на журналістському факультеті університету, так і під час своєї дипломатичної работи. Ключ до такого мовного нехлюйства автора слід шукати в його складній родинні ситуації. Сам Позаяк виріс в україномовній родині українських філологів, але одружився на російськомовній одеситці, після чого в родині почалася мовна конфронтація, яка не могла не відобразитися на самому Юрієві. За оповіданням самого Позаяка так виглядав один з найбільш гострих конфліктів: Якось його батько каже : “Юрко, вгамуй свою дружину, сьогодні вона мене послала.

– Не може бути, батьку, що вона таке сказала?

– А я тільки зайшов до хати, а вона відразу: “Папа, ви охуєлі”. Ну то я відразу і вибіг, не можу я після такого бути з нею в одній кімнаті.

–

А версія дружини була геть іншою: “Юра, я єму нічєво плахова нє гаваріла. Я вчєра уху сваріла, так кагда он зашол, я єго і спросіла: “Папа, ви уху єлі?” А он сразу дверямі хлопать!”

Така ситуація очевидно не могла не вплинути на фаховий рівень Позаяка. В Хорватії, де Позаяк під своїм справжнім прізвищем (Юрій Лисенко) перебував на посаді культурного аташе, під час проведення днів України в Хорватії і в присутності хорватського Президента, йому було доручено перекладати виступ українського посла. Під час перекладу Позаяк масово вживав сербські прийменники замість хорватських. І хоча хорватська і сербська мови між собою наближені набагато більше аніж українська і російська, але на фоні щойно завершеної війни між цими народами, вчинок Позаяка був розцінений хорватською владою як свідома провокація. Розгорівся дипломатичний скандал. Міністерство закордонних справ Хорватії надіслало українському посольству ноту протесту, внаслідок чого Позаяк півроку провів на території самого посольства без виходу на вулицю, фактично перебуваючи під домашнім арештом. Влітку 2002 року Юрію Лисенку (Ю. Позаяку) було відмовлено у продовженні хорватської візи і він був змушений повернутися до Києва і нині працює в центральному офісі Міністерства закордонних справ України (Михайлівська площа).

Слоника замучили
Кляті москалі,
Похилився слоник
Хоботом к землі:

“ Прощавай же Україно,
Ти ж мій рідний краю!
Безневинно молоденький
Слоник умирає!”

“Прощавай же Україно,
Ти ж мій рідний краю!
Безневинно молоденький
Слоник умирає”

3. Громадянська

Авторства вірша на диску записано за Сергієм Жаданом та Генадієм М’ясоєдовим. Основа вірша була написана Жаданом, М’ясоєдов переробив першій куплет та додав приспів. Пісня мала належити ще до першого альбому гурту “Відчуття присутності”, але з огляду на наявність вислову “не може кожен підарас”, що могла викликати заперечення у надзвичайно набожного спонсора - арабського мецената Ківана Аднана, Таня Доній зняла цю пісню з першого альбому.

Собі здобуду автомат… Мова йде про автомат, який таємно переховувався під землею родиною Жаданових на хуторі Бондарів (Ворошиловоградська, а нині Луганська область) з часів другої світової війни. Під час перебудови Сергій Жадан неодаразово хвалився і показував його своїм товарищам по літгурту “Червона фіра” (Ростислав Мельників та Ігор Пилипчук). Коли відомий харківський поет і літературний критик Ігор Бондар-Терещенко заснував в Харкові часопис “Український засів”(а вірніше відновив, так як часопис з аналогічною назвою видавався німцями в Харкові під час другої світової війни. Головним редактором був зондерфюрер Іван-Юрій Костюк (не плутати з діаспорним літературознавцем Григорієм Костюком(1902-2002рр.)), автомат був переданий Жаданом Ігореві Бондар-Терещенко на знак вдячності за те, що в №4 той як головний редактор розмістив підбірку віршів Сергія. “Український засів” Бондаря-Терещенко мав певний мілітарістський підтекст, неоднаразово друкував фото українських літераторів в німецькій військовій формі та листівки часів другої світової війни, що видавалися німцями для українців. Там же був вперше в Україні видрукований некупюрований “Щоденник” Аркадія Любченка, що писався під час німецької окупації і містив у собі ряд підозрілих антисемітських пасажів. Після виходу семи чисел часопис був закритий за “розпалювання міжнаціональної ворожнечі”. Під час обшуку автомат безслідно зник. В судовій справі як речовий доказ він не фігурував.

Піду за волю воювать… Типовий штамп, притаманний українській народній пісенні творчості (в Росії-аналогічно-казацькій пісні). В народних піснях часто згадується ця туга за волею, де “воля” – абстрактне розуміння як справедливості, так і кращої долі. Є типовим прикладом абстрактності мислення українців.

Бо на-на наші береги В Харкові протікає відразу кілька річок: Лопань, Харків, Уди, Немишля. Підсвідоме виплескування у поетичну творчість згадок про річки, береги, води тощо засвідчує відмінність сприйняття у прирічних жителів від кондових степовиків-суходільників.

Напали злії вороги. Строка є наслідком неодаразових кпинів Сергія Жадана на адресу національного українського гімну “Ще не вмерла Україна”, де, як відомо, противники України названі миролюбно-поблажливо “наші воріженки”. На другому Ірпінському семінарі (яке проводило видавництво “Смолоскип” для творчої молоді) Жадан пообіцяв, що ніколи в своїх віршах не використовуватиме слово “воріженьки”. Для посилення ефекту в другій редакції вірша був доданий епітет “злії”.

Повстанська доля не легка Жадан захоплювався історію як повстанського руху Старобільщини, так і більш пізньою історією Української Повстанської Армії, і навіть намагався ввести під час свого викладання на філологічному факультеті Харківського національного університету курс поетично-пісенної творчості УПА.

Прощай посьолок і ДК Русизм “посьолок” з’являється у Жадана не випадково. Народився на хуторі Бондарів, а в подальшому переїхав до селища міського типу Старобільськ, які на Правобережній Україні називаються “містечка”, а на Донбасі-“посьолкі”.

ДК-абревіатура, що рошифровується як дім культури, або Будинок культури. З Старобільським Будинком Культури (ДК) у Жадана пов’язуються спогади про першій публічний виступ. В сьомому класі юний Сергій запросив в ДК( який, як правило, ніколи не закривався) групу своїх однокласників та спробував прочитати їм власні вірші. Російськомовне оточення не зрозуміло поета і першій виступ закінчився брутальним побиттям. Але цей прикрий випадок не надломив Жадана і він не закинув поетичну творчість. В подальшому ці перші вірші увійшли до першої збірки Жадана “Рожевий дегенерат”, яка була видрукована на друкарській машинці. У всіх автобіографічних довідниках про себе Жадан завжди згадує “Рожевий дегенерат”, як про свою першу збірку, але ніколи не передруковує віршів, що увійшли до неї, що засвідчує критичне ставлення автора до своєї початкової творчості, та ностальгійні переживання за нею з іншого боку.

Прощайте женщини й вино Слово “женщини” не є слобідським русизмом, як воно могло би виглядати з точки зору неслобідського читача. На Слобожанщині навіть в російській мові для означення особи жіночої статі використовується слово “жінка”. Слово “женщина” війшло в лексикон Жадана після неодноразових подорожів до Львову і є очевидно, формою висміювання галицьких русизмів, які потрапили в літературну галицьку мову ще в 19 сторіччі в період боротьби “твердих русинів” з польською мовою. Такі галицькі слова як “мужчина”, “молодіжь”, “свобідний”, “каждий” , що ріжуть вухо наддніпрянцю, неодноразово висміювалися Жаданом. Особливо він боровся зі словом «мужчина», яке поширювали галицькі літературні редактори через центральне телебачення (Один з телерекламних роликів стверджував, що одного леза “нема краще для мужчин”). На знак протесту з поширенням галицького русизму “мужчина” Жадан почав вживати у повсякденній мові аналогічне слово “женщина”.

І Вино На відміну від своїх старобільських однолітків Жадан починав вживання алкогольних напоїв не з міцних (горілка, спирт, самогон), а з вина (типу “Золотая осень”, “Плодово-ягодное”), до яких його привчила рідна тітка, відома поетеса та філолог Олександра Ковальова. В подальшому в колі мистецько-поетичного середовища його довго не могли відучити від цієї звички. Остаточно це вдалося вже Андрієві Кокотюсі, який принципово не вживає вино і пиво. Підпавши під вплив Кокотюхи Жадан перейшов на вживання більш традиційних напоїв.

Вже має наше знамено Типово слобожанський зворот: “Має” – в значенні “майорить”, “розвівається”. Слобідське “знамено” на Центральній Україні звучало би як “прапор”, а на Західній, як “фана”.

На нас летить гелікоптер. Під час написання віршу відбувався черговий сплеск чечено-російської війни, в якій чеченським повстанцям неодоразово вдавалося збити російські вертольоти. ( В 1999 році Сергій Жадан разом з Євгеном Золотарьовим(“Кнопа”) організували у Харкові акцію проти чергової російської агресії в Чечні під назвою “Я – проти війни”. На початку книги власних вибраних творів “the very very best poems, psychodelic stories of fighting and other bullshit” (2000р.) Жаданом вміщено: “Обороні Грозного присвячується”.)

Гелікоптер – осучаснена назва слова “вертоліт”, данина моді, згідно якій в українській мові повинно залишитися мінімум слів, аналогічних російським. Слово “гелікоптер” кальковано з англійського “helicopter”

В ньом президентський офіцер – формально в цій строфі не міститься нічого особисто проти Президента. Одначе, в першому варіанті строка звучала так: “в ньом Президент і офіцер”. Після прочитання цього віршу на кафедрі української філології Харківського Національного Університету декан факультету наполегливо просив Жадана внести редакційні правки. У відповідь на його прохання Сергій пом’якшив формулювання, після чого успішно вступив до аспірантури.

Та я пульнув із-за моста Під час вишколу, який проводив Євген Золотарьов для українського молодняка, Сергій Жадан зайняв останнє місто серед групи по стрільбі. Особливо невдалими були результати по стрільбі з гвинтівки та пістолету. Трохи краще були результати по стрільбі з автомату.

Із-за русизм, що часто зустрічається в слобідських говірках.

Трясеться жирний олігарх Жадан має дуже худорляву, так звану астенічну, статуру. З цим було пов’язано безліч неприємних інціндентів Жадана зі шкільним середовищем, тому епітет “жирний” в стилістиці Жадана містить у собі додатково негативне забарвлення.

Ігнорувати волю мас не може жоден підарас Строка належить до часу розриву Жадана з Кокотюхою. Відомий і талановитий український детективіст Андрій Кокотюха (нар. в 1970 р., автор романів і повістей: “Шлюбні ігрища жаб”, “Осінній сезон смертей”, “Останній раз”, “Там, де похована Адель”, “Повернення сентиментального гангстера”, “Нейтральна територія”, російськомовних «Ментовский город», “Отработанный материал”.) мав з часів Ірпінських семінарів Осипа Зінкевича надзвичайно приятельські стосунки з Жаданом. Перебуваючи в в другій половині дев’яностих років в Києві Жадан зупинявся на ночівлю або у подружжя Доніїв або у Кокотюхи. Андрій Кокотюха проживав на Севастопільській площі на восьмому поверсі квартири, купленої йому Осипом Зікевичем під час роботи Андрія у видавництві “Смолоскип”. Квартира була однокімнатна з одним ліжком і ночівля в одному ліжку Андрія і Сергія не виглядала протиприродньою. Надзвичайно ніжне ставлення Андрія до Сергія, його поплескування в п’яному стані по сідницях, обійми тощо, не бентежили останнього. Тим більше, що в цей період Жадан відзначався необмеженим вживанням алкоголю, почасти до стану абсолютної непритомності. Постійним напарником у цьому процесі у Жадана був Андрій Кокотюха. Достеменних фактів на підтвердження інформації, що поширилася в колі мистецької тусовки, що однієї ночі, коли алкоголь недостатньо міцно подіяв на Жадана і він прокинувся посередині ночі, то відчув, що з ним провадять гомосексуальний контакт (коітус між двома особами чоловічої статі, мужеложество) немає. Аналогічно немає і беззаперечного спростування цієї інформації. Фактом є лише те, що після тієї ночі був нетривалий період погіршення стосунків між двома непересічними літераторами. Період охолодження стосунків між Жаданом і Кокотюхою тривав недовго і остаточно закінчився після одруження Кокотюхи з Іриною Граждан. Під час весілля, яке відбувалося на батьківщині Кокотюхи в м. Ніжині 15 вересня 2002 р. Жадан був побитий одним з давніх ніжинських товарищів Кокотюхи на грунті ревнощів до Андрія.

Ігнорувати волю мас - тут відчувається вплив Олександра Ірванця з його віршем “Турбація мас (гімн-ода Бу-Ба-Бу)”, рефреном кожного куплета де є “… маси турбувати, маси турбувати, маси турбувати”.

Вернусь колись на цей перон. Залізничний перон в м. Старобільську виконував функції основної центральної вулиці (так звані “Бродвей”, “стометровка”).

Оно синіє терикон - типовий пейзаж для Донбасу, до якого входить і Луганська область. (До Луганської області увійшла і частина Східної Слобожанщини з Старобільськом)

Закину ранець під буфет - за буфетом в центральній кімнаті у малого Сергійка була схованка. В шість років на задній стінці буфету він вицарапав тризуб.

У ньому скальпи й марафет - Тут алюзія , пов’язана з інціндентом після нагородження премій “Смолоскип” в 1996 році, яке відбувалося в Будинку вчителя (колишнє приміщення Центральної Ради). Після нагородження в чоловічому туалеті на Жадана було вчинено напад. Нападник діяв під впливом алкоголю за допомогою уламка пляшки (так звана “розочка”) та під погрози “зняти скальп”. Приводом для нападу було розміщення Жаданом підробленної переписки П.Куліша з Т.Шевченком в редагованому Сергієм журналі “Гігієна”, що патріотично налаштований нападник розцінював як блюзнірське ставлення до національних святинь. На місці різаної рани у Жадана залишився широкий шрам від верхнього краю лівого вуха до середини потилиці, якого він зміг позбутися лише в 2001 році в косметологічній лікарні міста Відень (Австрія), де перебував рік на умовах стипендії для молодих митців Центральної Європи.

Марафет – збірна назва наркотиків (тюремний сленг, фєня). Жадан припинив вживання важких наркотиків в 1996 році. Після гастрольного турне по діаспорним центрам США і Канади, влаштованих Осипом Зінкевичем для групи творчої молоді, Жадан привіз (за неперевіреною інформацією – з Детройту) важкий синтетичний наркотик. Невміння визначити правильне дозування препарату призвело до важкої інтоксикації (отруєння) організму. Після виходу з коми Жадан “зав’язав” з вживнням важких наркотиків. Після відомого Львівського передозування Жадан припинив вживання і таблеток, що містять наркотичні компоненти. Наразі з наркотичних речовин Жадан віддає перевагу драпу (анаша, сушена конопля, яка використовується у вигляді цигарок-самокруток)).

Цвітуть гаї, де бивсь трудар, працює мирно пролетар - ці рядки виконані в традиціях поетичного соцреалізму і містять в собі неприхованне пародіювання Павла Тичини та його збірки “Партія веде!”

Та на Великдень в акурат переховаю автомат - саме на Великдень відбувся розгром владою редакції часопису “Український засів”. Фамільний автомат родини Жаданових, що був переданий на зберігання Ігорю Бондар-Терещенкові під час обшуку так і не було знайдено.

Собі здобуду автомат
Піду за волю воювать
Бо на на наші береги
Напали злії вороги

Повстанська доля не легка
Прощай посьолок і ДК
Прощайте женщіни й вино
Вже має наше знамено

Війна-а-а-а, бо громадянська війна
Громадянська війн-а-а-а , війна-а-а-а

На нас летить гелікоптер
В ньом президентській офіцер
Та я пульнув із-за моста
Багато всяких тут літа

Тріпоче прапор наче птах
Трясеться жирний олігарх
Ігнорувати волю мас
Не може жоден підарс

Війна-а-а-а, бо громадянська війна
Громадянська війна-а-а-а , війна-а-а-а

Вернусь колись на цей перон
Оно синіє терикон
Закину ранець під буфет
У ньому скальпи й марафет

Цвітуть гаї де бивсь трудар
Працює мирно пролетар
Та на Великдень в акурат
Переховаю автомат

Війна-а-а-а – нам не потрібна війна-а-а-а
Нам не потрібна війна-а-а-а , війна-а-а-а

4. Будьонівський марш. Автори вірша – Юрко Позаяк, Натан Склярський та Василь Гармидер. Юрко Позаяк, маючи частку єврейської крові (одну восьму частину, 12,5 %, так саме як і іншій відомий український поет і письменник Юрій Андрухович), давно мав ідею написати вірш з єврейською семантикою. В Юриному дитинстві його бабця розмовляла вдома своєрідним українсько-єврейським суржиком і тому багато її висловів закарбувалося в дитячій пам’яті, але не будучі певним в їхньму точному перекладі, Юрій запросив до спільного проекту Наталку Склярську (етнічну єврейку, підписалась під віршем псевдом “Натан Склярський”) та відомого сходознавця Василя Гармидера. Вірш датований 1988 роком і вперше був надрукований у збірці Ю.Позаяка “Шедеври” (1997р.). Назва “Будьонівський марш” була надана пісні О.Донієм під час запису аудіодиску.

Шолем, Шолем, Гуляйполем Козаки йдуть - “шолом”, “шолом алейхем” (івріт) – привітання, аналогічне “Добрий день!”(мир Вам!). Для порівняння арабське привітання “Салям алейкум!” (арабська мова також належить до семіто-хамітської мовної групи). Гуляйполе – містечко на півдні України, один з центрів повстанського анархістського руху під проводом Нестора Махна в 1917-1921 рр.. На відміну від багатьох інших повстанських отаманів, Махно був відомий своїм толерантним ставленням до євреїв. В найближчому оточенні Махна було багато євреїв. Після розгрому махновського руху в 1921 році деякі з них (Льова Задов, Лев Зіньковський) успішно служили в органах НКВД.

Стрімкий будьонівській бекіцер! “Бекіцер” на ідіш означає “швидко”, отже речення при лінійному дослівному перекладі втрачає зміст. Автори, використовуючи займенник замість іменника, хотіли надати додаткового запалу слову “бекіцер” (в значенні “наступ”, “атака”) маючі на увазі приклад з легендою про походження слова “бістро”. Згідно легенди під час франко-російської війни 1812 року, російські козаки в Парижі постійно підганяли французську обслугу словом “быстро”, внаслідок чого заклади громадського харчування зі швидкісним обслуговуванням, що виникли в подальшому, отримали загальну назву “бістро”. Отже маємо аналогічний приклад переходу прислівника з однієї мови в іншу в категорію іменника та зміненням основного смислового навантаження.

Ґевулт! Вейз мір! Азохен вей! Єврейські вигуки, що мають українські аналоги “Боже ж мій!”, “мій Боже!”, “ой, лишенько!” і т.п.

“ Дісонем авцелухес!” Єврейський тост, який постійно промовляла бабця Позаяка за святковим столом і який перекладається : “Нехай згинуть наші вороги!”

Авек, буржуй! “авек!”(ідіш)– в перекладі означає “Геть!”

У жирний тухес “тухес”(ідіш) – задня частина людського тіла (задниця, срака, попа).

І їдіш штик вженем тобі! “їдіш”– єврейська мова, створена на основі німецької з додаванням частини слів з івріт(давняєврейська мова семітського походження). Мовою їдіш користувалося українське єврейство до витіснення її з вжитку російською. У вірші використовується в значенні “єврейській”.

Повстань, хламейзер “хламейзер”(ідіш)- нікчема, невдаха.

В руки штуцер! “штуцер”(ідіш) – рушниця, гвинтівка

Б’є боренбойм, сурмить сурм, Боренбойм – поширене єврейське прізвище, тут використовується як загальне ім’я. Марк Михайлович Боренбойм був вчителем фізкультури в школі, де навчався Юра Лисенко (Ю. Позаяк)

Це наш останній комішуцер “комішуцер” (ідіш) – означає хаотичне нагромадження когось чи чогось. Приблизно можна перекласти, як “бардак, двіжуха, хаос”.

Шляху цурік у нас нема! “цурік”(ідіш) – назад

Шльома Коган – збірний персонаж. Коган, та похідні від нього Каган, Каганович – є найбільш поширеним прізвищем серед українських євреїв. Саме слово “коган” перекладається як “князь”. Термін “коган“(каган) використовувався в ранній період Київської Русі для означення вищої(князівської) влади. Порівняйти назву сусідньої до Київської Русі держави “Хазарський каганат”, де провідною релігією був іудаізм. До прізвища “Коган” Ю. Позаяк звертався неоднаразово. Так, зокрема, під час навчання на філологічному факультеті Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка, він підписував статті до стенгазети псевдом “Коганенко”.

“В нас буде нахес, як ні в кого! “нахес” (ідіш) – “щастя”. Відома приказка в єврейсько-українському середовищі: “хороший тухес-тоже нахес”.

Хто шлепер був, той буде пан!” “шлепер”(ідіш) – дурень, бовдур.

І цайт уже коней сідлать “ Цайт” (ідіш) – час.

Він має пісень революцен “революцен” (ідіш) – революційний.

Хвацький рубака Ізя-вихрест, натхненний руською тоской Російськомовний персонаж “Ізя-вихрест” введений у текст для підкреслення факту, що в Червоній армії окрім українських євреїв були і євреї-вихідці з Росії. Так, як зона осілості євреїв в Російській імперії включала в себе тільки території сучасних України, Білорусі, Польщі, Литви та Молдови, то в етнічно російській зоні мали права жити лише євреї, що переходили з іудаізму в православ’я(так звані вихрести).

Кто был изгой, тот будет гой!” “ізгой” (івріт) – в первинному значенні, людина, яка виштовхана за межі єврейської релігійної громади(кагалу), в ширшому значенні – будь який вигнанець, скиталець. “Гой” (івріт) – людина, яка не належить до правовірного єврейського світу.

Шолем, шолем.Шолем, Гуляйполем
Козаки йдуть…

Стрімкий будьонівській бекіцер!
Ґевулт! Вейз мір! Азохен вей!
Тремтить денікінській офіцер –
В атаку красний йде єврей!

Луна: “ Дісонем авцелухес!”
Вперед! Весь циміс в боротьбі!
Авек, буржуй! У жирний тухес
І їдіш штик вженем тобі!

Шолем, шолем.Шолем, Гуляйполем
Козаки йдуть…

Повстань, хламейзер! В руки штуцер!
Б’є боренбойм, сурмить сурма,
Це наш останній комішуцер –
Шляху цурік у нас нема!

Моторний козак Шльома Коґан
Вганяє кулі у наган:
“ В нас буде нахес, як ні в кого!
Хто шлепер був, той буде пан!”

Шолем, шолем.Шолем, Гуляйполем
Козаки йдуть…

Хоч буде грізний комішуцер
І цайт уже коней сідлать,
Він має пісень революцен,
Він зара буде їх співать!

Хвацький рубака Ізя-вихрест,
Натхненний руською тоской,
Йому підспівує вихристо :
“Кто был изгой, тот будет гой!”

Шолем, шолем.Шолем, Гуляйполем
Козаки йдуть…

Шолем, шолем.Шолем, Гуляйполем
Козаки йдуть…

5. Алілуйя – найперша пісня “Калєкції”. Автор тексту – Генадій М’ясоєдов.

Церковні слова “алілуйя, алілуйя”, які, окрім назви пісні, повторюються в кожному приспіві, очевидно, пов’язані з дитинством М’ясоєдова. В шість років мати відвела маленького Гєну до церковного хору у Благовіщенському соборі, але через півроку, після того як побачила недвозначний інтерес старшого дяка до сина, вона його звідти забрала.

Бляді кажуть - хлопчик гарний. Алюзія з часів дитинства. Першій свій сексуальний досвід Гєна М’ясоєдов отримав у восьмому класі в лікарні, куди він ліг із запаленням легень (в цій лікарні працювала старшою медсестрою його мати). Маючи достатньо симпатичну зовнішність Гєна був зваблений водночас двома дорослими медсестрами. Цей зв’язок не був одноразовим, і продовжувася всю другу частину перебування у лікарні (де М’ясоєдов провів 14 днів). Цілком можливе, що це в подальшому послужило додатковим поштовхом для обрання М’ясоєдовим медичної освіти.

Зрізав квіти у сусіда лисого хромого діда. Тут йде мова про сусіда М’ясоєдова по Салтівці(район Харкова). Зі своїм сусідом, лисим і шкутильгаючим, нквдістом у відставці, М’ясоєдов мав постійні ідеологічні конфлікти. Апогеєм конфлікту став випадок, голи Гєна підпалив сусіду двері, той викликав міліцію і М’ясоєдов був поставлений на облік у так звану “дитячу кімнату міліції”.

Зрізав квіти у сусіда - цей факт не міг відповідати дійсності, Хоча М’ясоєдови (та його сусіди) і жили у двоперховому будинку, біля якого майже кожна родина вирощувала собі невеликий городик, саме цей сусід не займався квітникарством так як мав певні проблеми зі спиною і не міг нагинатися. Швише за все зворот вжито з метою означити прояв негативних дій по відношенню до конкретного суб’єкта.

Хромого діда тут русизм “хромий” замість українського відповідника “шкутильгаючий “вжито свідомо, адже означений сусід , родом з Івановської області був ідейним українофобом. Русизм “хромий” допомогає повніше відобразити його ідейний антиукраїнський портрет.

У Христини плаття біле.., …все не йде моя Христина…, …обіймається Христина… Христиною (Крістіною, у дворі – “Крєста”) звали перше велике кохання Гєни М’ясоєдова. З Христиною Гєна дружив другу половину де’ятого та весь десятий клас. Вони планували одружитися. Сексуальних контактів він з нею не мав. Відразу по закінченню школи Христина війщла заміж за іншого та виїхала до закордону. Христина згадується М’ясоєдовим також у пісні “Анжелік”(дивіться сторінку 1)

Плаття біл е- слово “плаття” замість офіційнолітературного “сукня” фіксується етнографами з кінця вісімнадцятого сторіччя не тільки на Слобожанщині, але і на Полтвщині і на Київщині.

Вона мовить: “Здрастуй, милий” “Здрастуй” – лівобережна форма привітання, типовий приклад суржика. Данна форма утворена шляхом лінгвістичного спрощення російського слова “здраствуй” (Порівняйте привітання, яке використовує Остап Вишня в своїх “Вишневих усмішках”: “Драстуйте”).

І як вдую в жаркі труби – виключно харківський вислів, що не зустрічається не лише в інших регіонах, але і на території області, окрім самого міста Харкова. “Дути в жаркі труби” – на харківському сленгу означає куніілінгус (тобто орально-генетальльний котакт чоловіка з жінкою, де жінка виступає генетально, а чоловік – орально).

Я зайду до ресторану. У вісімдесяті роки М’ясоєдов не ходив до ресторанів. Мова йде про відому їдальню “Варенична” на вулиці Сумській, де збиралися харківські українофільські елементи, і зокрема в подальшему члени Народного Руху України за перебудову. Нині в цьому приміщенні розміщується кафе “Коники”.

Обіймається Христина і здоровий москаляка. Не відповідає правді. Реальна Христина вийшла заміж за поляка, який приїзжав на будівництво нової телефонної станції, з яким вона одружилася та емігрувала до Польщі. В данному випадку ми маємо яскравий приклад як антиросйські настрої виявилися сильніше за історичну справедливість.

І здоровий москаляка. В данному випадку слово “москаль” (москаляка) є пізнішим нашаруванням. Історично на українсько-російському прикордонні (до якого входить і Харківська Слобожанщина) для означення росіян (особливо у негативному контексті) вживається слово “кацапи”. І нині в українських селах Харківщини “кацапами” називають як мешканців Росії, так і представників сусідніх, але етнічно російських сіл.

Розірвати тобі б сраку! – відомий брутальний зворот, поширений в багатьох регіонах України. Слово “срака” для означення задньої частини людського тіла вжите свідомо на противагу непритаманному українській мові польському слову “дупа”, яке останнім часом через Галичину і галицьких літераторів нав’язується літературній мові.

Ой піду стрибну з балкону За свідченням Центральноєвропейського антисуіцідального центру 83% особам мистецьких професій хоча би один раз в житті приходять думки про самогубство і в цьому плані вони є найвразливішою групою населення. Постійний мотив у творчості М’ясоєдова (дивіться сторінки 4, 11 та 12).

Або вип’ю самогону У вісімдесятих роках державна горілка (так звана “казьонка”) в силу своєї відносної дороговизни виявлялася неприступною харківській молоді і її місце заступив самогон (так звана “смага”).

Йду і бачу цю, цю пацю. Паця цюцю харить в срацю. “Паця” – харківське сленгове скорочення від слова“пацанка”, дівчина, яка є рівнею хлопцеві, на загал позитивна рекомендація молодої дівчини. “Цюця” – шмат арматури, втавленної всередину гнучкої ізоляційної трубки, один з різновидів зброї для вуличних боїв. “Харити” – в харківському сленгу означає “заштовхувати”, “засовувати”, “задвигати”. Аналогічне значення дієслова “харити” зустрічаємо як в містах Харківської області: Чугуєві, Мерефі, Балаклеї, так і в місті Полтава. Отже, лінейний переклад з харківського молодіжного сленгу “паця цюцю харить в срацю” означає, що дівчина шматком гумової ізоляційної трубки займається мастурбацією (причому в анальний спосіб). Очевидно в такий спосіб автор намагався принизити образ Христини (на початку 90-х жіноча мастурбація у суспільній свідомості ще не вважалося нормальним явищем, а виглядало чимось антиприроднім), яка покинула його на користь іншого.

Цікавою авторською знахідкою є в цих двох строках своєрідна гра слів, яка утворилася в наслідок повторення займенника “ця” у другому відмінку в першій половині куплету, та відмінювання у другому відмінку іменника “цюця”, що зробила ці два абсолютно різних за походженням слова абсолютно ідентичними за звучанням (омоніми).

Я прокинувся раненько
Не будила мене ненька
Поголився в перукарні
Бляді кажуть – хлопчик гарний

Зрізав квіти у сусіда
Лисого хромого діда
Як на важливе завдання
Я рушаю на свідання

Алілуя ,алілуйя, я тебе люблю, я кохаю тебе
Алілуя ,алілуйя, я тебе люблю, я кохаю тебе
Алілуя ,алілуйя, я тебе люблю, я кохаю тебе

У Христини плаття біле
Вона мовить “ Здрастуй, милий!”
Поцілую прямо в губи
І як дуну в жаркі труби

Алілуя ,алілуйя, я тебе люблю, я кохаю тебе
Алілуя ,алілуйя, я тебе люблю, я кохаю тебе
Алілуя ,алілуйя, я тебе люблю, я кохаю тебе

Я чекаю вже годину
Все не йде моя Христина
А по небу хмари чорні
Пропливають наче човни

Я зайду до ресторану
І всосу хоч півстакану

Алілуя ,алілуйя, я тебе люблю, я кохаю тебе
Алілуя ,алілуйя, я тебе люблю, я кохаю тебе
Алілуя ,алілуйя, я тебе люблю, я кохаю тебе

Бачу в залі під картиной
Обіймається Христина
І здоровий москаляка
Розірвати б тобі сраку!

Ой піду стрибну з балкону
Або вип’ю самогону

Алілуя ,алілуйя, я більше не люблю, я не кохаю тебе
Алілуя ,алілуйя, я більше не люблю, я не кохаю тебе
Алілуя ,алілуйя, я ьільше не люблю, я не кохаю тебе

Йду і бачу цю, цю пацю
Паця цюцю харить в срацю

6. В синє море. Умовно народна пісня Згадок про неї до новітнього часу немає. Швидше за все має нещодавне походження (ймовірне 80-ті роки 20-го сторіччя.), як і “Гей, наливаймо, повнії чари”. Атор з якихось міркувань не зацікавлений в поширенні інформації про авторство. Стилістика народних протяжних пісень не повинна вводити в оману, адже відомо, що ще з 19-го сторіччя багато поетів(Т. Шевченко, П. Куліш, М.Петренко) здійснювали підробки (іноді напрочуд вдалі) “народних” пісень. З 1989 року і по нині “В синє море” стало своєрідним гімном Української Студентської Спілки(УСС). В 1990-91 роках була в репертуарі Олега Павлишина, співака, наближеного до УСС. Основним пропагандистом цієї пісні є Юрій Зубко, депутат Київської міської ради, один з керівників фестивалю “Перлини сезону” (в мистецькому середовищі більш відомого під назвою “Перлина степу” (українське дешеве столове вино жовтуватого кольору та кислуватого на смак)). Свого часу Юрій Зубко перебував також на посаді Голови Української Студентської Спілки. Головною легендою, яка переповідається на кожному щорічному з’їзді УСС, є оповідання про те, як Олесь Доній (тодішній голова УСС), Юрій Зубко (його першій заступник) та В’ячеслав Кириленко(голова Секретаріату УСС, нині депутат Верховної Ради України) поїхали в 1990 році в курортне містечко Затоку (Одеської області). Коли після певного прийняття алкогольних напоїв, Кириленко вже не міг самостійно пересуватися, Зубко і Доній вночі в надпотужний шторм, обнявшись пішли в Чорне море і проспівали пісню від початку і до кінця. Після переповіданням Юрієм Зубком легенди, з’їзд, як правило, закінчується масовим співом. Обрання УСС в якості свого неформального з’їзду саме цієї пісні з її відверто антиросійським спрямуванням дисонує з загальним визначенням організації, як демократично орієнтованої. В оранжуванні “Калєкції” пісня набрала швидшего темпу.

В синє море кров Дніпром тече
В синє море кров Дніпром тече
Там Січ наша, гей-гоп, там Січ наша
Там Січ наша на москаля йде

В синє море кров Дніпром тече
В синє море кров Дніпром тече
Там Січ наша, гей-гоп, там Січ наша
Там Січ наша на москаля йде
Там Січ наша, гей-гоп, там Січ наша
Там Січ наша на москаля йде

Попереду отаман іде
Попереду отаман іде
Під ним коник, гей-гоп, під ним коник
Під ним коник так сумненько йде
Під ним коник, гей-гоп, під ним коник
Під ним коник так сумненько йде

“А що ж мені веселому буть?
А що ж мені веселому буть?
На Вкраїну, гей-гоп на Вкраїну
На Вкраїну москалі ідуть!
На Вкраїну, гей-гоп на Вкраїну
На Вкраїну москалі ідуть!”

Не страшна нам в лютім бою смерть!
Не страшна нам в лютім бою смерть!
Бій приносить, гей-гоп, бій приносить
Бій приносить славу, волю й честь!
Бій приносить, гей-гоп, бій приносить
Бій приносить славу, волю й честь!

В синє море кров Дніпром тече
В синє море кров Дніпром тече
Там Січ наша, гей-гоп, там Січ наша
Там Січ наша на москаля йде
На москаля йде

7. Карусель. Автор слів - Юрій Позаяк Вірш було написано після того як Юрій Позаяк разом з Оксаною Забужко відвідали влітку 1988 року чеський Луна-парк біля Республіканського стадіону. Оксана Забужко – відома сучасна письменниця і поетка. Навідоміша книга –автобіографічна скандальна “Польові дослідження з українського сексу”, яка започаткувала войвничий український фемінізм. Окрім того в доробку Оксани ще одна прозова книжка “Інопланетянка”, поетичні “Травневий іній”, “Диригент останньої свічки”, “Автостоп” публіцістичні та дослідницькі збірки “Дві культури”, “Філософія української ідеї та європейський контекст: Франківський період”, “Хроніки від Фортінбраса”. Відрізняється абсолютною прив’язанністю до жувальної гумки та любов’ю до довгих (не меньше чотирьох сантиметрів) кульчиків. В оригіналі у Позаяка вірш “На каруселі блядь кружляє” не містить назви. Назва “Карусель” була вставлена Донієм з метою уникнення на обкладинці аудіодиску слова “блядь”. Приблизно в цей же період свою версію пісні на цей вірш Позаяка створив інший гурт, “Мертвий півень”.

На каруселі блядь кружляє “Блядь” – жінка розпустної поведінки. В СРСР слова “блядь” вважалося елементом виключно лайливої лексики і не входило до офіційних словників. Перебуваючи в вимушеній еміграції, відомий громадський діяч Іван Огієнко (він же один з найвищих ієрархів Української православної церкви в діаспорі Митрополіт Іларіон) реабілітував це слово, вставивши його в свій тлумачний словник української мови. В університеті звичайним звертаннм Юрка Лисенка (Позаяка) до дівчат було “блядюшко Ви моя”.

Легка і трохи п»яна голова. В дурацько-карусельном п»янім хорі В оригіналі слова «трохи» і «п»янім» відсутні. Вставлені Донієм для кращого співпадіння музики і тексту.

А блядь кружляє, блядь кружляє В оригіналі: «А блядь кружляє і кружляє». Як відомо, Олесь Доній не вживає лайливої лексики, тому повтор ним у пісні слова «блядь» можна вважати підсвідомою компенсацію його недостатньо широкого словникового запасу.

На каруселі блядь кружляє
Вона шука свою любов,
А я стою внизу й не знаю,
Чого я знов сюди прийшов?

У квітні почуття прозорі,
Легка і трохи п»яна голова.
В дурацько-карусельном п»янім хорі
Змішались зразу всі слова!

А блядь кружляє, блядь кружляє,
А блядь шука свою любов!
Чи я люблю її? Не знаю…
Але я знов сюди прийшов!

Але я знов сюди прийшов!
Але я знов сюди прийшов!
Але я знов сюди прийшов!
Але я знов сюди…..
Знов, знов, знов, знов, знов, знов…
Знов, знов, знов, знов, знов…….

8. Жовтень 90-го. Пісня була створена Олегом Покальчуком в жовтні 1990 року на підтримку акції студентського голодування в Києві. В кінці 80-на початку 90-х Олег Покальчук був одним з волинських українських бардів. Після переходу на роботу аналітиком до структур, підпорядкованих Юлії Тимошенко, отримав заборону на бардівську діяльність (можливо мають рацію вперто ціркулюючі чутки, що Тимошенко не витримує біля себе занадто яскравих особистосей, талановитіших за неї). Нині називає себе астропсихологом. Поза аналітичною і соціологічною діяльністю займається байкерством (їзда на швидкісних мотоциклах), любить стріляти з вогнепальної зброї, (має магнум і револьвер). Більш відомим став старший брат Олега–Юрій Покальчук, поет, автор порнографічних оповідань (зокрема, книжки “Те, що на споді”), екс-голова Асоціації Українських письменників (АУП) та екс-член Національної Ради по телебаченню і радіомовленню. Вперше вірш (три куплети з нього) був надрукований Олесем Донієм в його книзі “Студентська революція на граніті” (1995 р.). При записі пісні “Калєкцією” вірш був підданий корегуванню, яким займалася Таня Доній. Вона розбила вірш на окремі куплети приспівом та зняла, як історично застарілу, строфу: “Серцем до серця супроти зла

Серед наметів, стягів і шатер
Разом із нами Стус і Кобзар,
Славні гетьмани і Божа матір ”.

М’ясоєдов написав нову музику під текст (паралельно існує і авторський варіант Покальчука). Через те, що у 2002 році, коли записувався диск, відбувалося чергове протистояння влади і опозиції, Олесем Донієм пісні було надана камуфлююча назва “Жовтень 90-го”.

Влада не хоче слухати слів Після початку студентського голодування 2 жовтня 1990 року влада близько двох тижнів не робила нічого, щоби розглянути студентські вимоги. У багатьох студентів погіршилося здоров’я, тому організатори акції вирішили радикалізувати ситуацію

Страйк наша зброя, страйк -наше право Через тиждень після початку голодування розпочався студентський страйк, спочатку в Києві, потім у Львові, потім в інших містах. В останні дні акції був здійснений так званий окупаційний страйк, коли повсталими студентами були захоплені і забарикадовані “червоний” і “жовтий” корпуси Київського Державного університету ім. Т.Г. Шевченка. До страйку училища, технікуми, школи науково-дослідні інститути, деякі шахти і підприємства. Після заклику в прямому ефірі по загальнонаціональному каналу до всеукраїнського страйку лідерів акціїї до підтримки акції почали готуватися залізниця і головні заводи України. Влада була змушени піти на виконання вимог студентів.

Станьмо на площі Початок акції відбувався в Києві на площі Жовневої революції (нині Майдан Незалежності), де й було розбито перше наметове містечко.

Київе, встань-но, Січ, пробудись! Львове, не дай заснути! Ідея “трьохвекторності” була дуже популярна в студентському революційному середовищі тих часів. Згідно цієї ідеі, успіху можна було досягти, піднявши три центр Опору : Захід (Львів), Центр (Київ) та Схід (Дніпропетровськ (за тодішнею національно-демократичною термінологією Січеслав)). Саме тому, керівництво було обрано в складі трьох осіб: голова УСС м. Дніпродзерджинська Олег Барков, голова Львівського Студентського Братства Маркіян Іващишин, голова Київської Української Студентської Спілки Олесь Доній. Як показав подальший розвиток подій, ідея “трьохвекторності “ не знайшла підгрунтя саме на Сході. Студентський рух продовжував бути сильним переважно в Києві і на Західній Україні.

Площа-це наші Крути. Крути–невеликий переїзд на Чернігівщині, де у 1918 році відбувся нерівний бій між молодими захисниками Центральної Ради і переважаючими російськими червоними військами під проводом Муравйова. Залишки українського загону були розстріляні росіянами. В національно-демократичній риториці “Крути” асоціюються з подвигом молоді в ім’я Української держави

Нам остогидло чути :«Заждіть, нехай-но старші скелю лупають» Акція студентського голодування містила відверто молодіжний характер. Студентські ватажкі зі скепсисом дивилися на старше керівництво національно-демократичного руху і не підпускали їх до керівництва акцією.

Можна ужити палки і газ, долі зламати і знести шатра - Першій час над акцією нависла загроза силового розв’язання з боку міліції, які погрожували знести наметове містечко і забрати учасників до в’язниці, але Президія Київської міськради, де кількісно переважали “демократи”, терміново прийняла рішення про дозвіл для несанкціонованих мітингів на площі Жовтневої революції, фактично легалізувавши акцію.

Але займеться врешті від нас Всеукраїнська визвольна ватра! Пафосне завершення вірша повністю відповідало тодішнім настроям повсталого студентсва

Влада не хоче слухати слів
Страйк наша зброя, страйк -наше право,
Станьмо на площі, часу посли,
Серцем до серця, лава до лави:

Київе, встань-но, Січ, пробудись!
Львове, не дай заснути!
Ми вже не ті, що були колись -
Площа - це наші Крути

Нам остогидло чути :”Заждіть,
Нехай-но старші скелю лупають”,
Годі!. Сьогодні, як і завжди,
Курінь студентський не відступає.

Київе, встань-но, Січ, пробудись!
Львове, не дай заснути!
Ми вже не ті, що були колись -
Площа - це наші Крути

Можна ужити палки і газ,
Долі зламати і знести шатра -
Але займеться врешті від нас
Всеукраїнська визвольна ватра!

Київе, встань-но, Січ, пробудись!
Львове, не дай заснути!
Ми вже не ті, що були колись -
Площа - це наші

Київе, встань-но, Січ, пробудись!
Львове, не дай заснути!
Ми вже не ті, що були колись -
Площа - це наші Крути.

9. Cosa Nostra. Автор слів – Етиль Простов. Справжнє ім’я – Віталій Тернопільський. Студент Києво-Могилянської академії. Учасник Творчої колегії БуТерШлях. Пісня на його слова з’явилася непрямим чином через Максима Розумного, який розмістив вірш “Cosa Nostra “ в альманасі поезії “Колекція”, де Максим є головним редактором, і примірник якого він передав Донію. Максим Розумний (народився 1969 року в м. Києві) дебютував в літературі як поет (збірка віршів “Рамаян”, 1996 р.). В газеті “Література плюс” (яку на той час редагував Андрій Бондар, був нещадно розбитий як графоман (Є підстави вважати, що статті під псевдом писав сам Андрій Бондар) і, остаточно, з аналогічним означенням графомана припечатаний в Малій літературній Енціклопедії під редакцією Володимира Єшкілєва та Юрія Андруховича “Плерома”, після чого Максим закінчив свої поетичні спроби. Подібний скоординований наступ на Розумного був дивний, адже з усіх поетів-початківців він аж ніяк не був найбільшою загрозою для української літератури. В той же час відомо, що Олесь Доній високо оцінював публіцистичну діяльність Розумного та, навіть, написав передмову до першої книжки Максима “Справа честі (алгоритми національного самоопанування)”. Розумний закінчив кандидатську дисертацію по філософії, є автором книжок “Справа честі (алгоритми національного самоопанування)”, “Стратегії замість ідеології”, “Політичний вибір України”. Є головою Творчої Асоціації 500, яка була започаткована в 1993 році спільно з Андрієм Кокотюхою та Сергієм Руденко, під егідою котрої спільно з видавництвом “Смолоскип” був випущений ряд антологій та поетичних альманахів, проводиться поетичний фестиваль “Молоде вино”. Очолює Наукове товариство “Гуманітарна колегія”. Одружений. Друга дружина – чернігівська поетка Оксана Куценко. “Cosa Nostra” – в перекладі з італійської – “наша справа”, назва системи підпільних організацій на Півдні Італії, що спочатку ставила на меті захист інтересів місцевого селянства від експлуататорів, в подальшому перетворилася на кримінальну організацію з тотальною круговою порукою («мафія»). Назва вірша підібрана Етилем Простовим в момент його розчарування традиційним українським націонал-демократичним рухом, коли в середовищі Києво-Могилянської Академії стали популярними ідеї створення українських структур нового типу на кшталт франкомасонських лож. Вірш “Cosa Nostra” складається з чотирьох частин і має підзаголовки “1.Тема”, “2.Сюжет”, “3.Лажа”, “4.Сенс”. Для пісні Доній використав четверту частину “Сенс”, з якої були відкинуті перші два куплети, а саме:

Похилилися верби спраглі до сонця
над ртутними течіями Дунаю,
між руїн, кісток і між стронцієм
сивий козак-гуманоїд блукає.

Час від часу він сідає на камені,
Cкурює знайдений бичок ржавіючий,
Розповідає трагедію пламенну
. Електробандура, в руках його виючи.
.

Колись населяв зелену планету. Раніше планету Земля стало називали “голубою” (блакитною). В зв’язку з стрімким поширенням з Заходу у вісімдесяті роки двадцятого сторіччя ототожнення слова “голубий(блакитний)” зі значенням “гомосексуалістичний”, останнім часом помітне звуження вживання цих епітетів в офіційній лексиці та художній літературі. Так, з Українского Телебачення за “латентну пропаганду гомосексуалізму” був знятий мультфільм радянських часів “Голубой щенок”, в якому звучала пісенька про “голубого щенка”, який мав “голубое брюшко, голубое ушко” і т.п.. Відомий циркуляр Спілки Письменників про те що знаного українського поета Василя Елана-Блакитного (колишнього боротьбіста, пізніше-радянського партійного функціонера) тепер слід називати скорочено–Василь Елан (або Василь Еланський). Підставові зміни призвели також до того, що українська Верховна Рада при затверджені національного прапору змінила традиційне написання “жовто-блакитний” прапор на “синьо-жовтий”. Етиль Простов був змушений шукати інший епітет з заміною кольорової гами.

Розводили страусів, їли біфштекси Згідно досліджень покійного відомого історика і археолога професора Чмихова на півдні України (ареал сучасних Херсонської і Миколаївської областей) впритул до тринадцятого сторіччя в масовій кількості водилися великі нелітаючі птиці (щось середнє між дрофами і страусами). Їхнє зникнення хронологічне співпадає з нашестям татаро-монгольських військ (1238-1240 роки)

Зводили храми й атомні станції Вдалі відповідники основним протилежностям: Духу і Раціо.

Допоки єретик і гомік Енштейн Достеменних підтверджень гомосексуалізму Енштейна немає. Всі плітки базуються лише на пізніших спогадах його колишнього учня Макса Гінденбурга, в яких той описує переодягання Енштейна в кабінеті в жіночий одяг та поплескування вчителя по його(Максових) сідницях. Знаючи екстравагантний характер Енштейна (найвідоміша фотокартка якого з висунутим язиком була зроблена вже в старості) та враховуючи той факт, що Енштейн з якихось міркувань не заповів Гінденбургу своєї наукової спадщини (на що той сподівався), можна припустити, що ми маємо справу з банальною справою посмертно звести рахунки. Щодо єретизму Енштейна–явна помилка. Єресь–це відступ від канонів Християнства, що іудей Енштейн зробити ніяк не міг.

Не вигадав новий вид рекреації Рекреація–відпочинок, відновлення. Тут слово “рекреація” вживається свідомо з натяком на творчістьвидатного українського письменника Юрія Андруховича. “Рекреація” – першій роман Андруховича, який ознаменував перехід митця від іронічної поезії(бубабізму) до “серйозної” літератури. Головний герой роману в чернетці містив явні автобіографічні риси і називався Юрко Хомський. Використання імені “Хома” було пов’язано у Андруховича або паралелями з творчістю Миколи Гоголя(оповідання “Вій”, головний герой–Хома Брут), або(що ймовірніше) з дитячими спогадами. В дитинстві Юрасик Андрухович мав круглі щочки і нестриманну звичку робити по хаті приховані запаси їжї, за що рідні, порівнюючи його з хом’ячком, називали дитинча Хомою, Хомкою. Особливо маленький Юрасик полюбляв ховати під подушкою грудки цукру-рафінаду і потім ласувати їм вночі. В остаточному варіанті для уникнення прямих аналогій відбулося роздвоєння головного персонажу на двох героїв: Хомського та Юрка Мартофляка. В той же час свідомо чи несвідомо Андрухович залишив Мартафлякові багато автобіографічних рис, через що образ персонажа виявився занадто позитивним і шаблонним.

Тоді і почався кінець екзистенції Екзистенція – філософський термін. (з латини: виступати, виділятися, виникати, бути присутнім).Свобода – це сама екзистенція, а екзистенція і є свобода. За Сартром, який був одним з найяскравіших представників екзестенціалізму – людина приречена бути вільною, тому що вона особистість. Людина може відмовитись від свободи лише вдімовившись від себе як від особистості. Своїм найбільш екзестенціальним вчинком Сартр вважав приєднання до Руху Опору під час другої світової війни. Свій вчинок він охарактеризував так: “ Я знаю, що це – безглуздо, але ж я – француз!” У вірші Етиль Простов має на увазі фестиваль “Рок-Екзистенція”, який проводить мистецький центр “Арт-Велес” (під керівництвом Василя Вовкуна та Тараса Грималюка), відомий своєю нетрадиційною орієнтацією. В перші роки свого існування “Рок-Екзистенція” відзначалася своєю нестандартністю та пошуком новаторських підходів в проведенні мистецьких акцій(На обкладинці аудіоальбому, що вийшов після першого фестивалю,(жовтень 1997р.), містилося: “Присвячується українському, ірландському, чеченському та іншим народам, що виборюють своє право на свободу і незалежність”). Після передчасної смерті головного державного постановника театралізованих свят Бориса Шарварка(якого Василь Вовкун вважав своїм основним конкурентом) та отримання Вовкуном від держави ордену, стало помітним “одержавлення” “Арт-Велесу” та його акцій, що, відповідно, сприяло поширенню чуток про занепад (“кінець”) “Екзистенції”. Остаточний “кінець “Екзистенції” музичні критики пов’язують з відомим висловлюванням продюсера фестивалю Тараса Грималюка, що “рок–не для того, щоби стрибати” (Для порівняння : англомовний термін “rock-and-roll”–стиль в сучасній музиці, де “rock” – гойдати(ся) і “roll” – гриміти, гуркотіти, котити(ся))

Жидомасони втекли на Венеру Використання слова “жидомасони” ніякою мірою не свідчить про антисемітизм Етиля Простова. Слово “жид” в означенні “єврей” не містить в українській мові (і аналогічно в польскій і ческій) негативного навантаження як в російській , про що писав ще Михайло Грушеський (дивіться його роботу “Хто такі українці”). В той же час, враховуючі таке негативне значення в сусідній Росії, чия мова надзвичайно поширена в Україні, носії української літературної мови, як правило, не вживають це слово в офіційному лексиконі. Слово “жидомасон” не притаманно українській мові, а є продуктом російської ідеології. В Росії це слово в ходу у шовіністичних (так званих “почвєннических”) колах, які вбачають всі проблеми “матушкі-Росії” в першу чергу в євреях. Слово “жидомасони” використано Етилем Простовим в жартівливому сенсі, адже неможливо уявити, щоби всі євреї емігрували на планету Венера.

Лишились лише негри й бандерівці Поєднання в одному переліку негрів і українців (бандерівців) підкреслює упослідженність українців, яке триває і досі.

Взірвалося все і втонуло в урані. 26 квітня 1986 року вибухнула Чорнобильська атомна станція (Київське Полісся)–найбільша трагедія в історії людства пов’язана з “мирним атомом”. Сотні людей загинули, десятки тисяч були переселені, подальший вплив радіації на опромінених не передбачуваний.

Вижили одні козаки і жирафи Згідно в

Додав Art-Vertep 22 лютого 2003

Про автора

Гурт «Калєкція» народився в харківських робочих кварталах .