Воанергес

Гурт розпочав свою діяльність в 1998 році. Змінювались музиканти, ідеї, незмінною залишалася тільки концепція - фольклорне коріння на якому базується музика "Воанергес". Пройшло чимало часу, допоки музиканти визначились з формою і напрямком: адже кожен регіон України має свої особливості, свою автентику (той справжній прошарок культури, який не вдалося витоптати радянський "кінноті").
Гармонійно поєднати автентику і сучасні ритми - не проста справа. Через тотальну необізнаність в національній автентичній культурі, в уяві основної маси наших співвітчизників відразу постає карпатський фольк, до того ж з присмаком "радянщини".

Фольклор центральної частини асоціюється з застольними піснями, що виконуються після прийому значної дози алкогольних напоїв. Насправді ж цей фольклор дуже багатий і його в буквальному розумінні треба "накопати". Він не лежить на поверхні.

Фолк "Воанергес" - це давньослов'янський епос часів Київської Русі з сучасними ритмами. Музика постійно прогресує. Адже музиканти багато слухають і грають різноманітну музику.

Гурт неодноразово брав участь в різноманітних концертних і фестивальних заходах. Серед них: «Мазепа – фест» (Полтава), «Білі ночі» (Крим), «Твій час» (Київ. Палац спорту), «Єврокамп 2005» (Київ), «Старт» (Київ), «Білий Ангел» (Славутич), «Етноленд» (Москва).

Об’єднані спільною (етнічною) платформою сучасного музичного руху і сміливими експериментами з такими гуртами, як «Гайдамаки», «Перкалаба», «ВВ», «Мандри», «ДахаБраха», «ДримбаДаДзига», «Бурдон» тощо, які отримали визнання широких кіл слухачів і критиків, учасники гурту «Воанергес» у своїх пошуках рухаються не по горизонталі, а вглиб – до коренів. Крок за кроком вони у своїх композиціях намагаються відтворювати звучання давньоукраїнської музики. Роблячи це, збираючи по крихтах автентичне звучання обрядових пісень часів Київської Русі. Очевидно, не існує складнішого завдання, ніж спроба реставрувати справжнє звучання зниклого фольклору. І не просто відтворити первісні дух і форму, а й інтегрувати усе це на цілковитий модерний ґрунт арт-року. Мало кому це вдавалося, але коли слухач чує арт-рок-фолькові речі «Синів грому»: «Манарафа», «Злата врата», «За Русь-Україну» у нього по шкірі «бігають мурашки». І він кожною клітинкою відчуває – так, саме такою могла бути музика Київської Русі.

Учасник гурту Геннадій Бень говорить: «Ми точно знаємо, що наша музика далеко не гірша за ту, яка звучить в українському інформ-просторі. Більше того, ми впевнені, що наша музика робить людину кращою, глибшою. Взагалі-то ми робимо доволі серйозну музику, до якої більшість людей, на жаль, не звикла, але віримо, що українці – це мудрий поміркований народ, який, зрештою, перестане слухати пісні про «сіськи-піськи», а зверне увагу на цікаві тексти, незвичні, але рідні мелодії. Ми обрали реставровану нами музику Київської Русі на зламі епох, тобто – дохристиянську і музику Русі похрещеної. Нам цікаво зрозуміти, як Русь язичницька стала християнською, цікаво, як люди тоді розуміли світ та його цінності».

Учасники

nady