Історик Сергій Федака — професор Ужгородського університету — давно знаний серед земляків за цікавого оповідача–краєзнавця. Іще 2004–го він (у співавторстві) пише книжку для школярів «Мій Ужгород», і популярність цього навчального посібника змушує міську Раду відзначити авторів спеціальною грамотою. Тоді ж незалежне ужгородське опитування присуджує Федаці звання «Культуролог року–2004».
Двома роками пізніше історик–краєзнавець виходить на довшу видавничу орбіту. За його ідеєю львівський культурологічний часопис «Ї» видає вельми цікавий альманах під символічною назвою «За–карпатський усе–світ» (теж витвір С. Федаки). Тут наш автор обґрунтовує існування унікальної «ужгородської культури», що її творять так само неповторні городяни–особистості: «У них можна постійно вчитися таланту любити себе: творчо, натхненно, з вигадкою, азартом». У грайливо–розкутому стилі він пише, що «історія — це те, чим в Ужгороді успішно торгують»; подає низку спостережень–замальовок, що своєю оптимістичною ейфорією нагадують славетні «одеські оповідання» сучасних приморських літераторів, і нарешті доходить висновку: «На небі є рай, а на землі — Ужгород».