Г. І. Ганзбурґ (упоряд.)

Л. М. Булгакова. Навчався також у Г. О. Тюменєвої (історія музики, фольклор), М. Д. Тіца (поліфонія, історія музично-теоретичних систем, методика викладання), О. В. Гусарової (аналіз музичних творів), З. Б. Юферової (істория зарубіжної музики, музична бібліографія), М. Р. Черкашиної (сучасна музика, педагогічна практика). Перед тим почав освіту як піаніст, учень Л. Г. Фейгіної, С. Е. Гросман, Б. Ю. Юхт; закінчив 1973 Харківську середню спеціальну музичну школу по класу І. М. Дубініна (теорія музики), Н. С. Тишко (історія музики).

В 1978—1985 викладач Полтавського музичного училища iм. М. В. Лисенка (навчальні курси: «Аналіз музичних творів», «Поліфонія», «Гармонія», «Сольфеджіо», «Методологія музикознавчого аналізу», «Композиція»), в 1984—2009 (з перервами) — викладач Харківського державного інституту (університету) мистецтв ім. І. П. Котляревського (навчальні курси: «Сольфеджіо», «Гармонія»), з 1984 — викладач Харківського музичного училища ім. Б. М. Лятошинського, з 1998 — викладач вищої категорії, з 2006 - методист (навчальні курси: «Основи теорії музики», «Сольфеджіо», «Інструментознавство», «Читання оркестрових партитур», «Народна музична творчість», «Світова музична література», «Основи музичної критики», «Музичне краєзнавство»).

Захистив дисертацію "Пісенний театр Роберта Шумана" (науковий керівник М. Р. Черкашина-Губаренко).

Член Національної Спілки композиторів України (з 1989), Спілки композиторів колишнього СРСР (з 1990), Національної Всеукраїнської музичної спілки (з 1992), Спілки композиторів Росії (з 2009), Національної спілки журналістів України (з 2011).

У 1992—2002 — науковий керівник Міжнародного музичного фестивалю «Харківські асамблеї».

З 1993 — директор Інституту музикознавства, віце-президент Об'єднання творчої інтелігенції «Круг».

Співзасновник Харківського фонду підтримки молодих обдаровань (1994).

Президент Шубертівського товариства в Харкові (з 1996).

Лауреат муніципальної премії ім. І. І. Слатіна (1997).

Син тромбоніста І.Г.Ганзбурга

Автор праць у галузях історії та теорії музики, шуманознавства, шубертознавства, музичної педагогіки, джерелознавства, лексикографії.

В 1976 запровадив новий напрямок музикознавства — лібретологію (наука про вербальний компонент музичних творів).

У 1996 розробив та впровадив навчальний курс «Музичне краєзнавство». Укладач навчальної програми з музичної критики.

Має понад 200 публікацій у наукових збірниках та періодичних виданнях. Редактор-упорядник щорічника «Харківські асамблеї» (1992—1995), наукових збірників.

Опублікував та ввів до наукового вжитку нові архівні документи, що стосуються композиторів О. М. Скрябіна, Д. Д. Шостаковича, С. О. Нанія, М. В. Кармінського, І. С. Польського, піаністки М. В. Юдіної, літераторів Є. Б. Кульман, О. С. Шишкова, О. О. Блока, С. Свириденко, В. П. Коломійцова, М. І. Цвєтаєвої. У 1997—2002 рр. голова редколегії часопису «Истоки».

Редактор оригінальних видань нот Г.-Ф. Генделя, Ф. Шуберта, Р. Шумана, А. Дворжака, до яких здійснив еквіритмічні переклади вокальних текстів, публікатор і редактор нових творів В. Борисова,М. Кармінського, В. Іванова та ін.

Автор музичних творів, переважно вокальних та хорових. Серед них «Псалом № 136» на вірші Т. Шевченка для мішаного хору, солоспіви на вірші М. Цвєтаєвої, О. Мандельштама, Б. Пастернака, С. Черкасенка, Л. Первомайського.

Автор і ведучий теле- та радіопрограм.

Серед учнів: І. В. Альбова, Л. А. Гнатюк, В. О. Шейко, Н. В. Червинська.

Учасники

Настічка