Автори / Галина Хмель-Дунай / Колекція автентичного одягу Галини Хмель-Дунай

Найбільший вплив на розвиток народного мистецтва, особливо вишивки, мали переселенці з Полтавщини та Чернігівщини. За часів Катерини ІІ переселення людей було найбільш активним. Приблизно 180 років тому в мистецтві вишивки розповсюдився та швидко прижився так званий „брокарівський стиль”. (Прийшов він із Франції, за ініціативи парфумерної фабрики, знаної й нині, — «Brokard», яка для більшої привабливості своєї продукції на упаковці друкувала візерунки вишивки хрестиком.) Саме тоді запанували червоний та чорний кольори замість традиційних білого та синього. Перехідний період від української традиційної вишивки до хрестикової техніки тривав приблизно 100 років. Саме в цей час майстрині широко використовували у своїх вишивках традиційну українську семантику, орнаментальну символіку. Поряд з пишними вишивками хрестиком троянд, лілей на рукавах сорочок вишивали і традиційну українську мережку, настили, лічильну гладь (фото 1). Квіти також часто виконували на зразок восьмикутної зірки (фото 2), пелюстки зберігали вигляд тризуба (фото 3).

Жіночі сорочки виготовляли з конопляного або лляного полотна. Крій сорочок з кінця ХVII ст. постійно змінювався. Наприклад, сорочка набула вигляду російського сарафана, з’явився виріз „каре” (прямокутний), зникли уставки, пухлики (призбирування рукавів для більшої пишності), але малюнок вишивки навколо каре залишився традиційним — білим по білому — та зберіг характерні місцеві візерунки. Ткацтво майже було витіснене, використовувалися тканини здебільшого промислового, мануфактурного виробництва. Поясний одяг — плахти та запаски замінені більш сучасним кроєм шитих спідниць зі складками. На спідницях нашивали оберегові елементи: смужки різної ширини, по яких можна було зрозуміти, заміжня жінка чи ні, червоне оздоблення подолу спідниці з вивороту, що мало оберегове значення для захисту жіночого начала та родючості (фото 4).

Традиційна керсетка також змінилася — стала без рукавів, але на ній збереглися традиційні оберегові елементи у вигляді трикутників, які символізували триєдиний світ, триєдине начало. Розташовували їх здебільшого по швах спереду, навкруги горловини та пройми. На спині керсетки з’явилися підрізи з трикутними вставками від талії, що надавало пишності. Приблизно 300 років тому одяг виготовляли з тканих набивних тканин, а пізніше з’явилися тканини здебільшого шовкові, а також бавовняні — китайки червоного або золотавого кольорів. Головним чином з китайки і виготовляли керсетки.

Під час оглядин та вивчення зразків одягу, що зберігаються в ДІМ, найбільше припала до ока та душі одна сорочка з гарною мережкою на подолі (фото 5), вона і була обрана для галереї реконструйованого одягу (фото 6 та 6а). До цієї сорочки була пошита спідниця з бавовняної жакардової тканини, на подолі якої нашиті три ряди оксамитової стрічки. З внутрішньої сторони спідниця підбита тканиною вишневого кольору — це оберіг жіночого начала. Керсетка з тафти оздоблена оксамитовою стрічкою, викладеною характерними трикутниками (фото 7).

Костюм обов’язково доповнювався  головним убором, найчастіше це був очіпок. В нашому регіоні він мав незвичну форму: його середня частина у вигляді смужки тканини, ледь призбираної в центральній частині, була пришита до бокових деталей — півкол (фото 8). На фото 9 представлено відтворений костюм жінки (заможної, бо пошитий він із дорогих тканин: парчі, тафти, оксамиту), яка могла б мешкати в Катеринославі у ХVІІІ сторіччі.

Серед експонатів краєзнавчого музею багато предметів одягу: домоткані козацькі пояси, сорочки, жіночий верхній одяг. Під час відвідування цього незвичайного музею увагу привертає одна із жіночих сорочок, пошита та вишита в суто українському стилі. До музею сорочка потрапила від нащадків однієї кодацької сім’ї. Тканина сорочки — домоткане лляне полотно. Крій — трипілка (фото 1)

, вишивка білим по білому на рукавах та уставках (фото 2)

, поділки вишиті мережкою з настилом (фото 3)

. Частини сорочки зшиті вручну — через край кромки. Рукави й спина змережені до уставок (фото 4)

. Привертає увагу малюнок вишивки на рукавах. Це восьмипелюсткова квітка, але пелюстки усічені і закінчуються трьома верхівками, начебто сторожові башти фортеці (на Полтавщині зустрічається схожа квітка, але з двома верхівками). Квіти обмежені квадратами в техніці лиштви. У цієї кодацької сорочки виявилась цікава і незвичайна історія. Вишивав її дідусь мешканки Старих Кодаків Чергинець Палажки Потапівни. Цікавий факт, що сорочку вишивав батько своїй доньці на весілля, можливо на той час дружини не було в живих. За нескладними підрахунками вік цієї сорочки близько 150 років.

Саме ця сорочка та її історія породили бажання виконати реконструкцію. Сорочка пошита з домотканого лляного полотна (фото 5)

. Малюнок вишивки збільшений на весь рукав (фото 6)

, змережування верхньої частини виконано на повне коло (фото 7)

, дещо було змінено малюнок поділок (фото 8)

. Таким чином жіноча сорочка була відроджена.

Цікавою і приємною була робота з реконструкції чоловічої лоцманської сорочки. Один з оригіналів лоцманської сорочки знаходиться у фондах НІМУ в Києві. Деякі лоцманські сорочки нашого регіону мали розширену донизу форму — для цього в нижню частину рукава пришивали трикутний фрагмент тканини. Лоцмани, в разі потреби, цими розширеними довгими рукавами «сигналили» зустрічним плавучим засобам, які маневри потрібно виконувати. Верхня частина рукава сорочки з фондів НІМУ в Києві мала вишивку «дерева життя» на всю довжину.

Лоцманська сорочка виконана на домотканому полотні з конопель (фото 9)

. Серед вишивальних технік на цій сорочці були виконані: лиштва, курячий брід, ретязь, безчесна мережка, лічильна гладь (фото 10)

. Рукави змережені до сорочки (фото 11)

Додав ceny bab 22 листопада 2011

Про автора

ЗАХОПЛЕННЯ, ЯКЕ ПЕРЕРОСЛО В СПОСІБ ЖИТТЯ ГАЛИНИ ХМЕЛЬ-ДУНАЙ Пані Галина народилась в м. Дніпропетровську, в Україні, вищу освіту отримала в Дніпропетровському державному університеті, за спеціальністю біофізик. Коментувати

Нiкнейм або iм'я

Коментар

Додати коментар