Дмитро Куделя

Рука негідника обірвала на 39-у році життя Дмитра Володимировича Куделі.

Рідні, друзі та знайомі запам’ятали його, як найдобрішу та найчеснішу людину — Діма завжди казав, що «немає поганих людей, кожний добрий по-своєму». Він завжди, забуваючи про себе, піклувався про інших, заступався за слабших, не міг залишатися осторонь, коли чинилася несправедливість. Всім, хто спілкувався з ним, він дарував свою посмішку, невичерпний оптимізм, власні вірші та повісті.

Дмитро був справжнім патріотом України — корінний дніпропетровець з Амуру, він ще у 1989 році, коли це було справді небезпечно, одним з перших у місті підняв синьо-жовтий український прапор, мало хто знав українську мову так досконало як він. Як історик, Дмитро перший взявся досліджувати діяльність підпілля ОУН на Дніпропетровщині у роки Другої світової війни і до останнього часу розшукував підпільників, записував їх спогади, публікував наукові та публіцистичні статті.

Діма повністю, жертовно віддавав себе людям та суспільству — інакше в нього не виходило. І хоч він був дуже потрібний багатьом людям, певно наш жорстокий меркантильний світ просто виштовхнув цю альтруїстичну людину поза свої межі.

Нехай у іншому світі, Дмитре, ти почуватимешся щасливим і так само потрібним. Все одно ти лишаєшся з нами.

Вічна тобі пам’ять!

Учасники

Лісник