Увійти · Зареєструватися
 

Учасники

 
 
Потік Статті Інформація

Олексiй Бондаренко

Я, Бондаренко Олексій Олександрович народився 1972 року у Дніпропетровську. Своєю маленькою батьківщиною вважаю невеличке село Матросове (Францове) Солонянського району,звідки походить мій батько. Село було засноване нащадками запорожських козаків з Романова ( зараз у межах Камянського (Дніпродиму). Гасаючи степами, рибалячи в ставках, випасаючи череду та коней під час шкільних канікул загартував вільний дух та відчуття свободи й непокори.

У середніх класах школи почав грати на гітарі, у старших - грав у складі шкільного ВІА. Став затятим меломаном світової рок-культури.

Під впливом цього фактору склав іспити в один із інститутів Санкт-Петербурга, де в ті роки (початок 90-х) відбувався справжній вибух контркультури. Перебуваючи у вирії богемного життя грав у двох андеграундних рок-гуртах панк-напряму.

Маючи можливість та спокусу "осісти" у Пітері, все ж вирішив повернутися до Дніпропетровська, впроваджуючи гасло "де народився - там і згодився".

Близько 1999 року переїхав жити у власноруч збудований маєток в м.Підгороднє, де і познайомився з друзями, разом із якими незабаром було засновано гурт "Вертеп".

Працював на Укрзалізниці, метрополітені та будівництві, маючи за головне вільний графік роботи для можливості втілення творчих амбіцій.

Маю кохану дружину й двох дочок.

Захоплення: книжки, музика, сільгосподарство, мандри.

Волоцюга. (Замість біографії - від ред.)

В далекому дитинствi, як був я малюком,
Любив гулять на дворi у лова чи в футбол.
У хатi не сидiлось, на вулицю тягло,
Готовлячи уроки дивився все в вiкно.
А там мої друзяки знов грають у вiйну,
Схоплю свої шкарпетки з хвартири утiку.

За це рiмня я нюхав вiд батька кожен раз,
Як не прийду додому у визначений час.
I клявся i божився, що шкоди не зроблю,
Але як хату кину - обiцянки згублю.
I не велось за вухом, як чув з-за гаражiв,
Як мене, моя мама гукала з етажiв:

Гей, волоцюго, iди додому хутко, оце вже волоцюго.

Скiнчив нарештi школу, чому був дуже рад,
Вступив до iнституту у мiсто Ленiнград.
Iз своєї родини п'ятами накилав
Щоб менi волоцюжничать нiхто не заважав.
Зустрiв я там в общазi, таких же волоцюг,
I sex i drugs i R-n-R - юнацтво без потуг!

Тягнув вищу освiту, хоча це все - панти
I вчився лиш для того, щоб в армiю не йти.
Ми шлялись по концертах, по клюбах, по кiно
I пили разом зі шльондрами горiлку i вино.
Палили папiроси, вживали i гриби
I рвали на гiтарах у день по три струни.

Гей, волоцюги, ану ушкварте R'n'Rolla, оце вже волоцюги!

В дiвчисько закохався, i трохи попустивсь,
Хоч вночi i був з нею, а зранку десь жбуривсь.
У захiднiй Вкраїнi жили її батьки,
В карпатському мiстечку де смереки та буки.
Рiшили одружитись i заключити шлюб,
I бiля полонини арендували клюб.

Потiм було весiлля, три днi гуляли всi
З бандерiвцями разом, спiвав я їх пiснi.
А пiсля цього тиждень, поки ми там були,
Я лазив по Карпатах пiд шмаллю по гриби.
Ось раз, прийшовши з лiсу, почув з комори я,
Як любiй, моя теща, сказала втихаря:

Вiн волоцюга, це ж якийсь волоцюга!
Пильнуй за ним же доню, вiн якийсь волоцюго.

Пройшло чимало рокiв, дочка вже пiдроста
В садок дитячий ходе, на роверi гаса,
I полюбляє пиво, цукерки i ВВ,
Стояла раз на дворi, й побачивши мене,
Як я з гiтарой суну до друзiв чи куди,
Дiвчаткам колiжанкам про мене повiла:

Он волоцюго, це мiй тато - волоцюго,
Мандрiвник i музика - мiй тато волоцюга!

 

 
 

Учасники

ceny bab, nady

 
 
 

Гостиница Днепропетровск |  Светильники Днепропетровск |  Рекламное агентство |  Сауны Днепропетровска