Учасники

Потік Інформація

Микола Лукаш

Микола Лукаш народився 19 грудня 1919 року в м. Кролевець, Сумської обл.

Навчався на історичному факультеті Київського держуніверситету, але навчання перервала Друга світова війна. З 1943 р. Лукаш у діючій армії.

1947 Лукаш закінчив інститут іноземних мов у Харкові. Був викладачем іноземних мов, потім завідував відділом поезії в журналі «Всесвіт».

Микола Лукаш вважається одним з найвидатніших українських перекладачів — перекладав художні твори з 14 мов. Лукаш мав феноменальне лінгвістичне обдарування і дивовижну ерудицію в галузі зарубіжної літератури.

Найпліднішим було відносно благополучне для Лукаша двадцятиліття з 1953 до 1973 рік, коли він переклав «Фауста» Гете, «Мадам Боварі» Флобера, лірику Шіллера, «Декамерон» Бокаччо та багато іншого.

Лукаш завжди виступав на захист письменників, яких притісняли. А після арешту І. Дзюби, якого вважав видатним діячем української культури, Л., вимагаючи його звільнення, запропонував заарештувати себе замість нього. Цей вчинок дорого обійшовся Лукашеві. Багато років він фактично перебував під домашнім арештом.

У 1973 році Лукаша виключили зі Спілки письменників України (СПУ). Його всіляко переслідували, перестали видавати, чим позбавили засобів до існування. Тривалий період біля його під\'їзду стояв пост міліції, що не пропускав до нього нікого.

Лукаш був поновлений в СПУ на хвилі перебудови 1986, практично напередодні смерті. Він так і не дочекався видання великого тому своїх перекладів — книги під назвою «Від Бокаччо до Аполлінера», яка вийшла 1990 року і стала своєрідним пам\'ятником Лукашеві.

Ім\'я Миколи Лукаша стало одним із символів вершинних здобутків української школи художнього перекладу в другій половині XX століття. Миколі Лукашеві судилося втілити у своїх перекладах з 18 мов не лише незбориме прагнення народу бути рівноправним у діалозі культур, не тільки зробити українську присутність невід\'ємним складником сучасної цивілізації. Спосіб і стиль Лукашевих перекладів, як жоден перекладацький доробок тієї доби, наочно поєднали в собі мовно-літературний досвід української класики XIX століття та живомовні процеси другої половини минулого століття. Певна річ, що з плином часу його спадщина по різному впливатиме на теорію й практику перекладу, тенденції розвитку літературної мови, однак у нашій історії Микола Лукаш назавжди залишиться як охоронець української індивідуальності, сповідник тяглості культурних традицій та неперевершений провідник шляхами світового красного письменства.