Ґустав Майрінк

Густав Майрінк народився 19 січня 1868 року у Відні (тоді Австро-Угорщина). Він був позашлюбною дитиною державного міністра Карла Варнбюллера фон Хеммінгена та акторки Марії Вільгельміни Адельхайд Майєр (мала кавказьке коріння). Коли Майрінк уже став відомим письменником, Вернбюллери запропонували йому прийняти родинне прізвище, однак Густав ввічливо відмовився.

Дитинство та юність майбутнього письменника проминула у постійних роз'їздах, оскільки його мати була акторкою і багато подорожувала із театром. Юний Густав навчався в гімназіях Мюнхена, Гамбурга та Праги. Дослідники його творчості вважають, що в дитинстві хлопець був обділений материнським теплом, бо матір ставилась до нього доволі прохолодно. Інколи цим пояснюють, чому Майрінку так добре вдавались вампіричні та демонічні жіночі образи, і навпаки, такими примітивними виходили позитивні персонажі. У 1883 році Густав переїхав до Праги.

Майрінк жив у Празі впродовж двадцяти років, тому це місто часто зустрічається у його творах. Прага є не просто тлом для таких романів, як «Голем», «Вальпургієва ніч», а виступає у них окремим персонажем, вона також відіграє важливу роль у найважливішій частині роману «Ангел західного вікна», її також чітко видно за дещо абстрактною архітектурою у романі «Білий домініканець».

У 1892 році у цьому ж місті із Майрінком трапилась подія, яка відіграла дуже важливу роль у його житті, що згодом було відображено у посмертно опублікованому автобіографічному оповіданні «Боцман». Тоді, у віці 24 років, Майрінк, переживаючи глибоку психологічну кризу, вирішив застрелитися, але коли його рука уже стискала пістолет, щось зашаруділо під дверима, і він побачив, як у щілину йому просунули тоненьку брошуру із дивною назвою «Життя після смерті». Він був настільки вражений цією подією, що одразу відмовився від свого задуму звести рахунки з життям. Це містичний збіг багато в чому вплинув на його подальшу долю. Після цієї події Майрінк поринув у вивчення теософії, Каббали, містичних вчень Сходу, аж до самої смерті він займався йогою, що допомагала йому боротися із нестерпним болем у хребті.

Результати цих досліджень проявляються у творах Майрінка, де дуже часто зустрічаються окультні традиції. Однак, варто відзначити, що Майрінк все ж залишався лише дилетантом у містиці, що доводив Гершом Шолем, експерт у сфері іудейської містики, який наполягав на тому, що твори Майрінка засновані на поверхневих джерелах і не пов'язані із справжніми традиціями.

У 1889 році разом із племінником Крістіана Моргнештерна Майрінк заснував торговий банк під назвою «Майєр і Моргенштерн», який певний час функціонував доволі успішно. Проте Майрінк не займався банківськими справами надто пильно, ведучи у Празі великосвітський спосіб життя. Так, якось йому довелося битись на дуелі із якимось офіцером через зухвалі натяки з приводу того, що Майрінк був позашлюбною дитиною.

У 1892 році Майрінк одружився із Ядвігою Марією Цертль, але досить швидко розчарувався у цьому шлюбі, хоча розлучився лише у 1905 році через упертість дружини та деякі юридичні нюанси.

У 1902 році на Майрінка в поліцію прийшло донесення, в якому його звинувачували у використанні спіритизму та чаклунства у банківській діяльності. Він був заарештований і перебував у в'язниці протягом двох з половиною місяців. Попри те, що його було визнано невинним, ця подія досить негативно вплинула на всі його подальші справи, то ж врешті він був змушений припинити свою банківську діяльність. Проте, досвід перебування під арештом згодився письменнику при написанні роману «Голем».

У 1900-ті роки Майрінк почав публікувати короткі сатиричні оповідання у журналі «Сімпліціссімус», підписуючись прізвищем матері. Вже у цих ранніх творах простежувався значний інтерес автора до містицизму та східних релігій. У цей же час він тісно контактує із Празькою групою неоромантиків — А. Кубіним, Р. Тешнером, Р. Леппіном, О. Вінером.

Навесні 1903 року вийшла друком перша книжка Майрінка — «Гарячий солдат та інші оповідання». Приблизно у цей же час він переїхав до Відня. Там дуже швидко публікується нова збірка оповідань «Орхідея. Дивні історії».

8 травня 1905 року Густав Майрінк одружився вдруге, його дружиною стала Філоміна Бернт, з якою він був знайомий ще від 1896 року. З нею Майрнік часто подорожував Європою.

У цей період у Відні Майрінк видає сатиричний журнал «Der lieber Augustin», продовжуючи співпрацювати із празьким «Сіпліціссімусом».

1906 року у нього народилась донька Феліцітас Сибілла, а в 1908 році — син Харро Фортунат.

1908 року побачила світ третя збірка оповідань письменника — «Воскові фігури».

Свою нову сім'ю Майрінк не міг прогодувати лише публікаціями власних оповідань, тому вдався до перекладацької діяльності, що втілилось впродовж п'ятирічного терміну у німецькомовний переклад п'яти томів англійського класика Діккенса. Він продовжував перекладати до самої смерті, в тому числі і знамениті окультні тексти, зокрема «Книгу мертвих».

У 1911 році Майрінк із сім'єю переїхав у маленьке баварське містечко Штарнберг, а в 1913 році видав нову збірку «Чарівний ріг німецького обивателя», яка містила найкращі оповідання з трьох попередніх книг, а також кілька нових.

1915 року вийшов у світ перший і найвідоміший роман Майрінка, «Голем». Сюжет цього твору побудований на легенді про юдейського раввина, який створив живу істоту під назвою Голем із глини та оживив її за допомогою каббалістичного закляття.

Роман користувався величезною популярністю, розійшовся безпрецедентно великим накладом. Незабаром цю книгу було двічі екранізовано. У 1916 році вийшла друком ще одна збірка оповідань «Кажани», а також новий роман «Зелене обличчя». Наступного року вийшов уже третій роман Майрінка «Вальпургієва ніч».

Завдяки своїй популярності до 1920 року фінансові справи Майрінка істотно покращилися, тож він зміг собі дозволити придбати віллу у Штарнберзі. Згодом це помешкання почали називати «Будинок під останнім ліхтарем» вслід за назвою будинку із роману «Голем». Тут Майрінк зі своєю сім'єю прожив наступні вісім років і написав ще два романи — «Білий домініканець» (1921) та «Ангел західного вікна» (1927).

Узимку 1932 року, катаючись на лижах, Майрінк отримав важку травму хребта, яка навіки прикувала його до інвалідного візка. Його син, можливо, болісно переживаючи цю подію, 12 червня 1932 року наклав на себе руки, у тому ж са?мому віці 24-х років, коли подібне намагався зробити його батько. Майрінк пережив свого сина лише на півроку, померши 4 грудня 1932 року. Письменника поховано поряд із могилою його сина в Штарнберзі.

Учасники

nady