Фестиваль НІМІ НОЧІ

отім було приголомшливе й болісне усвідомлення подиву гідного факту, що чи не єдина справді велика епоха українського кінематографу так сливе ніколи й не була достойно представлена в сучасності. Майже цілковита відсутність образів та естетичних кодів німого кіно в сучасному українському мистецькому дискурсі засвідчила справжню національно-культурну амнезію. І як результат – нездатність говорити. В певному сенсі німе кіно є метафорою травматизованості сучасної української культури, її глухоти щодо минулого, а відтак і неспроможності сказати щось актуальне й вартісне нині, щось достойне бути закарбованим у майбутньому.

Так з’явилась Німота.

Німе кіно не вміє крикнути про своє існування на повний голос – не вміє боронитися. Тому нам захотілось його захистити: ми вирішили подарувати йому голос. Новий, дзвінкий, молодий голос. Ми запросили українських та іноземних сучасних музикантів, аби вони заново навчили німе кіно мови. Цього разу музичної. Бодай пошепки.

Так постала Тиша.

Потім було усвідомлення вражаючої порожнечі в знаннях сучасників про роль і внесок українських акторів, режисерів, операторів у розвиток європейського та світового кінематографу. І тоді ми вирішили нагадати про постаті, які звеличували нашу культуру, як в Україні, так і закордоном, - й зібрали програму з шедеврів українського та іноземного німого кіно, до творення якого долучилися українські митці. Коли ми збагнули, що без акторів-еміґрантів, наша культура й далі лишатиметься «недоукомплектованою», неповною, втятою, ми вдалися до акту мистецької «репатріації» наших великих митців, який, сподіваємося, колись нарешті дозволить нам позбутись родового прокляття самозабуття.

Тому цього року «титулами сетів» на рівних стали Віра Холодна, Семен Свашенко таГригорій Хмара, Анна Стен.

Бо так відроджується Пам’ять.

І останнє. Свого часу комуністичному режимові майже вдалося знищити не тільки українську інтеліґенцію, а отже українську культуру, але й художні артефакти, що свідчили про неї як про розвинену європейську культуру з міцними урбаністичними традиціями. Тоді було заборонено шедеври українського німого кіно, як такі, що поновлювали пам’ять про місто, як про лоно української культури.

Тому ми започатковуємо цей фестиваль у Місті. В місті, де створено найбільші шедеври українського німого кіно, що увійшли в світовий культурний фонд і вплинули на формування універсальної кіномови, але тепер, на жаль, більше знані за кордоном, ніж на батьківщині. В місті, середземноморські чари якого створили фантастичні кінообрази, що не блякнуть попри старість плівки.

В Одесі.

Бо так відновлюється Справедливість.

Учасники

Art-Vertep