Білі вірші лягают, як листя старих дубів
Після сьомого неба щось а таки побачим, Політаємо разом туди, де плачуть живі, І твоєю рукою майже піввійська страчено, У кав’ярні поетів, аскетів, повій.
Додав parnas 19 червня 2008
Дишкант Юхим Борисович народився в с.Бодаки, Збаразького р-ну, Тернопільської обл. Автор поетичних збірок: «Мріяла вишнями вулиця», «Гітарна кров».
Після сьомого неба щось а таки побачим, Політаємо разом туди, де плачуть живі, І твоєю рукою майже піввійська страчено, У кав’ярні поетів, аскетів, повій.
Додав parnas 19 червня 2008
Я беру тебе, як святу вечерю, Ніби волхви, снуються волинські дими. Танцівниці вуличних п’яних феєрій Під глухим ясеновим розп’яттям зими. Ці морози торішні чекали до крові, Із соломою тліли ще з того Різдва, Доки в душу чиюсь проб’ється корінь Той
Додав parnas 19 червня 2008
Арфи, арфи мерзнуть… Вороння дихає на бешкетне тіло співачки… Зустрінь її, намотай павутинку на гілку вишні, Стара казкарка побіля самого неба, Далебі, ти дуже жвава і встигнеш, Я люблю пити твою кавенцію із цукром, Як сніг і слухати ніч, Ти ж полю
Додав parnas 19 червня 2008
Ти, що чернецтво своє віддала І тепер високоснієш десь, Ніби пташка на сьому церковному дзвоні, А внизу ще замолюють нас, І вінчають тутешність з весною, Де лежать простирадла Збілілих вишневих повійниць. Вмокла в тіло своє Достеменно зливаєшся ти
Додав parnas 19 червня 2008