Поезії
Етюд «Змучені ідеї»Знов одні ми — я і кава, Знову тиша, стеля, дурістьНе барись, тебе всі хочуть, Я ж тут просто, без братання. Нам тоді не пояснили Як без неба існувати, Вчились довго, та не зналиДе знайти чужі портрети.
Додав Art-Vertep 22 лютого 2003