Сергій Дзюба

Народився 20 вересня 1964 року в місті Пирятин на Полтавщині в сім'ї робітників. Служив у війську (1984-1986), закінчив факультет журналістики Київського державного університету ім. Т. Шевченка (1982-1989).

З 1989 року працює у Чернігові: кореспондентом обласної молодіжної газети «Гарт» (1989-1992), головним редактором приватної «Нашої газети» (1992-1993), заступником головного редактора газети «Чернігівські відомості» (1993-1999), власкором газети «Молодь України» (1993-1999), власкором радіо «Свобода» (1997-1999), головою ради громадської організації „Чернігівський медіа-клуб” (1998-1999), завідувачем відділу видання облдержадміністрації «Чернігівський вісник» (1999-2000), редактором чернігівського корпункту інформагенції „Медіа-простір” (2000-2002), керівником прес-служби обласного управління культури (2002-2004), директором видавництва «Чернігівські обереги» (2001-2005), керівником чернігівського корпункту журналу «Україна» (2009), завідувачем редакції радіо телерадіоагенції «Новий Чернігів» (2005-2011). Майор запасу.

З 2000 року ? президент ГО «Чернігівський інтелектуальний центр» (ця громадська організація об'єднує 45 головних редакторів, власкорів та журналістів преси, радіо і телебачення, а також науковців і письменників та проводить зустрічі, презентації, конференції, «круглі столи», організовує виставки, займається журналістською, літературною, науковою, просвітницькою, правозахисною та видавничою діяльністю), голова Чернігівської міської організації Національної спілки журналістів України (з 2007 р.), керівник школи молодого журналіста та обласної літературної студії (з 1993-го), голова Комітету з нагородження Міжнародною літературної премією ім. М. Гоголя «Тріумф» (з 2004 р.), голова журі щорічних обласних конкурсів для дітей та молоді ? літературного і журналістського (з 1999-го).

Теми його журналістських публікацій: дивовижні люди, неймовірні історії, які відбуваються насправді; це також розповіді про українських миротворців та людей, які воювали за радянських часів у Афганістані, Єгипті, В'єтнамі й інших країнах, а ще ? пригоди, мандри, екстрим, містика, детективні історії, культура, мистецтво, література, спорт... Матеріали про видатних українців тривалий час друкувалися в газетах «Молодь України» (Київ) та «Місто» (Чернігів). В ефірі звучить 36 радіоп'єс С. Дзюби, де він ? водночас драматург, режисер-постановник та один з акторів.

[ред.]

Автор 31-ї книги та 9-ти радіокниг, зокрема збірок поезій «Колись я напишу останнього вірша» (К., 1995), «Сонце пахне снігом і яблуками» (К., 1997), «У липні наших літ» (Ніжин, 2006), пародій «Любов з тролейбусом» (Ніжин, 2003), «Зима така маленька, мов японка» (Ніжин, 2004), «Кожній жінці хочеться… на Марс» (Ніжин, 2005), казкових повістей «Кракатунчик ? кленовий бог» (Чернігів, 1999), «Гопки для Кракатунчика» (Чернігів, 2003), «Душа на обличчі. Нові пригоди Кракатунчика та його друзів» (Луцьк, 2007), публіцистики з радіоверсіями «Тато у декретній відпустці» (Ніжин, 2007), «Як я був агентом ЦРУ» (Ніжин, 2008), «Ловець снів» (Чернігів, 2009), «Замінований рай» (Чернігів, 2009), «Заєць, мавка і кулемет» (Чернігів, 2010), «Королі і „капуста“. Неймовірні пригоди українця Павлюка» (Чернігів, 2011), «Життя між кулями» (Чернігів, 2011), прози та публіцистики «Троянці» (2012). У співавторстві з Іриною Кулаковською написав роман із радіоверсією для дітей «Потягуськи» (Луцьк, 2008), є також співавтором довідника «Чернігівщина» (Чернігів, 2003, перевидання 2004).

Всі книги Сергія Дзюби присвячені його дружині Тетяні Анатоліївні Дзюбі (Мурзенко) — письменниці, журналісту, докторанту Інституту журналістики Київського національного університету ім. Т. Шевченка, кандидату філологічних наук, доценту (закінчила аспірантуру Інституту літератури Національної академії наук України та факультет журналістики Київського державного університету ім. Т. Шевченка). На думку фахівців, це — єдиний такий випадок в історії світової літератури. Разом із заслуженим артистом України, композитором Миколою Збарацьким С. Дзюба написав цикл пісень «Здрастуйте, рідні!». Також він — автор музики пісень на вірші Олександра Блока, Бориса Пастернака, Тетяни Дзюби, Романа Скиби, Олександра Кабанова, Юрія Бедрика та інших українських і зарубіжних поетів.

Упорядник антологій сучасної української поезії «Пастухи квітів» (Чернігів, 1999), «Станція Чернігів» (Львів, 2002), «Під небом Полісся» (Чернігів, 2003) та сучасної української прози «Чернігівський шлях» (Чернігів, 2004), упорядник та видавець збірників поезії, прози і літературної критики молодих письменників «Кава для янголів» (Чернігів, 2002) та «Кава для янголів. Випуск другий» (Чернігів, 2004), співавтор збірника серії «СКІФ» (спецслужби, кримінал, історія, фантастика) «Готель на розі паралелей» (Чернігів, 2001: Вип. 1), упорядник і видавець збірників серії «СКІФ» «Настя Каменська з вулиці Вишневої» (Чернігів, 2001: Вип. 2) та «Друже мій, кате» (Чернігів, 2003: Вип. 3).

Поезії Сергія Дзюби перекладені англійською (Богдан Бойчук, Віра Гавур), німецькою та португальською (Віра Вовк), російською (Ігор Павлюк), французькою (Всеволод Ткаченко), іспанською (Сергій Борщевський), італійською (Надія Трускавецька), грецькою (Фотіні Папаріга), шведською (Сограб Рагімі), норвезькою (Дагфінн Фолдйой), японською (Хіроші Катаока, Наталія Бортнік), китайською (Ярослав Щербаков), корейською (Вікторія Жила), перською (Надія Вишневська), івритом (Шауль Рєзнік, Адіф Екроні), чеською (Ріта Кіндлерова), словацькою (Іван Яцканин), сербською і хорватською (Юрко Позаяк), болгарською (Димитр Христов), албанською (Єтон Келменді), польською (Роксана Кжемінська, Анна Тилютка, Маріанна Хлопек-Лабо), македонською та есперанто (Віра Чорний-Мешкова), боснійською (Сеіда Беганович), словенською (Бістріца Миркуловська), грузинською (Рауль Чілачава), вірменською (Наіра Давоян), білоруською (Лілія Бондаревич), удмуртською (Петро Захаров), латиською (Імант Аузінь), литовською (Інга Крукаускене), естонською мовами.

Твори С.Дзюби опубліковані в газетах і журналах 23 держав: України, США, Росії, Німеччини, Канади, Японії, Австралії, Бразилії, Ізраїлю, Словаччини, Македонії, Естонії, Молдови, Білорусі та ін; а також вийшли в антологіях сучасної української поезії «Videira / Лоза» (Rio de Janeiro / Бразилія, Ріо-де-Жанейро, 2009, українською і португальською мовами) та «Тумани» (Ізраїль, іврит, 2005), міжнародному українсько-естонському поетичному проекті «Червона книга України» (Київ — Таллінн, 2009, перевидання 2010, українською, англійською та естонською мовами). Російською перекладено і його казкову трилогію про Кракатунчика, роман «Потягуськи» та повість «Улюбленець неба» (про долю легендарного льотчика Олександра Молодчого).

Представлений Сергій Дзюба і в хрестоматії «Українська література для дітей» (К. : Академія, 2011; упорядник — Оксана Гарачковська). Цю ошатну книгу (обсягом 800 сторінок), до якої увійшли твори класиків нашої літератури (Тараса Шевченка, Івана Франка, Пантелеймона Куліша, Лесі Українки, Михайла Коцюбинського…) та сучасних письменників (Ліни Костенко, Бориса Олійника, Дмитра Павличка, Івана Драча, Миколи Вінграновського, Василя Симоненка, Григора Тютюнника…), Міністерство освіти рекомендувало для вивчення у навчальних закладах України.

Перекладає з білоруської на українську. У його перекладі, впорядкуванні і виданні вийшли книги білоруської письменниці Лілії Бондаревич (Черненко) «Жінка, яка дещо знає» (Чернігів, 2000), «Відьма з майбутнього» (Чернігів, 2002), «На берегах любові» (Чернігів, 2004) та «Ми всі ? подорожні» (Чернігів, 2009). Разом із Надією Вишневською переклав вірші сучасного іранського поета Сограба Рагімі.

Твори Сергія Дзюби прочитали, послухали і переглянули в книжках, газетах, журналах, по радіо, телебаченню та в інтернеті понад двох мільйонів людей з усього світу.

Учасники

biloknyzhnyk_katya