Живі голоси

Подібним проектом (запис авторського читання) в українській літературі можна вважати започатковані в 70-х спроби Івана Світличного створити аудіоархів за допомогою звичайного бобінного магнітофона. Всі записи були вилучені під час арешту та обшуку поета.

Зберігся натомість запис Василя Стуса. Син поета, Дмитро Стус за підтримки Фонду Ющенків видав компакт-диск із цим записом, але видання було здійснене незначним накладом, диски роздавалися на презентаціях і т.п., але в продаж так і не надійшли. На Заході подібні проекти здійснювалися від початку століття майже у всіх країнах. Маємо збережені записи Еліота, Паунда, Фроста, Єйтса, Рільке, Бенна, обидвох Маннів, д’Аннунціо, Монтале, Аполлінера, з російської літератури — Блока, Маяковського, Єсеніна, окремо виділяється авторське читання майже повної поетичної спадщини Ахматової. Подібними феноменами вважаються виконавчі манери Белли Ахмадуліної та Роберта Рождественського.

З письменників пізніших генерацій — після майже кожного автора залишилися зразки авторського читання, здійснені спеціально в бродкастинг-режимі (на радіо). Нерідко такі записи видаються окремим диском — ентузіастам траплялися вінілові Бахман, Целан, Мілош, Бродський, Сартр...

Учасники

Grigory-Jah, kabi.net