ZSUF

Де, коли і ким була заснована група?

Навесні 2001 року у Тернополі Ротман і Вася Пункер продовжили свої прикро перервані музичні експерименти під новою назвою ZSUF.

Склад колективу на сьогоднішній день та хто яку участь приймає?

Сьогодні ZSUF це квартет: Сергій Василишин — вокал, тексти, музика, сопілка, програмінг, перформанс, Олександр Ротман — гітара, бандура, клавіші, музика, програмінг, Андрій Меренко — клавіші, бек-спів, совість гурту, дизайн, та Володимир Сонічєв — просто бас та майстерне володіння паяльником.

Звідки виникло та що означає назва гурту?

Зсув свідомості шляхом впливу на неї музики — ось що нас цікавило і чим ми займалися. Звідси й ZSUF. Нещодавно дізналися про інше розшифрування назви: ZSUF — Zero Sequence Unbalance Factor (послідовність нуля розбалансовує фактор).

Де та коли група вже виступала, чи є якісь відзнаки творчості?

Виступали (деколи і не один раз) у Тернополі, Львові, Києві, Євпаторії, Олеському та Збаразькому замках, Рівному, Шешорах (ніби нікого не забули) у період з 2002-го й по сьогоднішній час. Творчість не вважаємо за субстанцію, яку необхідно чимось відзначати — грамотами призами чи званнями — на наш погляд це безглуздо. Все одно, що проводити чемпіонат світу з ранкових світанків. Що ж до фіксування власного музичного матеріалу на носії, то в новітній історії ZSUF має такі альбоми: „Гамселить"(2002), „На Ялті" (2002), „Тіні забутих предків" (2003), „ZSUF на тихий Рейвах" (2003, наживо), „The best of your primitive flavor" (2004, збірка), „Глухі прозріють" (2005).

Як ви самі можете охарактеризувати свій музичний стиль, кого ви можете назвати як своїх вчителів та звідки черпаєте натхнення?

„Неправильний" підхід до „правильної" музики і навпаки. Вчителів у нас зараз немає — осягаємо світ самотужки, з н(ц)ього і черпаємо натхнення. Свого часу завдячували Einsturzende Neubauten, Pan Sonic та Coil за те, що відкрили нам нерокенрол.

Яке місце у вашому житті та творчості займають наркотики (стосовно „пушер не прийшов…, драпу не приніс…")?

Стосовно „пушер не прийшов" — це така собі побутова замальовка однієї з чільних реалій сьогодення. Дуже негативно ставимося до масового вживання неповнолітніми, бо нам тоді доведеться взагалі ізолюватися від такого дегенеративного суспільства.

Чим зараз займається група та які плани на майбутнє?

Зараз вкотре змінюємо звучання гурту, терпляче і болісно шукаємо нові форми, знімаємо нове відео. У найближчому майбутньому — новий альбом, звичайно. Плануємо його випустити десь на початок наступного року. Щодо концертної діяльності, то 6 вересня граємо у львівській „Ляльці", 10-го на готичному фестивалі „Некорополіс" у Збаразькому замку, далі планується виступ у Дніпропетровську (точна дата обговорюється)… Як бачите, трохи їздимо.

Чи можете ви розповісти історію виникнення своїх композицій (особливо пісні про нерозділене кохання)?

Історії різних і багато: їх підкидає життя та підсилює наша уява. Щодо „Івана" (пісні про нерозділене кохання), то відсилаємо вас до фільму С.Параджанова „Тіні забутих предків" а також до студійного варіанту цієї композиції в однойменному альбомі.

Звідки у групи такий сценічний імідж (костюми, ліхтарики та все таке інше, що ми бачили у Шешорах)?

Імідж придуманий ексклюзивно для фестивалю, а спровокований (окрім фольклорних мотивів) кованим чоботом тоталітаризму, який чомусь знову почав піднімати голову у ХХІ столітті (тільки замаскований під новий капіталізм), хоча давно вже мав би бути списаний в історичний архів. Загалом, імідж для кожної концертної програми розробляємо окремо. Коли набридає — змінюємо та придумуємо щось кардинально нове.

Чи уявляєте Ви можливість того, що у Вас закінчиться натхнення? Чому б тоді присвятили свій час ?

Коли ми перестанемо дихати — значить, така карма. Тут і зараз, наразі, дана проблема відсутня.

Крім музики, які у Вас є повсякденні справи?

Є різні (та схожі). Сергій та Олександр працюють журналістами у тернопільському тижневику „Репортер". Андрій також там, але він — комп’ютерний дизайнер. Окрім того Сергій за покликанням художник, а Сашко — досліджує печери (спелеолог). Володимир працює у музичному центрі „Бастер", де є провідним спеціалістом по звуковим інсталяціям.

Інтерв’ю було опубліковане он-лайн журналом «E-motion»