Автори / Василь Ґабор / «Ніде у світі серйозна література не є прибутковою»
Він є автором низки статей про сучасний літературний процес та з історії літератури. Габор - неперевершений новеліст. Окремі його новели перекладено англійською, німецькою, сербською, словацькою, хорватською, чеською та японською мовами. У львівській літературній агенції «Піраміда» Василь Габор реалізовує видавничий проект сучасної літератури «Приватна колекція», в якому представляє творчість письменників літературної генерації 80-х рр. ХХ ст., кращих прозаїків 60-х рр. ХХ ст. та майстрів українського перекладу. Перед Різдвяними святами в авторському проекті Василя Габора «Приватна колекція», в новій серії «Приватна колекція для дітей», вийшла перша книжка «Лічилки» в оформленні львівської художниці Соломії Лободи. Цьогоріч Василь Габор святкує свій ювілей - недавно літераторові виповнилося 50 років. Про плани на майбутнє та видавничу справу Габор розмовляв із кореспондентом «ВЗ».
- Ви - багатогранна особистість. А ким найбільше почуваєтеся?
- Важко відповісти однозначно. Одночасно реалізовуюся у різних напрямах: як письменник, науковець, видавець. Завдяки цьому жодна справа не встигає набриднути. Упродовж останніх років приділяю чимало уваги проекту «Приватна колекція». Приємно, що ці видання щороку викликають резонанс на Форумі видавців у Львові, а в рейтингових опитуваннях «Краща книга року» займають чільні позиції.
- У мистецькому вимірі проект «Приватна колекція» - вдалий. Та вкласти антологію, яка була б цікавою як науковцеві, так і пересічному читачу - завдання не з легких...
- Таке собі добре чаклунство - таїна і магія водночас. Намагаюся приворожити й прихилити читача до творчості письменників, які мені подобаються. Але досягти ефекту можна лише за однієї умови: якщо твори, які любиш і пропонуєш читачеві, високохудожні і високомистецькі. Бо скільки б ви не чаклували над бездарними творами - ніколи не викличете захоплення читачів.
- Якою повинна бути книга, щоб її хотілось брати до рук знову і знову?
- Талановитою. Тоді й виникне бажання повертатися до неї, як, скажімо, до улюбленої музики. Повертатися за позитивними емоціями й чистим світом.
- Окрім морального задоволення, видавець мусить отримувати й матеріальну винагороду за свою працю. Яка тут ситуація із «Приватною колекцією»?
- У видавничому проекті «Приватна колекція» разом із Василем Гутковським, генеральним директором літературної агенції «Піраміда», свідомо пропагуємо серйозну літературу. А серйозна література ніде у світі не є прибутковою. Так і з «Приватною колекцією», яка хоч і має широкий медіауспіх в Україні, великих дивідендів нам не приносить. Але ми втішені іншим - в Україні збільшується кількість людей, яких притягує саме висока й серйозна література.
- Критик Володимир Даниленко якось сказав, що ви мало пишете, бо вже досягли найвищої майстерності, і ваше «мовчання – це мовчання Будди»...
- Кожен новеліст має свою долю. Мені випала така: я написав одну оригінальну книгу новел, вона зазнала три перевидання. І коли я говорю про свою художню творчість, часом видається, що веду мову не про себе, а про когось чужого, хоч і близького мені. Карма новеліста ще і в тому, що новела вимагає великої концентрації енергії, емоцій і почуттів, щоб досягти бажаного вибуху. Це як самоспалення. А людина жити в такому стані постійно не може.
- Торішнє перевидання збірки ваших новел «Книга екзотичних снів та реальних подій» приурочили до вашого п’ятдесятирічного ювілею. Як зараз сприймаєте свою ранню творчість?
- До «Книги екзотичних снів та реальних подій» увійшли новели майже за двадцятирічний період моєї творчості, написані як у двадцятирічному, так і сорокарічному віці. Мені було б важко виділити в ній ранні твори. Передовсім намагався зробити цілісну книгу. Іноді видається, наче не я писав свої новели, а хтось водив моєю рукою. У таких станах перебував...
- Чи могли б ви як письменник, журналіст, видавець дати відповідь на запитання, що ж таке «слово»?
- Для мене слово - щось сакральне і магічне. І чим менше слів - тим краще. У добрій прозі для мене важливою є фраза, наповнена, самодостатня. Основне завдання письменницького слова - не давати відповідей на запитання, а лише порушувати їх і спонукати читачів до роздумів. Такі книги можу починати читати і з середини тексту, і з кінця.
- Кажуть, якщо творча людина не має планів на найближчі десять років, то в неї - криза. Що плануєте в найближчому майбутньому?
- Задумів багато, але нові ідеї вже і в Україні - комерційна таємниця, тому про них краще мовчати. Сподіваюся, що «Приватна колекція» й далі дивуватиме читачів новинками.
Довідка «ВЗ»
Василь Габор народився 10 грудня 1959 р. на Закарпатті у с. Олександрівці. Закінчив факультет журналістики Львівського державного університету ім. І. Франка (1986 р.). Працював у львівських газетах та історико-краєзнавчому журналі «Літопис Червоної Калини». З 1993 р. - науковий працівник, а з 2000 р. - заввідділу досліджень іншомовної періодики відділення «Науково-дослідний центр періодики» Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника НАН України. Кандидат філологічних наук. Член Асоціації українських письменників. Лауреат премій ім. родини Куриласів за краще інтерв’ю про підпілля Української греко-католицької церкви та літературної імені Лесі і Петра Ковалевих. Автор книжки новел «Книга екзотичних снів та реальних подій», один з авторів видання «Четверо за столом: Антологія чотирьох приятелів», низки історико-бібліографічних та літературознавчих досліджень, упорядник відомих концептуальних антологій «Приватна колекція: Вибрана українська проза та есеїстика кінця ХХ століття», «Незнайома. Антологія української «жіночої» прози та есеїстики другої пол. ХХ - поч. ХХI ст.», «Дванадцятка. Наймолодша львівська літературна богема 30-х років ХХ ст.: Антологія урбаністичної прози», «Бу-Ба-Бу (Юрій Андрухович, Олександр Ірванець, Віктор Неборак): Вибрані твори: Поезія, проза, есеїстка» та один з авторів ідеї та концепції видання книги Андрія Содомори, Маркіяна Домбровського та Андрія Кіся «Anno Domini. Року Божого: Латинські написи Львова».
Інна Корчук, «Високий замок»
Додав Art-Vertep 13 січня 2010
