Автори / Юрій Щербак / Право та обов`язок
Усі ми звикли до того, що маємо велику кількість прав в цьому житті, але чомусь забуваємо про те, що ми маємо також і обов’язки.
Саме обов’язок має бути домінуючим чинником при прийнятті рішень кожною людиною, саме він повинен формувати дію кожного з нас. Саме обов’язок створює особистість, що діє і інтересах всього суспільства. Чим перед більшою кількістю людей та поколінь людина відчуває відповідальність, тим вірніше рішення, яке вона приймає. Людина, що послуговується виключно власними правами, завжди діє у власних інтересах – на відміну від людини, яка відчуває обов’язок та права інших людей. Саме обов’язок перед державою Україною та корінним етносом спонукав мене до того стилю поведінки та життя, яке я в останній час веду.
Всі ми є громадянами держави Україна і всі ми проживаємо на землях, що народили український етнос, який сьогодні необхідно зберегти та відродити. Тому ми зобов’язані знати мову корінного етносу, його звичаї та традиції, шанувати його культуру та знати його історію. Це обов’язок кожного громадянина нашої держави.
Впродовж понад 300 років, а особливо - ХХ століття, український етнос знищувався фізично та духовно, тому сьогодні на території Сходу та Півдня України переважна більшість корінних жителів втратила свої ідентичні особливості, головні з яких - мова й традиції. Тому я, син Олександра Щербака, онук Григорія Щербака, праонук Іоана Щербака, пра-правнук Бориса Щербака, пра-пра-праонук Герасима Щербака, пра-пра-пра-праонук Сергія Щербака, пра-пра-пра-пра-праонук Харитона Щербака, пра-пра-пра-пра-пра-праонук Матвія Щербака, які вважали себе людьми руськими, маю обов’язок перед своїми пращурами та нащадками повернутися до свого українського коріння та допомогти в цьому іншим представникам мого народу. Я хочу зберегти український народ як національність та етнос, що є яскравою квіткою в букеті інших народів. Цю місію можна втілити в життя тільки на тих землях, де цей народ з’явився.
Я поважаю право кожного етносу на свою ідентичність, але вимагаю від кожного поважати право мого народу -корінного народу, який народився на цій землі і є її господарем, на збереження своєї ідентичності.
Конфлікт, що стався на нашому підприємстві, оснований саме на нерозумінні Слюнкова та його соратників того, що окрім прав, вони мають ще й обов’язок поважати права інших, в тому числі, на вживання рідної мови на власній землі. І як би зараз вони не викручувалися, але правди ніде діти: звільнення працівників сталися через неповагу цими людьми прав інших.
Знаєте, що найбільше мене вразило після повернення з закордонного відрядження? Почута від працівників абсолютно дика новина про те, що з інформаційних стендів наших підприємств новими керівниками була зірвана листівка про акцію «Запали свічку!», що проводилася на території нашої держави 29 листопада 2009 року в пам’ять про жертви голодомору 1932-1933 років.
Таких дій я не розумію і не збираюся з ними миритися. Ніхто не має права таким чином поводитися з святими почуттями корінного етносу. Це неповага та приниження національної честі та гідності українців!
Саме тому, відчуваючи обов’язок власний, ми будемо вимагати від всіх владних структур виконувати свій обо’язок! Прокуратура повинна захищати права громадян та притягувати до відповідальності злочинців, а не народжувати папірці. Міська влада мусить захищати інтереси громадян та громади міста, а не компаньйонів-олігархів. Суд повинен судити за нормами чинного законодавства, а не за гроші. Вища Рада юстиції – мусить усувати суддів, які діють не за законом, від виконання обов’язків. Особи, які постраждали від незаконних дій суддів, мають добиватися притягнення останніх до відповідальності. Це наш обов’язок по побудові дійсно справжньої України! Ми його прийняли на себе, тож і відповідати перед нашими дітьми та онуками нам!
Тому нікому - ні президенту, ні голові партії, ні меру міста, ні чиновнику, ні окремо взятому судді ми не сміємо довірити наш обов’язок по побудові своєї держави. Це наше завдання! А обов’язок вищезазначених осіб діяти у відповідності із законом та на користь громадян та громади нашої держави.
Однодумців прошу надсилати повідомлення на адресу: shcherbak2009@meta.ua
Юрій Щербак
Додав Art-Vertep 22 лютого 2010
Про автора
Юрій Миколайович Щербак (*12 жовтня 1943, Київ) — український письменник, сценарист, публіцист, політик, діяч екологічного руху, дипломат. Лауреат Літературної премії ім. Ю. Яновського.
