Автори / Володимир Гришко / Володимир Гришко: «Хочу, щоб українське було модним, елітарним!»

 Володимира Гришка Україні представляти не потрібно. Всесвітньо відомий тенор, лауреат численних міжнародних конкурсів та премій, не просто народний артист України, а справжній метр…

Чи варто вкотре перераховувати всі звання, регалії та досягнення цього завжди усміхненого Маестро? Володимир Гришко — людина надзвичайно щира, духовно багата, з неймовірно позитивною енергетикою. Він щиро вірить у людей, у нашу країну. У ці різдвяні дні, як, зрештою, і завжди, артист майже не відпочиває, «спіймати» його у вільну хвилинку надзвичайно важко.

- Чим же ознаменувався для вас 2006-ий?

- Найприємніше досягнення — відкрилася Перша міжнародна оперна студія Володимира Гришка, де сьогодні навчаються четверо талановитих дітей з різних регіонів України. Я оголосив набір учнів — поштою приймаємо фонограми та кліпи, їх прослуховує спеціально створена комісія. Крім того, розпочав роботу Продюсерський центр Володимира Гришка, який має стати унікальною можливістю для просування українських «голосів» на Захід. Ми також «запустили» соціальний проект «Підтримай українське» — першим кроком до його втілення став вихід мого сольного альбому «Усім матерям присвячується». Приємною несподіванкою минулого року для мене стало присудження «Діамантової зірки» — нею відзначають видатних діячів мистецтв України. Не можу не згадати про дещо жартівливий проект. В останній місяць 2006-го моя команда вирішила приємно здивувати шанувальниць: для найдорожчих жінок, для наших берегинь створили… декоративну подушку, яка при натисканні «співає» моїм голосом пісні італійською мовою.

- Чи вдалося провести свято з сім’єю?

- Я Новий рік зустрічав удома з дітьми та дружиною. Мої діти, Володимир та Анна-Стефанія, у карнавальних костюмах танцювали біля ялиночки, а після дванадцятої я «перетворився» на Діда Мороза — і ми разом розпакували новорічні подарунки. «Родзинкою» свята стали… справжні хрюшки! Двох маленьких поросяток я придбав незадовго до Нового року. За сценарієм, вони, «вбрані» у чепчики та бантики, мали під бій курантів з’явитися у вітальні як символ 2007 року. Проте вперті тваринки ніяк не хотіли радувати нас своєю присутністю, тому ми частували їх у комірчині.

- Родина, очевидно, посідає чи не найважливіше місце у вашому житті…

- Безумовно, моя сім’я — це мій надійний тил, а мій дім — моя фортеця. Переконаний, мені було б набагато важче досягти успіху без підтримки моєї чарівної дружини Тетяни, без наших дітей. Взагалі, я вважаю, що родина має працювати як єдиний організм.

- Чим займається ваша дружина?

- Вона захоплена материнством. Часто каже мені, що тільки після народження дітей жінка може повноцінно відчути смак життя. Їй цікаво пізнавати світ разом з дітьми, вирішувати їх маленькі проблеми, відповідати на нескінченні запитання, що виникають у їхніх світлих головах! Тетяна доглядає наш будинок, готує смачні страви, проте не обмежується лише господарськими клопотами — закінчує навчання з ландшафтного дизайну. Поки що практикує тільки на власній домівці, але те, що вона вже створила, мені дуже подобається.

- Звідки берете сили, щоб усе встигати?

- Сили беру від Бога, я — віруюча людина і своїх дітей виховую так само. Кажуть, треба бути обережним, коли щось просиш у Бога… Колись я просив, щоб у мене була робота, щоб я був потрібен людям. Тепер не маю вільної хвилинки, проте почуваюся надзвичайно щасливим!

- Багато часу поглинає робота на посаді радника Президента?

- Ми є злагодженою командою. Президент підтримує мої ідеї, сприяє їх реалізації. Маємо спільну мету — консолідувати спільноту. І я підтримую Президента в його прагненні досягти миру та спокою у державі, бо вважаю, що Україна має бути єдиною і неподільною, як Свята Трійця.

- Що, на вашу думку, потребує нагального вирішення в Україні — у сфері, в якій ви працюєте?

- У першу чергу має запрацювати закон про меценатство, щоб сприяти розвитку культурно-мистецьких проектів, дати їм трохи кисню. Також слід розвивати свої таланти, яких на українській землі надзвичайно багато. Одного зі своїх учнів — Віктора Мельника — я вже представив Європі. Цей надзвичайно обдарований юнак, вперше побувавши за кордоном, заспівав нову концертну програму на сцені Ґранд-опери в Монте-Карло. Талант не може, як кажуть, «варитися у власному соку», це неправильно. Гадаю, свої університети потрібно проходити не лише в класах консерваторії, а й на великих оперних сценах. Може, я б не дійшов такого висновку, якби свого часу не поїхав за кордон…

- Ніколи не виникало бажання повернутися «туди»? Кажуть, наша країна не вміє цінувати своїх…

- Навіть живучи за кордоном, я завжди працював на імідж України і з гордістю заявляв, що я — українець! Ви мене запитали, чи важко бути метром в Україні. Відповідаю — не важко, а думка про те, що у нас не цінують своїх, — помилкова. Варто згадати, що недавно закінчилися зйомки мюзиклу «Запорожець за Дунаєм», де я зіграв головну роль — Андрія. Це справжній український проект, який відповідає усім світовим нормам!

- А яким чином варто розвивати українське мистецтво?

- Мені хочеться, щоб українське було модним і елітарним — досить із нас шароварщини… Приємно зазначити, що нині в Україні змінюється ставлення до культури взагалі і до класичної культури зокрема. Я хочу сприяти розвитку українців як європейської нації. Я багато подорожував, чимало бачив, повірте, набув колосального досвіду. Моя головна мета — рухатися вперед, працювати задля розквіту нашої України.

- Є думка, що в сучасному суспільстві духовність поступово зникає.

- Категорично з цим не погоджуюсь — навпаки, на мій погляд, можна спостерігати тенденцію до підвищення нашого духовного рівня. У кожної людини в серці повинен бути Бог, який допоможе все здолати. Крім того, наші діти мають виховуватися на українській культурі, вивчати наші традиції та історію, адже саме культура — основа основ.

- Над чим зараз працюєте?

- На 2007 рік маю багато планів і проектів. Це, насамперед, гастролі в Європі та Америці, у кращих оперних театрах світу. У наступному сезоні повертаюся у Метрополітен-опера на дві постановки — «Гамлер-гравець» і «Війна і мир». У Парижі співатиму «Катерину Ізмайлову». Відмовився від контрактів з Бонном, там потрібно працювати протягом чотирьох місяців, а я не маю на це часу. Відмовив і Швейцарії, куди мене запрошували для участі у виставі «Трубадур». Доводиться вже вибирати гастролі, адже головна мета для мене — робити у сфері культури України те, чого ніхто до мене не зробив. Маю певний пріоритет у цьому плані, адже мене поважають, мене визнав світ. Будуть концерти й на Батьківщині. Зараз готується серія грандіозних концертів «Обличчя нової опери», один із яких, до речі, плануємо провести у Львові. Працюю також над новими кліпами, новими музичними альбомами. А ще я пишу книгу — «Щоденник Володимира Гришка», але говорити про неї ще ранувато.

Тетяна Кліш, «Високий Замок»

Додав Art-Vertep 19 січня 2007