Автори / Сторінки історії / Золото скіфських царів
Унікальна виставка рідкісних за своєю красою і цінності прикрас скіфських царів, серії скульптур дохристиянських богів «Коло Свароже» і самої великої картини Європи «Хроніки України» пройшла в Національному музейному комплексі «Мистецький арсенал». Цей амбіційний проект став сміливою спробою заново переосмислити наші культурно-історичні традиції. Специфіка організації подібних виставок і підбору експонатів, скарби, приховані в надрах нашої землі, майбутнє археології та пошуку скарбів - про це «Zефир» поговорив з організатором виставки, власником галереї «Раритет-арт» Олегом Торгау.
Z: Олегу, як виникла ідея організувати виставку?
Олег Торгау: Наша культура - одна з найцікавіших, давніх і загадкових в Європі. Небагато країн можуть похвалитися такою багатою історією та величезною кількістю археологічних пам'яток. На території України жили великі народи, перетиналися торговельні шляхи. Інтерес до нашої культурної спадщини зростає не тільки серед колекціонерів та антикварників, але й серед творчих людей, які черпають своє натхнення в нашому багатому культурній спадщині. Наша виставка - ще одна можливість показати, наскільки вона прекрасна.
Z: Як відомо, виставка складається з трьох частин, або трьох енергетичних хвиль, як їх називають організатори ...
О. Т.: Так, і кожна хвиля несе з собою особливі відчуття і потік позитивної інформації. Наприклад, «Коло Свароже» пропонує відвідувачам здійснити екскурсію в світ стародавніх богів, доторкнутися до краси й мудрості старих знань і вірувань. Мистецтво скульптури народного художника України Анатолія Куща звернено до витоків української етнічної культури, до колиски народного світогляду. На 150 кв. м картини «Хроніка України» відтворено 1700 історичних портретів. А головним розділом нашої виставки була найбільша в світі колекція царського скіфського золота. Її прикраса - чотири пекторалі - символи царської влади, а також пояси, гривні, брошки.
Z: Як скіфам вдавалося виробляти такі шедеври ювелірного мистецтва?
О. Т.: Власне, виробляли не вони, а кращі ювеліри стародавнього світу, греки, але - відповідно до їх ідей та за їх замовленням, адже сюжети прикрас запозичені зі скіфських вірувань та міфології. Дивлячись на ці скарби, мимоволі дивуєшся точності форм і філігранної роботи. Це найцінніша пам'ятка людської культури. До речі, ні в одній колекції світу, крім нашої, не зібрано відразу чотири пекторалі!
Z: А походження приватних колекцій Вас не хвилює? Адже колекціонери мимоволі можуть виступати «спонсорами» «чорних» археологів?
О. Т.: У царській Росії було відомо більше 170 колекцій стародавнього золота. Ми знаємо про історію лише кількох з них. Щось безповоротно загублено, щось починає спливати тільки зараз. Можливо, якась частина і поставляється так званими «чорними» археологами. «Чорний» археолог - це археолог, що веде несанкціоновані розкопки, і боротися з цим треба не силовими методами, а законодавчо, як у Греції. Частина розкопки можна проводити під контролем держави, основною вимогою якого є заборона на продаж історичних цінностей за кордон.
Z: Ви думаєте, в Україні це можливо?
О. Т.: Іншого цивілізованого шляху немає. Археологія - заняття дороге, і без приватних інвестицій ми ще довго не побачимо прекрасних речей, прихованих у нашій землі. Україна - «клондайк» для археологів і шукачів скарбів. У нас до цих пір діє радянський закон, за яким знайшов скарб отримує всього 25% його вартості, що часто може навіть не покрити витрат на пошуки. Настав час змінити законодавство в цій області, легалізувати приватні колекції, визначити роль держави, колекціонерів і приватних музеїв. Тільки тоді можна розраховувати на поповнення і приватних, і державних, і музейних колекцій.
Z: Ви всерйоз говорите про шукання скарбів. Це не надто схоже на казку?
О. Т.: Я сам ставився до цього скептично, поки не познайомився з професійними шукачами скарбів і не побачив їх приголомшливі знахідки. Тисячі років тому не було ні банківських сейфів, ні сховищ, зате багаті люди були завжди, і довірити своє золото в ті неспокійні часи можна було лише землі. Ось тільки скористатися своїми скарбами виходило далеко не в кожного. Крім того, в прибережних водах Чорного моря затонули тисячі кораблів, багато з яких були буквально переповнені золотом та іншими коштовностями. У всьому світі приватна археологія - величезна індустрія, що збагачує як шукачів, так і держава. Рахунок тут йде на десятки мільярдів. Українські шукачі скарбів теж чекають нових правил, і оскільки серед законодавців багато колекціонерів, я думаю, ситуація зміниться, і тоді ми зможемо насолодитися ще багатьма чудовими виставками старожитностей.
Zefir
Додав Art-Vertep 08 квітня 2010
