Автори / Тимофiй Хомяк / Котлети «по-Тимофіївськи»
Директор Дніпропетровської Мистецької Агенції «Арт-Вертеп» Тимофій Хом’як засуджує нинішню владу як антиукраїнську, але в той же час закликає розділяти мистецтво від політики, коли відповідає на запитання, чи вважає він коректним приймати підтримку в проведенні мистецьких акцій від депутата Святослава Олійника (БЮТ), який проголосував за «харківський пакт» Януковича-Медвєдєва щодо продовження перебування РЧФ в Криму.
Дізнавшись про те, що серед голосів за зрадницьку угоду є й голос народного депутата від БЮТ, дніпропетровця Святослава Олійника, який тривалий час виступає партнером МА «Арт-Вертеп», СПЕЦКОР звернувся з запитаннями до очільника відомої в цілій Україні своєю патріотичною спрямованістю агенції Тимофія Хом’яка.
Важко не погодитися з різко негативним ставленням Тимофія до нинішньої влади в Україні, яке прозвучало на самому початку бесіди:
- Те, що нинішня влада є антиукраїнською й запроваджує українофобську політику, яка особливо проявляється в гуманітарній сфері, - зрозуміло – говорить пан Хом’як. - Але відповідальність за те, що відбувається, за те, який в нас президент і уряд, в першу чергу лежить на самому українському народі. А він поки що мовчить. Причому мовчить не лише робітник заводу, але й інтелігенція, свідомі українці, високопрофесійні люди.
- Чому ж «мовчить»? – не погоджуюсь я. - Є виступи інтелігенції в пресі, вона пише листи, звернення; на вулицях відбуваються мітинги, а найпершими протестну кампанію проти «табачної» влади підняли студенти…
- Цього недостатньо. Якщо хтось і виступає, то досить слабко. Немає широко масштабних акцій протесту. Принаймні, перед Помаранчевою революцією та під час неї позиція представників гуманітарної сфери виглядала куди виразнішою: письменників, музикантів, інших публічних людей, які в один голос заявляли про українські, європейські цінності. Зараз ці люди мовчать. Можливо в такий спосіб в них проявляється певний комплекс: вони повірили владі, яка прийшла 2004 року, але вона теж виявилася неукраїнською… Чи просто імпотентною.
- Якщо обирати між цими двома характеристиками, то все-таки її скоріше можна називати «імпотентною», ніж «неукраїнською»…
- Так, згоден, нехай буде так: українська, але імпотентна. Тепер, до речі, все з точністю до навпаки – нинішня влада цілком потентна, але, на жаль, проросійська… Публічні люди мовчать, бо вже бояться вести за собою людей. Андрухович почав говорити лише нещодавно. До того він мовчав, кажучи, що він митець, а не політик. На мій погляд, це помилкова позиція.
- Наступне запитання якраз впродовж цієї теми – мистецтва та політики. Серед депутатів, які проголосували за ратифікацію «харківського пакту» був і дніпропетровський депутат від БЮТ Святослав Олійник, який (та створювана ним партія «Україна Майбутнього») виступав партнером у проведенні в Дніпропетровську мистецької акції Юрія Андруховича спільно з польським гуртом «Карбідо» - «Цинамон». Це далеко не перший захід вашої агенції за участю депутата Олійника. Його сприяння в організації та проведенні таких акцій вже можна вважати сталою традицією. Чи не плануєте ви переглядати свою співпрацю з народним депутатом з огляду на його позитивне голосування за пролонгацію терміну перебування ЧФ в Україні? Чи політика - це одне, а мистецтво – зовсім інше і, по-вашому, не слід пов’язувати одне з другим? Ви вважаєте, що це зовсім різні сфери, які не перетинаються? Наскільки взагалі значимі і вагомі для МА «Арт-Вертеп» сприяння та підтримка депутата Олійника і чи важко без них обійтися?
- Ми співпрацюємо з паном Святославом й тими чи іншими громадськими організаціями або рухами, до яких він причетний, починаючи з 2003 року. Добре знаємо цю людину. Він справді досить багато чого зробив для Дніпропетровщини.
- Але останнє, чим цей достойник відзначився, було його голосування за ратифікацію угоди про ЧФ. Принаймні, в цій справі взяла участь його картка.
- Мабуть не «останнє», що він зробив, а крайнє, тому що «останнє» - це те, що людина робить в своєму житті. Так от крайнє, що він зробив – це підтримав цілу низку мистецьких акцій, які відбулися в Дніпропетровську навесні. Зокрема, концерт Андруховича і «Карбідо», який не міг пройти без допомоги очолюваної Святославом Олійником «України Майбутнього».
А те, що він голосував у Верховній Раді за той чи інший законопроект, хай і антиукраїнський, то давайте не будемо плутати мух з котлетами. Є конкретні справи, які людина регулярно робить протягом досить тривалого часу, причому не лише підтримуючи акції «Арт-Вертепу».
Наскільки мені відомо, школи на його окрузі отримують допомогу книжками чи дисками, іншою оргтехнікою.
- Чи слід це сприймати компенсаторами цього голосування?
- Це знову ж таки – мухи і котлети. Це зовсім різні речі. Нічого спільного між ними немає.
- Але ці речі робить одна й та сама людина. З одного боку він піклується про українське мистецтво і культуру, а з іншого – голосує за антиукраїнські проекти у Верховній Раді. То коли він щирий? В першому чи другому?
- А що, ви вважаєте, що у Верховній Раді депутати теж «люди»? Ні, я так не вважаю, там вони перед усе політики. Там відбувається гра по певній схемі, в якій політик, зокрема Олійник, не є одинаком. Він виконує там свою роль. А от коли він підтримує якісь мистецькі, культурні акції – так, це він робить як лідер, особисто від себе, як свідомий громадянин країни.
- Одначе, Святослав Олійник міг і не опинятися серед тих депутатів, які своїми голосами долучилися до ратифікації цієї ганебної, зрадницької угоди… Проте він зробив свій вибір, це його свідома позиція.
- Ні, це не його свідомий вибір, не його свідома позиція… Як я розумію та сприймаю політику, там немає лідерів-гравців, а є команди, які грають одна проти одної за певними правилами, які добре відомі. Тобто це не є якимись партизанськими війнами…
- Так от в даному разі якраз вчинок Олійника і заслуговує на визначення партизанського вибрику, до того ж особистого…
- …Це правила пострадянського перехідного періоду, який триває дуже довго, і цей рух міг би вже припинитися разом зі всім безладом, але наша українська влада, яка прийшла 2004-го не те, що нічого не зробила для цього, але й натомість тільки поглибила це явище.
- Але до чого тут 2004 рік, якщо мова про конкретне голосування конкретного депутата? Ти кажеш, що гра йде за радянськими принципами, але ж Олійник якраз долучається до них тому що…
- Ті, хто були проти цієї угоди могли б в принципі не допустити нічого подібного, і ніякого Януковича на посаді президента Укарїни й близько не було б. Якби справою займалися і робили те, що їм належало робити, а не грали в командах в 2004, 2005, 2006, 2007, 2008, 2009 роках.
- Але якщо вже так трапилося, то все одно ж треба шукати якийсь вихід з ситуації. У Верховній Раді опозиція (до складу якої формально Олійник належить – прим. авт.) докладала максимум зусиль, щоб зірвати голосування, а Олійник – навпаки, взяв і проголосував. До речі, як це йому вдалося, враховуючи обстановку у сесійній залі, адже він фізично не мав такої можливості…
- Наскільки я розумію, за всіма нормальними законами, голосування не мало бути дійсним…
- Правильно…
-…Через те, що серед голосуючих було багато «мертвих душ».
- І одна з них належала Святославу Олійнику.
- Ще раз кажу, що я відрізняю людину і політика. Політик – це професія. Людина – це людина. Приміром, є пан Яворівський політик, а є Яворівський-людина.
- Але ж політик - це не хірург і не сантехнік. Тут людські, моральні, етичні принципи, які сповідує та чи інша персона, проявляються в її політичній діяльності, це невід’ємне одне від одного.
- Тільки не в нашій країні!
- Тобто Олійник все одно, як не крути – молодець, а те, що він проголосував за Чорноморський Флот, то… це так сталося і на це не варто звертати уваги? Це голосування його лише прикрашає?
- Спробую підсумувати. Олійник – молодець. Чому я так вважаю, читай вище. Те, що Олійник голосував за ратифікацію антиукраїнських, антидержавних речей, то я би сказав, що тут є вина нашого соціуму, нашої великої політики, яка дозволила відбутися тому, що сталося. Тим більше після 2004 року. Все, що ми набували протягом 20 років, ми втрачаємо щоденно. Тому не слід тицяти пальцем, вишукуючи ворогів.
- Наскільки я зрозумів, мистецька агенція «Арт-Вертеп» і надалі продовжуватиме співпрацю зі Святославом Олійником?
- Я не можу говорити за Святослава Олійника.
- Ні, я маю на увазі, «Арт-Вертеп» не бачить ніяких причин для перегляду своїх взаємин з цим політиком?
- …У зв’язку з чим?
- Та все з тим же – з голосуванням.
- Якщо у зв’язку з голосуванням, то ми не будемо відмовлятися. Він щиро багато років допомагає чим може, але в той же час ми є незалежною від нього, в тому числі фінансово, громадською організацією, яка може собі дозволити відмовитися від співпраці з людьми, які не є нам симпатичними або неприйнятними. У нас є принципові правила, через які ми не будемо за жодних обставин співпрацювати з тими чи іншими політичними силами чи конкретними особами.
- Святослава Олійнка в їх числі немає?
- Ні. Навпаки.
Бесідував Олексій Мазур, «Спецкор»
Додав Art-Vertep 03 травня 2010
Про автора
Тимофій Хомяк: народився 28.05.78. в м.
