Автори / Фестивалі / Битва націй
І вони справді билися. Не просто махали мечами та алебардами для вигляду, а билися, до синців, поранень та переломів. Билися із захопленням, із завзяттям. Вони полонили душі глядачів своєю відданістю справі. І ці слова стосуються всіх учасників, всіх команд.
З 30 по 3 травня у Хотині (Чернівецька область) відбулася надзвичайна подія. А саме перший проект нового формату заходів історичної реконструкції середньовіччя, який відрізняється високим рівнем історичної реконструкції, а також професіоналізмом повно контактних турнірів.
Організаторами проекту виступили ГМО «Асоціація Історичних Реконструкторів Середньовіччя» за підтримки Гранд Компанії.
Масштаб фесту дійсно перевершив всі очікування. Взагалі, коли вперше з’явилися ціни на вхідні квитки (65 грн в день) та ціни на проживання у наметі (30 грн з людини на добу) – згадався минулорічний фест Свірж, який з тріском провалився. «Битва Націй» навпаки виправдала затрати на квитки та потужно заявила про себе.
З першого по останній день місто Хотин прийняло тисячі людей. Якщо у п’ятницю черг ще не було, то в суботу і неділю черги за вхідними квитками тягнулися на десятки метрів. Протягом цих днів збірні України, Росії, Білорусії та Польщі (в цій збірній була ще й п’ятірка з Литви) боролися за першість у трьох номінаціях. Це були повно контактні бої 1 на 1, 5 на 5, 21 на 21. Використовувалися такі види зброї: Півтораручний меч (довжина леза до 100см), меч-щит, меч-маклер (60-80 см), - у боях 1 на 1. Алебарди, бойові сокири, молоти, булави, бердиші.
До учасників збірних висувалися дуже суворі вимоги – достеменна реконструкція середньовічного костюму, взуття, прикрас, зброї та предметів побуту, включно шатер, посуд, ковдри.
Вся територія фортеці являла собою Середньовіччя, ходили люди в костюмах. Дітки теж було одягнені відповідно до епохи, продавалися саморобні прикраси, посуд, стояли кузні та пропонувалися для продажу обладунки, зброя, луки, арбалети.
На вході в фортецю стояли групи хлопців, які перевіряли квитки та ставили на руки печатки, що свідчили про наявність квитка. Турнірне поле було огороджене дерев’яним парканом, яки й під час боїв не один раз ламали та завалювали.:) По двох сторонах знаходилися трибуни для глядачів. З однієї сторони шатер суддів, з іншої – сцена. Місце для боїв було вибране не дуже вдало, на схилі, і бійці часто скочувалися під вагою обладунків. Але тоді, у Середньовіччі, невже боролися тільки на рівному місці?:)
Неподалік від самого замку було обрано місце для табору збірних, туди пропускали на екскурсію, але просили не затримуватися, щоб не заважати учасникам. Не обійшлося і без травм. Вже на наступний день по території фортеці ходили середньовічні воїни із переламаними, у гіпсі руками, перебитими носами, заліпленими розсіченнями. Бійців із більш серйозними травмами, нажаль, траплялися і такі, під овації публіки відвозили каретами швидкої допомоги до лікарні.
Перше місце у всіх трьох номінаціях здобула збірна Росії. Хлопці дійсно були найкраще підготовлені, у них були найзручніші обладунки, які дозволяли їм швидко реагувати на удари, а потім кувиркатися і танцювати у перервах.
Наша збірна – молодці. Їм було дуже важко. Збірна України не має таких умов для тренувань і фінансування, як, наприклад, збірна Росії. Але вони показали високий рівень майстерності.
На жаль, п’ятірка Литви вийшла із змагань, зазначивши, що вони не згідні із рішеннями суддів.
Неприємно вразили також і наші глядачі. Політика заполонила «моСкову» сіру речовину настільки, що під час турніру багато хто дозволяв собі кричати «Бий москалів!» або «Вали ляхів!» або «Бульбашів на мило!» Або ще таке - «Ганьба!», «ФУ-у-у-у!» - на адресу всіх команд, крім української… Це огидно. Не буду сперечатися, із боку збірної Росії деколи проявлялася надмірність у добиванні утрьох одного противника, але для цього є судді і викрикувати подібні гасла - це ганебно. Фестиваль дав чудову можливість перенестися у іншу епоху, стати на ці три дні учасником історичних подій, поринути у вир брязкання металу та вболівання за бійців. Для повної картини ще не вистачало прекрасної дами із хустинкою, яка б давала знак до початку бою.
Описувати можна безкінечно, але, я думаю, що у фоторепортажі читачі зможуть самі подивитися на події цих днів.
Людмила Мещерякова
Фоторепортаж Сергія Рогова
Додав Art-Vertep 10 травня 2010
Про автора
Новини з фестивалів в Україні та за її межами
