Автори / АртПоле / Post scriptum
Дорогі жителі АртПоля!
Дякуємо всім, що витримали і підтримали, що були з нами і були разом. Ці сім днів творення власного світу були зовсім непростими в атмосферному сенсі. Ми зібралися в найнижчій точці України (на 5 м нижче рівня моря) на березі лиману Куяльник, який протягом кількох сотень років був потрібний людям — спочатку тут добували сіль, а потім лікуватися надзвичайно цілющими місцевими грязями. Зараз Куяльник пересихає через неадекватні дії людей, які розробили піщані кар’єри на підходах до лиману й перекрили доступ до нього річки Великий Куяльник. Розташований на узбережжі лиману санаторій, що має багату історію, теж переживає не найкращі часи. Хотілося зупинити це саморуйнування, зробити так, щоб і люди, і місце повірили в те, що зміни на краще можливі. І здається, завдяки вам це відбулося!
Атмосфера місця змінювалася щодня, і в останні вечори фестивалю неможливо було не відчути того дружнього тепла, близькості, довіри, в якому народжується нова історія. Що ж до лиману, який за багато років вилікував тисячі людей, а зараз, здавалося, втомився й зневірився через людську невдячність, то й він почав відновлюватися. Дощі, які вам довелося пережити, — надзвичайно рідкісне й корисне для лиману явище.
Зараз, по завершенню фестивалю, ми розуміємо, що умови перебування в таборі були досить важкими й шукаємо нові місця на наступний рік. Але в той же час не хочемо розривати свої стосунки з Куяльником. Чимало журналістів, музикантів, художників, вчених, що відвідали фестиваль, приєдналися до руху на захист Куяльника. Дякуємо тим, хто відгукнувся на ідею повернення Куяльнику власних берегів, що останнім часом перетворилися на смітники, і 10 липня — напередодні фестивалю — не злякався зливи й прибирав узбережжя, на якому пізніше розташувався табір. Було би добре, щоб нас ставало більше. Пишіть нам.
Як з’ясувалося пізніше, прибирання напередодні фестивалю було лише початком відвойовування території. Через зливу, що тривала кілька днів, і вщент розбиту дорогу, машина, що везла генератор, не втримала рівновагу, і він впав просто в багнюку. Довелося витягати краном — виглядало грандіозно, поки всі ще посміхалися й казали, що все це схоже на кіно. Потім стало зрозуміло, що сцена, звук, світло заїхати на площадку вантажівкою не зможуть — довелося возити на місцевому тракторці. Наступною безглуздою автокатастрофою стало занурення асинезатора в розмоклі береги лиману. Оптимізм до того часу був майже вичерпаний. Наступною порцією неприємних несподіванок стала неможливість проведення попередніх концертів фестивалю — солістка Village Kollektiv потрапила до лікарні, а літак Di Grine Kuzine так надовго затримався у Відні, що вони мусили відмінити концерт у Львові. Єдине, що тримало організаторів, учасників та тих, хто впевнено не полишав своїх місць у таборі, — це музика. Що характерно — дощ і вітер заспокоювалися прямо напередодні вечірніх концертів.
І от, коли кількість поганих новин вже перебільшила всі можливі норми, раптом почали траплятися очевидні зміни на краще. Гурти НагУаль і Перкалаба вечорами їздили до Одеси й влаштовувати там вуличні музичні акції. Дощ скінчився. Люди, що пережили його, стали друзями, і тепер раділи разом. Час від часу, правда, лунали (і зараз трапляються) роздратовані відгуки щодо комах, спеки та ін. Але складається враження, що їх автори взагалі не знайомі з поняттям openair — з його дрібними незручностями небезпеками й справжніми радощами. До того ж, про можливі незручності ми попереджали на сайті. Але тій більшості, що приїхала слухати музику, отримувати нові знання й насолоджуватися спілкуванням вдалося таки створити свою неповторну атмосферу.
Музична, візуальна й програма майстерень АртПоля виконана пречудово. Справжня лабораторія звуків і дій у просторі — проекти народжувалися прямо тут. Наприклад, аудіо-візуальний перформенс Multiperson, авторами ідеї якого була віджей-майстерня КУБ, об’єднав у візуальній частині зусилля віджеїв та акторів театру «Проти ночі», а в аудіо — Юрія Зморовича, Бадьян Сауна Систем та Маргариту Кулічову — музикантів, кожен з яких приїхав на фестиваль зі своїм проектом. Досить несподіваним експериментом став виступ тріо Port Mone. В якісь момент вони зрозуміли, що їх не троє: на АртПолі їм пощастило пограти разом з місцевими цвіркунами, які добре знаються на звуках цього простору. Володимир Кузнєцов в одному з приміщень старого санаторію відкрив «Музей», де зібрав чимало на перший погляд звичайних, а на другий — дуже дивних артефактів. І це лише кілька прикладів. Насправді, ще зараз ми відкриваємо для себе нові проекти АртПоля.
Дякуємо художникам за експерименти (і не лише за вдалі:), музикантам — за щирість (всі грали насправді від серця), ведучому — за юність і жарти (вдалих було більше:), волонтерам (не всім, на жаль) — за хорошу роботу, і всім-всім-всім — за розуміння і взаємопідтримку! Для нас надзвичайно важливим було те, що ми з вами змогли позбавитися від нав’язливої обмеженості простору й часу, спробували гратися сенсами як діти, наповнювати, змінювати, взаємодіяти один з одним та з тим, що навколо.
DaPix (віджей-група КУБ)
Так что там относительно восьмого фестиваля? 3 — минимальный возраст структуры, 7 — возраст зрелости. Но если отслеживать в динамике, то +1. Получается 4 и 8. Если структура переживает 3-4, следующий пик — 7-8. Потом аж 13. Пережили!
Юрко Степанець (молодіжна організація «Наше Поділля», співорганізатор АртПоля’2007, 2008, 2009 у Воробіївці)
Мені загалом важко щось писати, я був на фестивалі добу. Але з того, що бачив, хороші моменти: музика, атмосфера, мабуть місце (зручно і недорого), приємна опція — можливість покупатись в морі. Ще до позитивів — мало міліції. Не можу сказати, чи була вона культурна, але те, що її наявність не дратувала людей, це, мабуть, так. Тепер те, що можна було б вдосконалити: кількість людей — думаю, фестиваль достойний більшої аудиторії. Для цього, мабуть, чіткіше позиціонування і агресивніша реклама. Спека? Тут, мабуть, неможливо щось змінити — ми ж не природа і не Бог.
Олексій Ворсоба (гурт Port Mone)
…у многих лиман поначалу вызывал какую-то брезгливость, и они боялись купаться. Но после того, как решались, были счастливы и говорили «спасибо». Мне стыдно, что я тоже, когда заходил в первый раз испытывал подобные эмоции (это ж не солярий — прости господи!), а когда выходил, все изменилось, возникло стойкое ощущение, что земля меня любит.
Можно сказать, что мои воодушевленные ожидания по поводу АртПоля не сбылись, но я получил другой, важный и совершенно неожиданный опыт. Недочеты фестиваля — из разряда обычных, а достоинства его уникальны.
Михайло Плужник-Гладир (художник, перформер, викладач ранкових вправ Good morning, body)
Звичайно, багатьох напружили погодні умови. Але, можливо, вони допомогли нам об’єднатися, зосередитися на спільних проектах і долати цю складну ситуацію разом. Мені здається, фестиваль відрізнявся від попередніх надзвичайною творчою синергією. Він відбувався у форматі справжньої польової творчої лабораторії. Як ніколи раніше, легко і просто артисти йшли на контакт. Вчора ми — випускники MAPA (Moving Academy for Performing Arts), що брали участь у фестивалі — підбивали підсумки, ділилися враженнями від різних проектів, в яких встигли взяти участь. Так, в перформенсі «Гагари» ми попрацювали з чудовим музикантом Юрієм Яремчуком та театром «Проти ночі», в проекті Multiperson авторства віджей-майстерні КУБ запросили взяти участь дівчат з МАРА Маргариту Кулічову (спів) та Оксану Козьміну (танець, рух, гра тіней), і вони чудово справилися з завданням. Ми також спробували знайти точки дотику з гуртами Gurzuf та Зіра. І зараз хотілося би продовжити цю роботу над творенням рухомого образу, що доповнює музику. Також щоранку ми проводили ранкові вправи Good morning, body, які загалом відвідало, мабуть, півтисячі людей. Одного ранку до нас з’явилося близько сотні людей, і вправи нагадували якійсь китайський вуличний перформенс — такий досвід для нас насправді корисний і позитивний. І це ще не все. На фестивалі ми почали знімати короткометражний музичний фільм. Я виступив у ролі сценариста й художника, а Оксана Козьміна — режисера. Головну героїню обрали з публіки. Зараз маємо ще дознімати дещо. Хочемо використати музику гурту Sedaa. Попередні домовленості вже є, так що для нас фестиваль триває.
Фото з цьогорічного фестивалю
Додав Art-Vertep 28 липня 2010
Про автора
Агенція "АртПоле" — фестивалі, концерти, виставки, вистави, читання та ін., мистецькі акції, які ми вигадуємо, розробляємо і організовуємо. Ми доволі суб'єктивні — працюємо лише з тими авторами, творчість яких вражає і надихає нас.
