«Art Jazz Cooperation 2010»: від романсів до кабаре
Фестиваль «Art Jazz Cooperation», який бавив смаки слухачів різними відтінками джазової музики вже два роки поспіль, не міг стати винятком із правила, і цьогоріч втретє імпровізував на теренах Рівного та Луцька.
Міжнародний джазовий фестиваль закликав публіку двох міст синхронізуватись і ходити на концерти одночасно, а музикантів з України, Росії, Словаччини та Польщі змусив літати між двома сценами, оскільки більшість гуртів в один і той же вечір мали виступи у двох містах. Для джазменів це стало корисним досвідом подвійної віддачі, однак це навряд чи пішло на користь фестивалю загалом, оскільки складалося враження, що організатори хочуть «взяти зал» не стільки якістю, як кількістю учасників та їх мобільністю. Трохи дивно було уявляти, скільки кілометрів подолав, приміром, відомий словацький виконавець Петер Ліпа, аби заспівати для рівнян всього три пісні й одразу поспішати на свій луцький виступ. Все ж, яким би насиченим не був фестиваль, він повинен виконувати не тільки освітню функцію: знайомити слухача із певними виконавцями, а й дати змогу перейнятися атмосферою музики, яку вони творять, засмакувати її родзинки, тим паче, якщо мова йде про джаз.
Як би там не було, порівнянь із львівським «Jazz Bez» фестивалю «Art Jazz Cooperation» не уникнути, тому організаторам другого направду корисно було б вивчити перевірені ходи досвідчених галицьких колег. Серед таких, приміром, наповнення одного фестивального дня виступами всього лиш двох джазових команд, що дає змогу публіці фактично побувати на двох повноцінних концертах (дійство триває зазвичай більше 3-х годин) за вечір. При цьому необов’язково, аби представлені виконавці дотримувались одного і того ж джазового напрямку: минулоріч у Львові публіка «на ура» сприйняла концерт, що поєднав ніжну зджазовану класику та нестримний фрі-джаз. Це значно прийнятливіше для меломанів-аматорів, аніж експрес-курс «3х3»: три гурти по три композиції і бажано швидше. Справа лише за тим, щоб не кидати слухача одразу із фонтана в гейзер, а дати час сповна насолодитися музикою і відчути її.
Ця невелика ложка дьогтю в жодному разі не применшує заслугу організаторів, які самовіддано несуть джазове полум’я в нетрі R’n’B та поп-напряму, що тісно обплутали музичну культуру Рівного. За відчайдушні спроби джазувати там, де погано джазується, честь фестивалю і хвала. І, звісно, за виконавців, яких на одній сцені ще невідомо коли й побачиш, тим паче в таких дивних поєднаннях.
У перший фестивальний вечір були представлені локальні колективи, зокрема (суцільно пристойний, доречі) біг-бенд Палацу дітей та юнацтва, тріо вокалістки Юлії Тимочко та дует, створений саксофоністом та піаністом цього тріо. Рівненських музикантів змінили хлопці з гурту Free-Spoken Band, які виконали альтернативну (порівняно з тим, що повинно було пролунати пізніше, -- в тандемі з Тетяною Балакирською) напів-акустичну програму. Схема з подорожуванням артистів з Луцьку не так вже й несподівано дала кікс, і антракт між двома відділеннями концерту затягнувся аж на цілу годину: Lela Brasil Project та тріо Богдана Гуменюка запізнювались після виступу у Луцькому Замку. У паузі глядачей розважали хореографічними номерами. Але час, що аудиторія чекала на києвлян, був щедро винагорождений: столічні музиканти створили справжнє свято на сцені. Ілля Єресько із вінтажним хеммондом, фантастичний Алік Фантаєв за барабанами, винахідливий Богдан Гуменюк, чарівна та запальна вокалістка Лаура, емоційна Наталя Лебедєва за роялем, молоді та вже мега-професійні басист Ілля Алабужев та саксофоніст Віктор Павелко вкотре довели, що нам варто пишатися вітчизняним джазом.
Не дочекавшись своїх музикантів, яким, за словами ведучих, не вдалося швидко порозумітися з митниками, «словацький Джо Кокер» Петер Ліпа виступав з музикантами російської джазвумен Ніни Шацької. Вона, у свою чергу, після рвучкого, вольового виконання очікуваних джазових стандартів раптово заспівала зджазовані романси. Вокалістка Тетяна Балакирська, відома передовсім спокійними, чуттєвими композиціями на вірші Сієнни Дален та свої власні, а також емоційним виконанням пісень Джоні Мітчелл, скооперувавшись з енергійними «Free-Spoken Band», представила драйвову джаз-рокову програму. Натомість Олег Скрипка, патріарх українського року, наразі працює із джаз-кабаре «Забава». Щоправда, проект Скрипки – це більше кабаре, ніж джаз, своєрідна спроба реставрації музики для народних гулянь, популярної в першій половині минулого століття. Така ідея оригінальна, одначе поки більше тримається на відомому імені Олега Скрипки, аніж на якості музики.
Інші учасники з України приємно подивували своїм рівнем. Особливо потішили слухачів напрочуд свіже звучання джазових стандартів від «JT Fresh» та вигадливість акапельного секстету «ManSound», вокалісти якого зуміли перетворити виконанння кожної композиції на міні-виставу.
Квік-пік, швидкий малюнок, став інновацією «Арт Джазу» – долучивши до дійства майстрів пензля, організатори поцілили в яблучко. Глядачеві, звиклому до найновіших ві-джейських технік, олівець і папір звичайного художника тепер у дивину, а можливість поспостерігати за процесом народження миттєвого зображення (весь мистецький процес проектувався на екран над сценою) глядачі сприймали як співучасть у його творенні. За справу миттєвих зарисовок взялися художниця Світлана Власова та лідер рокабілі-гурту «Ot Vinta» Юрій Журавель. Ще однією візуалкою в рамках «Арт Джазу» став фотоконкурс «Джазові емоції». Перші три премії знайшли своїх власників, а 37 найкращих робіт увійшли до експозиції.
Риси «Art Jazz Cooperation», безсумнівно, вже впізнавані на фестивальній мапі
джазу України. Попри молодість, амбіції проекту є стимулом до постійного росту
рівня організації концертів та, звісно, слухацької культури аудиторії.
Залишилося тільки роздати джазові підручники журналістам, з легкої руки яких
глядачі рівненського телебачення впевнені, що «Арт джаз» -- це найбільший
джазовий фестиваль в Україні.
uajazz.com
Додав Nusya 23 вересня 2010
