Автори / Міжнародний театральний фестиваль Драбина / У Львові стартував театральний фестиваль «Драбина» (ФОТО)

25 листопада у Львові нарешті відкрила доступ до своїх сходинок цьогорічна театральна "Драбина". І перший із чотирьох щаблів-днів можна вважати вдало пройденим.

Не зважаючи на те, що офіційне відкриття фестивалю відбулося вже ввечері у Муніципальному театрі, своє творче дійство «Драбина-2010» розпочала ще з четвергового ранку проектом «Захід», який розгорнувся у театрі Воскресіння виставами аматорських театрів Львова, Тернополя та Івано-Франківська. Особливість проекту – дискусійний формат. Після кожної відіграної вистави відбувалося обговорення побаченого між театралами та критиками. Перегляд, а потім детальний розбір позитивних та негативних сторін акторської гри та самих постановок продовжувався цілий день.

Вечір першого дня у Муніципальному театрі зустрів глядачів фестивалю життєрадісною виставою литовського театру «Palepe». Вільнюські гості привезли на «Драбину» постановку «Костюм» за твором добре відомого американського письменника Рея Бредбері «Костюм кольору вершкового морозива». Легка історія про справжню дружбу, щирість, віру у дива та один надзвичайний костюм для шести мексиканських емігрантів.

Потужним контрастом стала вистава брестського «Свабодного Тэатру», поставлена за унікальним у своєму роді Францом Кафкою. Абсурдистський «Процес», де головний герой, Йозеф К., за задумом білорусів – жінка. Можливо таким чином театрали хотіли закцентувати увагу на жіночих рисах у характері кафкіанського персонажа, якого оточує байдужий зовнішній світ, владна бюрократія та суцільна несправедливість. Вдало доповнювали постановку елементи, взяті білорусами з інших творів Кафки – «Перевтілення» та «Замку». Постійний рух на сцені, стан балагану та специфічний гумор розбурхували яскраві емоції у глядачів.
 

Додав Nusya 26 листопада 2010

Про автора

Для когось драбина – це звичайнісінький реманент, схований на горищі або в підвалі, для нас – Драбина – це можливість знайти собі подібних й щаблина за щаблиною дертися нагору мистецького неба.