Автори / Юрій Мушкетик / На поета можна вивчитися, або Хто навчить постмодерністів писати роман за нормальними канонами
Виявляється, писати вірші можна навчитися. І не лише вірші, а й прозу, драматургію, публіцистику. Принаймні, існує ВУЗ, де цьому вчать. 10 років тому з ініціативи Юрія Мушкетика та Михайла Наєнка в Iнституті фiлологiї Київського національного університету відкрилося відділення «Літературна творчість». Із першого набору куратором цього «елітарного відділення» був доцент і письменник Олександр ЯРОВИЙ. Він розповів «УМ» про особливості національного літературного навчання у столичному Інституті філології і продовжив тему, підняту письменником Олександром Ірванцем у номері за 24 липня.
- Ми готуємо професійних письменників. Це такий
- Що чекає випускників відділення?
- Із працевлаштуванням ми зарадити не можемо. Ми лише готуємо. Як правило, наші випускники стають редакторами у видавництвах і в періодиці. Працюють за різними літературними й журналістськими спеціальностями. На вільних хлібах мало хто. Четверо випускників із першого набору стали членами Національної спілки письменників України, а всього серед членів Спілки вже 10 наших. Хоча справа не в членстві в якихось спілках і об’єднаннях, що є річчю досить умовною. Головне — талант. Можу назвати таких відомих обдарованих молодих, як поетеса Олеся Мамчич чи
- Як ви вчите писати? І чи можна цьому навчити?
- Вдамся до плагіату. Той же Стусенко якось сказав: «Навчити бути слоном не можна, але можна навчити слона». Тобто, якщо людина має Божу іскру, то знання і спілкування, які ми даємо, її огранять. Всі студенти тут дуже різні. Той же Стусенко реалізовує принцип: життя як творчість. На прийомі у Спілку, де сиділи Мушкетик, Дрозд, інші класики, один поважний метр щось попрохав Стусенка, а він каже: «А ви в «Еней» мене за це зводите?».
- Хто робить зі студентів письменників?
- Спочатку викладачі, зокрема професор Михайло Наєнко, Анатолій Ткаченко, інші. На старших курсах у нас є
- Скільки треба заплатити, щоб стати письменником?
- Є бюджетники, є контрактники. А щодо заплатити… Треба покласти на вівтар усе життя…
- Ти «не з’їжджай з базару». Виходить, заплативши, кожен може стати письменником?
- Це виключено. У нас є періодичні перевірки творчої праці. Ми ж пишемо не просто курсові чи бакалаврські, ми пишемо творчі роботи. Це не означає, що за поганий вірш позбавляємо стипендії. Оцінюється загальнофілологічна успішність. А роботи творчі оцінює журі, в тому числі й за участі письменників. Ось останній захист творчих магістерських робіт пройшов у Спілці у квітні цього року.
- З яких регіонів ваші студенти?
- Більше з села і з Києва. Є й із Криму навіть. Вчаться українською мовою. Є люди, які пишуть і українською, й російською, й англійською. Вчаться 5 років. І потім відбираємо — чи на спеціаліста, чи на магістра. Багато письменників, яких запрошуємо викладати, кажуть: от шкода, як би це було в часи нашої молодості, ми б теж пішли…
- За 10 років якось змінилися студенти?
- Звичайно. Раніше дехто й на машинці друкарській вірші подавав. А тепер це люди глобально інтернетного мислення. В
- Як ти особисто знаходиш з молоддю спільну мову?
- До кожного курсу треба мати свій підхід. Я, наприклад, завжди попереджаю студентів, що гірше літературного середовища тільки акторське. Бо це амбіції, це характери. Бували «генії», що приходили до нас не самим повчитися, а навчати інших… До речі, ви дали мені поштовх. З цього часу буду колекціонувати якісь приколи, нестандартні ситуації.
- Не думаєте розростатися в Літінститут чи Літакадемію?
- За нинішніх умов це малореально. Хоча, як на мене, український літературний інститут дуже потрібний. Той же Валерій Шевчук якось казав: «От чи можуть нинішні постмодерністи збудувати роман за нормальними канонами? Не писати беліберду, яка їм з бодуна полізе в голову, а щось створити за жанровими вимогами?» Отож бо. Тому мрія ця лишається актуальною.
Павло Вольвач, «Україна Молода»
Додав Art-Vertep 31 липня 2007
Не ВУЗ а ВНЗ - навчальний заклад.