Автори / Володимир Сергійчук / Історик Володимир Сергійчук: Мазепа був українським державником

25 липня виповнилося 320 років від часу, коли гетьманом лівобережної України став Іван Мазепа.

Українське суспільство досі не може визначитися з власними оцінками національної історії, а відтак, частина громадян вважає Мазепу національним героєм, а частина, вслід за російською історіографією, — зрадником дружби з Росією.

Чи тут ідеться про вплив радянської історичної науки, яка подавала українську історію крізь призму російського центризму?

Які причини того, що гетьман Мазепа, який мав би бути для українців героєм, є ним далеко не для усіх?

Про це Фідель Павленко розмовляв з київським істориком Володимиром Сергійчуком. І насамперед запитав, чому на Заході про Мазепу знають ледь не більше, ніж у самій Україні, насамперед завдяки видатним діячам культури — від Байрона до Чайковського?

Володимир Сергійчук: Мазепу знають на Заході як героя романів в основному, а не як державника. А ми хотіли б, щоб насамперед ми знали його як патріота, як державника, а потім вже як героя, так би мовити, різних колізій.

Володимир Сергійчук: Треба, щоб українська історіографія не оглядалася на сусідів, а писала українську правду, та й усе.

Володимир Сергійчук: Я вважаю, що той український історик, який хоче знати правду про Мазепу, має можливість сьогодні її знати і має можливість її відкривати. Сьогодні є можливість написати про Мазепу правдиво, тому що немає вже ніякого дамоклевого меча зверху, який висить над дослідником, який хоче сказати правду. Принаймні та література, яка видана навіть у Москві, видана російською мовою, ті документи Петра І, листування, документи, що залишилися з українських архівів, вони дають нам повне уявлення, хто такий Іван Мазепа і що він хотів.

Володимир Сергійчук: На мій погляд, немає твердої, цілеспрямованої державної політики в цьому напрямі. Тим паче, сьогоднішня влада, я так розумію, не дуже хотіла, щоб про таких видатних українців, тих, хто справді працював на Україну, для українського майбутнього, щоб про них справді знали широкі кола. Я можу судити по одному: кілька років тому я запропонував видавництву «Україна» серію книжок «Українські державники». Вийшла книга про Дмитра Вишневецького як засновника Січі, як засновника того соціального стану, який ми називаємо козацтвом. Вийшла книга про Симона Петлюру. В подальшому видавництво «Україна» пропонувало державним інституціям, які виділяють кошти на таку соціально значущу літературу: книги про Івана Франка, про Андрея Шептицького, і цього року пропонували про Романа Шухевича, щоб було державне замовлення. Ці всі три позиції були викреслені.

Володимир Сергійчук: Думаю, що Швеція, яка брала на себе функції патронату над Україною, вона далеко від України, і можливо, в якійсь мірі шведський король мав би вплив на Україну, тим паче, що він тоді зміцнився б, після такої перемоги, якби вона була ним досягнута. Він мав би більший вплив у Європі і відповідно впливав би, звичайно, якийсь час принаймні на українські справи. Але тоді б не з’єднувало багато чого Україну, як це з’єднало Україну із Росією, а саме: спільність території, спільний кордон, церква, яка виконує і до сьогодні роль ідеологічну, я б сказав, щодо впливу наших сусідів, і багато чого іншого. Тобто я вважаю, що історія українська пішла б іншим шляхом.

Володимир Сергійчук: Я визнав би однозначно його другим після Богдана Хмельницького. Це його місце.

Володимир Сергійчук: Так. Чому я ставлю на перше місце Богдана Хмельницького? Тому що Богдан Хмельницький у середині XVII століття досяг відродження української державності в формі Гетьманщини. А Іван Мазепа вже намагався зберегти цю державу. І він шукав шляхи для її збереження через союз із сильним союзником. От якраз таким союзником він бачив шведського короля, який тоді справді був наймогутнішим в Європі. Так вважалося принаймні. Для мене однозначно, що після Хмельницького, перша постать — це Іван Мазепа, потім я поставив би Івана Виговського, а потім поставив би Петра Дорошенка. Це з українських гетьманів-державників.

Фідель Павленко, Бі-Бі-Сі

Додав Art-Vertep 01 серпня 2007