Автори / The ВЙО / "Вйо, Кобеляки!" — велике свято маленького міста
Стоїть собі на березі Ворскли витесана з дерева конячка. Чи то пак, кобилка. А довкола кобилки — люду й люду. Люд, п’є і дві доби щось собі святкує. 2-3 липня Полтавщина тішить гостей фестивалем «Вйо Кобеляки!»
Вже четвертий рік поспіль фест збирає «аматорів» — людей, які за освітою «хіміки-лікарі-інженери», але якось дива займаються мистецтвом. «У нас дуже багато фестивалів, які є або рок, або етно, але навіщо повторюватись? — пояснюєМирослав Кувалдін, головний організатор. — Ми вирішили звернутися до аматорів, адже під цим лейблом можна закрутити і Скрипку, і Вакарчука — будь-кого, у нас всі займаються не своєю справою».
«Вйо Кобеляки!»— це не тільки музика.Тут тобі і народні промисли: розписаний петриківкою дерев’яний посуд, саморобні (чи то пак хенд-мейд) сумки й футболки, глиняні заготовки, які можна розфарбовувати власноруч і навіть кузня, де дозволяють погратися з залізом. А поруч — зовсім далекі від української етніки лавки з газовими повітряними кульками, фосфорними браслетами чи блимаючими обручами-ріжками; для найекстремальніших кіндерів — діснейлендівські надувні гірки.
У музичному меню — ще більше розмаїття. Місцеві колективи так перемежовують вже давно відомі, що незрозуміло, хто у кого на розігріві. А нібито ідеологічно несумісні поп, реп, рок, регі і сила-силенна чого іншого спокійно звучать з однієї сцени.
Система входу — більше, ніж демократична. Ніяких тобі строгих сек’юріті, а будівельна стрічка відділяє фестивальний простір хіба що символічно. Максимум, чим можна віддячити за свято, — добровільно купити вхідний браслетик за 50 грн, який ще й дає знижки на сувеніри. Здивована широтою організаторської душі, питаю в Мирослава Кувалдіна: як це все щастя себе окупає?«Та ніяк!» — отримую у відповідь.Усе тримається на меценатстві місцевих патріотів Юрія Срібного (компанії «Себек» та «Царичанська»), а також іфнормаційно-рекламного тижневика «Ехо», благодійного фонду «Zion» та ін..
Оскільки фестиваль усе ж музичний, не буду тягнути інтригу. Ще засвітла кобеляцьку аудиторію намагалися розворушити гурти «Сашенька», «Леді Арлетт», «Марс Атакує» та інші. Та чи то вечір і справді сприяє розкутості, чи, може, з’їдене і випите нарешті переросло у танцювально-співальну енергію…Все ж, першими, хто дійсно завів присутніх, стали вінничани«Карт-Бланш». Чарівну солістку здивували букетиком польових квітів, аплодували і підспівували в такт і першими з гуртів запросили на біс.
На тій самій емоційній хвилі зустрічали полтавський гурт «UA» . Ще до початку виступу скандували їхню назву так довго, що одразу стало видно: своїх удома люблять! «Своїм», якого теж обожнюють, став і один із хедлайнерів Сергій Підкаура. «Це музика, під яку танцювали ваші батьки!», — звернувся до аудиторії ведучий. І так, це музика, під яку драйвує молодь і зараз.
Приємно подивували кияни з «WashingTones». Вся команда,від солістки до клавішника, відривалася по повній. Можна було не тільки слухати по-європейськи якісний саунд, а просто спостерігати за тим, що витворяє на сцені кожен із музикантів. Завершили вечір кіровоградські «Веселі Біоритми». Саме заради них Кувалдін порушив правило «єдиноразового виступу»: гурт так полюбився Кобелякам минулого року, що став хедлайнером і цьогоріч.
Перший фестивальний день перейшов у другий дуже плавно. Одразу після концерту всі рушили вболівати за Кличка (перегляд бою влаштували просто неба), а вже зовсім поночі можна було богемно насолодитися сучукрлітними читаннями й акустичними виступами тих музикантів, яких не зморив сон. Для більш широких мас представники харківської, київської, львівської та одеської літтусівки читали вже зранку.
Другий музичний вечір — ще більш зірковий. Знову ж таки, Сергій Підкаура, але тепер із дружиною. Легендарні і возз’єднані «TheВйо», заради яких, певно, і зібралася більша частина присутніх. Їм підспівували і підтанцьовували, і, здається, не було на фесті людини, яка б досі не вивчила слова гімну про «…каляки-маляки — ми у Кобеляки!»
Далі вже розгарячену публіку розважали харківські «Село і люди». Колеги «Біоритмів» зі стьобу і за сумісництвом зірки «Україна має талант» у великих містах сприймаються, як екзотика. У Кобеляках же їхній весільний колорит ніби народився. Несподівано дискотечну хвилю перейняв Едуард Приступа. Єдиний, хто влаштував для настрибаної публіки справжній мєдляк («Я гадав»), а потім презентував нові композиції — електронну обробку народних пісень типу «Ой на горі два дубки».
І, звичайно ж, неймовірні і харизматичні «От VINTA». То зрозуміло, що на момент їх виходу на сцену публіка була вже готовенька. Але як же рівненчани піддали жару! Глядачі аплодували в такт, підспівували разом, повторювали за солістом рухи і двічі викликали на біс!
Аудиторія фесту — в основному місцева, це сім’ї з маленькими дітьми, які скоріше просто прийшли відсвяткувати день міста, ніж поковбаситися під ритми хедлайнерів. Мирослав і сам сказав, що приїжджих — відсотків 20%, не більше. «Вйо Кобеляки!» — це вам не розкручений шалено дорогий Казантип. Це просто велике свято для маленького міста, зроблене людьми, що люблять свій край.
«Мені здається, кожній творчій людині завжди хочеться зробити щось приємне для своєї малої батьківщини, — поділився Сергій Підкаура. — Незважаючи на те, що я сам із полтавських країв, скажу, що більш «майонезного» (тобто важкого на підйом — авт.) краю, ніж полтавський, немає. Але фестиваль — це можливість відірватися від телевізора, по якому зараз сама тільки «Магнолія ТВ». І я скажу чесно, фестиваль дає віру! »
Віта Жуган, спеціально для
muzprostir.com.ua
Додав Sh.Ocean 08 липня 2011
Про автора
Точкою відліку стилю реггі в Україні можна вважати утворення гурту The ВЙО в м. Кобеляки, Полтавської обл. у 1991 році. Основу команди склали гітарист Сергій Підкаура і співак Мирослав Кувалдін.
