Учасники

Автори / Людмила Мещерякова / MERIDIAN CZERNOWITZ 2011

  «Meridian Czernowitz»- що ж то є? Організатори кажуть: амбіційний, відповідальний та цікавий історико-лінгвістичний експеримент – повернення Чернівців на культурну мапу Європи. ЗМІ називають це дещо простіше: другий міжнародний поетичний фестиваль. Для мене це одна з найбільш очікуваних подій цього року. Андрухович і «Карбідо», Жадан і «Собаки в Космосі», ThePostmanofNobelта «Американська молитва», літературні читання, поетична прогулянка містом, відкритий мікрофон, презентації книг і багато-багато іншого. Всього в рамках фестивалю відбулося 32 події і це все за 3 дні. Коли до рук потрапила «карта» фестивалю, де був вказаний повний перелік заходів, а на звороті зображена картосхема центральної частини міста (щоб туристи не заблукали), стало ясно , що скрізь не побувати. Поетичні читання співпадали в часі, виступи були в різних кінцях міста, а часові проміжки між подіями настільки незначні, що при форс-мажорі все могло збитися і зійти нанівець. Навіщо організатори зробили таку насичену програму залишилось невідомим. Чи то хотіли дати можливість вибору, чи просто похизуватись які ми круті і як багато всього маємо? Зізнаюсь одразу, я не сильний в поезії. Для мене вірш це словесна конструкція, яка схожа на картковий домик, кожне слово на своєму місці, забери хоч одне і все розвалиться. Всі слова разом вибудовують в уяві слухача (читача) вірша певний образ, картину, дію. Рима виступає ніби розчином на якому вся ця «будівля» тримається, а якщо її немає, то є ритм. У віршах сучасних поетів такі речі побачиш нечасто. Тож залишаю поезію на суд професіоналам слова. Краще розповім про музичний аспект фестивалю. Давно Чернівці чекали в гості Сергія Жадана і Собак в космосі. Перша зустріч, маємо надію не остання, відбулася в рамках Меридіан Черновіц. З першого дня гостей фестивалю поставили перед жорстким вибором: Жадан і «Собаки в космосі» або «Гуманісти» Подервя’нський і Скрипка. Встигнути на обидва заходи було фізично не можливо, хоч «Гуманісти» згідно програми, починались на годину раніше. Тож довелось вибирати між матюками, як проявом культури та культурою де без матюків ніяк. Я вибрав для себе останнє і пішов на «собак». Людей зібралось, чесно кажучи, небагато. Виступ  відбувався у Літньому театрі парку ім. Шевченка. Місце м’яко кажучи не найкращої акустики, зате просторе і з великою кількістю сидячих місць. Певно через це організатори його і вибрали. На розігріві виступив місцевий гурт « VivaGazone». З першою композицією хлопців стало зрозуміло, зі звуком не дуже добре…. Після 5 нерозбірливих пісень розігріву на сцену вийшов Жадан і одним закликом: «Всі ходіть ближче, щоб потім не жалкували» підняв зал на ноги. «Натаха», «Боксери», «Воєнкомат», «Я працюю на заводі ім. Шевченка» та ще багато знаних хітів співали всім залом. Жадан був, як завше, на висоті. Підривний, веселий, здавалося, що він просто не може спокійно встояти на місці. Чого він тільки не робив: грав на трубі, заходився в несамовитих танцях, давав мікрофон публіці, одним словом віджигав на повну. Божевільні танці під сценою, посмішки від вуха до вуха, стан ейфорії - ось що відбувалося того вечора в Літньому театрі. Після того як Сергій подякував публіці і пішов зі сцени, енергійний, запальний та нестримний вступ нанівець звели музиканти «Собак в космосі». Разючий контраст між змістом текстів та манерою їх виконання не залишився непоміченим. Після двох пісень, коли стало зрозуміло, що Жадан не повернеться, люд почав швидко розходитись. Не дочекавшись фінальних акордів пішов і я. Виступ залишив по собі приємні враження, але хотілося б більше Жадана, бо «собаки» без нього явно до космосу не дотягують. Меридіан Черновіц, вечір другий. Музично-поетичний медіа-спектакль за поезією Джима Моррісона та музикою THEDOORS«Американська молитва». Таке дійство я пропустити не міг. По-перше, привернула увагу довжелезна назва в якій вказано ім’я одного з легендарного «Клубу 27», та назва одного з моїх улюблених гуртів часів хіппі. По-друге, режисер цього дійства- Євгеній Горін. По-третє, музичний супровід цілком і повністю ліг на плечі гурту ThePostmanofNobel, ідейним лідером та натхненником якого є вищезгаданий Горін. Місце проведення – Літній театр парку ім. Шевченка. Після вчорашнього виступу Жадана і «Собак в Космосі» надії на гарний звук не було взагалі. Перед дверима зібралась чимала купа народу, всі чекали на видовища та музику. З першого погляду на сцену стало зрозуміло – буде щось екстраординарне. На передньому плані порожня ванна, письмовий столик з купою паперів та лампою, три телевізори що показують одне й те саме зображення в різних кольорових гамах та під різним кутом, трибуна. Позаду розмістились музичні інструменти. Все дійство розпочалось з того, що на сцену вийшов хлопчина з довгим курчавим волоссям. Це був дух Джима Моррісона. Він ліг у ванну і пролежав нерухомо всі півтори години поки тривала вистава. Далі на сцену вийшов Горін. Костюм з червоної шкіри, сигара та пляшка червоного вина, все це зробило його образ більш подібним до диявола чи демона, ніж до оповідача історії. Він сів за стіл, перегорнув папери, влаштувався зручніше і почав розповідати історію Джима. Слова його були гіркі на смак. В них було багато люті, нерозуміння, бажання та любові. Ці слова набирали рис, обрисів, ставали об’ємними та ховалися у темряві залу поміж глядачами, щоб потім, по закінченню вистави, піти разом з ними додому, залізти їм десь глибоко у середину  і там ще довго жити. «Мы вас любим!!! Мы вас любим!!! Эти блядски простые слова…»- кричав нам зі сцени Горін (чи може Джим?). Психоделік-рок, який колись грали THEDOORS, на свою пост рокову манеру переробили ThePostmanofNobelі їм це вдалося дуже добре. Низький уклін їхньому звукорежисеру, він зробив неможливе – налаштував звук у Літньому театрі. «Riders on the storm» звучав так ніби над Літнім театром зник дах і пішов дощ. Цей дощ змив з сердець глядачів порох буденності, своїми краплями розмочив їх жорстокість, огорнув свіжістю та прохолодою. Часом музика набирала темпу та сили і здавалося, хотіла зруйнувати сам театр до фундаменту, то ставала легкою, приємною, як подих теплого вечірнього повітря. Невід’ємною частиною вистави стала відео інсталяція. Жахливі кадри війни змінювались дитячими танцями на галявині, краєвидами розпеченої пустелі, анти військовими мітингами, пульсуючими геометричними фігурами, усміхненим Кеннеді. Відеоряд наводив на думки про марність існування соціуму, безглуздість війни, жорстокість влади. Демонстрував наскільки дитинним є наше суспільство, по-дитячому жорстоким, наївним і в той самий час прекрасним. «Американська молитва» зірвала шалені овації, зал довго аплодував стоячи. По очам глядачів було видно, ця молитва не залишила їх байдужими і коли актор, що грав Джима встав щоб поклонитися публіці, хтось з залу вигукнув «Моррісон живий!» Вечір третього дня Меридіан Черновіц знову поставив глядачів перед вибором: Юрій Андрухович і «Карбідо» чи Лев Фельдман та «Фрейлехс з Чернівців». Так як я вже не раз мав нагоду насолодитися чарівними звуками єврейських національних мелодій у виконанні оркестру Льва Фельдмана, а Андрухович не такий частий гість в Чернівцях як того хотілося б, то вибір зробився якось сам собою. Локацією проведення слугував все той самий Літній театр. Початок виступу трошки затримався, хвилин на 15. По кількості людей під дверима театру можна було зрозуміти, що аншлагу сьогодні чекати не варто. Ось музики виходять на сцену. Класичний набір джаз-бенду:  саксофон, клавіші, гітара, бас і барабан. Для повноти комплекту не вистачає хіба що контрабасу і негритянки на бек вокалі. Думаю, ну все, перевалило за 50, потягнуло на естраду. Зібрав іноземних друзів лабухів, а сам взяв мікрофона в руки. Пам’ятаючи партії Андруховича в альбомі «MadeinЮА» думав, що нічого доброго з цього не вийде. Очікував чогось спокійного та розміреного, блюзово-джазового.  Але тут я глибоко помилявся. Перша ж композиція вразила своїм авангардно-роковим звучанням. Кожна наступна тема дивувала все більше: фрі джаз, психоделік рок, імпровізації, навіть танго та реггі! Юрко не співав, а просто декламував свої вірші, іноді наспівуючи, іноді шепочучи але в будь-якому разі з почуттям ритму та музичного супроводу. Старі, всіма знані тексти, які ми звикли чути з вуст «Мертвого півня», отримали нове звучання – авторське. «Вольф Мессінг» вразив своєю хворобливою химерністю, «100 баксів на місяць» безнадійністю та безвихідністю ситуації, а «Withoutyou» ще більш гострою критикою влади. Потужний відео ряд допомагав повністю зануритися в атмосферу музичної композиції. Поезія/ музика/ відео-арт – було важко зрозуміти що з цього стоїть на першому місці. Під час читання вірша «Зміна декорацій» слова Юрка падали мов гирі і луна від них котилася далеко за межі Літнього театру, хоч говорив він пошепки. Музика дійсно тішила вуха: нестримна енергія фрі джазу вводила в транс, а ритми танго і реггі тягнули танцювати під сцену. Відеоряд на композицію «НІЖність» вразив до глибини душі, ця дівчина, цей ніж у волоссі, він буде мені снитися. «Мафія» - місто, де місяць, як мовчазний свідок усіх кривавих подій, як велетенський ліхтарик у темряві ночі, як маяк для всіх знедолених. Виступ залишив по собі магічні відчуття, було таке враження, ніби я доторкнувся чи підгледів щось потойбічне, що завжди знаходилось осторонь буденності. Шкода, що наша публіка не вміє кликати на біс, але їх можна зрозуміти, всі поспішали на халявне вино у «Преміум» бар. Відмінністю цього фестивалю від решти йому подібних є те, що Меридіан Черновіц не має чітких часових рамок. Насправді цей фестиваль триває цілий рік, а в перші вихідні вересня відбувається його кульмінація. Протягом року під егідою Меридіан Черновіц відбувається купа цікавих заходів – концерти, вистави, презентації книг та виставки. Тож раджу тримати курс на Чернівці і далеко не відходити від цього меридіану, бо на ньому буде ще багато цікавого.

Cергій Рогов, Чернівці

Додав Людмила Мещерякова 14 вересня 2011

Про автора

неповна вища освіта - не ходила в дитсадочок:) 1999-2004 Чернівцький національний університет ім. Ю.