Автори / Платформа Kультурних Ініціатив Ізоляція / А що ти знаєш про сучасне мистецтво? Мандрівка-подорож проектом «1040 метрів під землею» в Ізоляції
«Цай Гоцян – 1040 метрів під землею» - унікальний, масштабний та доволі цікавий арт-проект фонду «Ізоляція», що у місті Донецьку. Якось керівник фонду Любов Михайлова запросила митця відвідати Україну, а ідея проекту вже народилась на місці.
Частина перша. Експозиція.
«Пам’ятники на плечах» – серія порохових портретів шахтарів (не дивуйтесь і таке можливе, адже сучасне мистецтво немає меж та правил).
Ці портрети створені на території «Ізоляції» з урахуванням специфіки й особливостей місцевості, а саме під враженням художника від спуску до шахти.
Підготовчий процес тривав тиждень і ще тиждень пішов на підпалювання. Робота проходила у співпраці з місцевими шахтарями, художниками та волонтерами (більшість з яких студенти – майбутні митці, отримали сертифікати, які засвідчують їх участь у проекті на рівні з Цає Гоцяном)
Легко можна здогадатися, що найбільш видовищною була перформансна частина підготовки проекту, а саме сесії підпалювання, тобто вижигання портретів. Цей процес був відкритим для публіки та безкоштовним.
Але до того мали бути виконані підготовчі роботи. Художники малювали портрети шахтарів, які щойно завершили зміну. До речі всі головні герої були обрані випадково. Наступним кроком було перенесення зображення на папір більшого розміру. Потім ретельно готували трафарети й тільки після цього Цай Гоцян чаклував з порохом та готував портрети до підпалювання.
У результаті на виставці представлено 27 портретів шахтарів (18 з вугільних та 9 з соляних шахт), а їх експозиція не обійшлась без вугілля і солі. Частина підлоги вкрита вугіллям, інша – сіллю. Ідея монументальності походить від радянського минулого, а саме ставлення до зображень вождів. Така особливість представлення робіт вимагає від відвідувачів певних правил: аби потрапити на територію експозиції необхідно вдягти бахіли (їх люб’язно надають охоронці) та ходити потрібно спеціальним маршрутом – спочатку соляні портрети, а тільки потім вугільні.
Окрім порохових картин, Цай Гоцян створив ще інсталяцію «Колискова», використавши для цього речі з минулого, які знайшлись на території заводу: інструменти та роби робітників, партійна символіка, дитячі іграшки з заводського садка та музичні інструменти з клубу. Інсталяція з дев’яти вагонеток механічно покачується під колискову пісню. У кожній вагонетці розміщено проектор і весь час транслюється фрагмент радянського минулого, а вся інсталяція загалом начебто збирається спускатися у забій. Місце розташування також не випадкове – один з цехів заводу, що постраждав після пожежі.
Власне митець мав ще багато ідей, наприклад, розмістити монумент Леніна на териконі, який знаходиться на території заводу.
Для художника це перша виставка в Україні. І організатори пишаються тим, що це не ретроспектива творчості художника, а спеціально створена експозиція у діалозі з місцевою специфікою (site-specific).
Більшість моїх колег, київських журналістів, відмічали про себе, ще це справді знаковий проект, адже у столиці, яка зазвичай та історично є осередком різних мистецьких подій, подібного не було.
Цай Гоцян китайських художник, який зараз мешкає у Нью-Йорку. Його картини продаються на аукціонах, а ще він відомий своїми інсталяціями та пороховими проектами, наприклад «Чорна радуга» або «Сліди історії» (такий собі пороховий салют на олімпіаді у Пекіні). Має великий перелік персональних виставок та нагород.
Частина Друга. Лекція.
Марек Бартелик, провідний арт-критик, дописувач видання «Артфорум» спеціально відвідав експозицію Цая Гоцяна у Донецьку аби написати рецензію.
Для тих хто прагне більше дізнатися про сучасне мистецтво, у межах освітніх програм фонду, він прочитав лекцію «Номадична арт-критика», а точніше розповів про свій досвіду ролі номадичного арк-критика. За майже двадцять років співпраці з «АртФорумом» він відвідав безліч виставок у різних країнах та на різних континентах. Тому розповідати було про що.
Взагалі його співпраця з виданням розпочалась майже як детективна історія. Його, ще студента, запросили відвідати виставку у Варшаві, але за однієї умови – він мав десь розмістити відгук на цю виставку. Тоді він вирішив, що напише для «Артфоруму», але все виявилося не так просто. Звісно його рецензія загубилась десь у редакції. Він відправив рецензію повторно, але її знову загубили. Третю рецензію не втратили, але виявилось, що видання опубліковує лише матеріали тих, авторів з якими підписано контракт. Для студента Бартелика важко було витримати той час, який йому надали на роздуми щодо співпраці з виданням. Як можете здогадатися рукописи його рецензій більше ніколи не втрачалися.
Слухачі, які зібрались на лекцію почули про сучасних мистецтво, адже автор відвідує різноманітні мистецьки заходи у різних країнах і на різних континентах. Презентація, яку підготував автор, складалась з фотографій з виставок та цитат з «Артфоруму». Але найбільше за все аудиторію цікавило питання де саме межа між сучасним мистецтвом і тим, що мистецтвом бути в принципі не може. Власне, воно і зрозуміло, коли ще буде нагода поспілкуватись з провідним арт-критиком, який до того ж іноді викладає сучасне та актуальне мистецтво в провідних університетах США. Не обійшлось і без давнього питання щодо форми і змісту. Наприклад, як помітив один з слухачів, який отримав в ході дискусії прізвисько «варвар у капелюсі», зображення шахтарів є традиційними для донецького регіону, і що ж має бути цікавого в тому що, відомий митець робить порохові портрети шахтарів в Донецьку?
Ще один поціновував сучасного мистецтва весь час допитувався в лектора, де проходить межа між мистецтвом і псевдомистецтвом і яка шкода будить сучасному мистецтву від того, що хтось з’їсть замість звичайної котлети «арт-котлету».
І як зазвичай буває, дискусія могла тривати й довше, але час було вичерпано. Кожний залишився при своїй думці стосовно сучасного мистецтва.
У своєму блозі Бартелик залишив запис: «Повернувся з лекції в Ізоляції у Донецьку, відвідав там виставку Цая Гоцяна».
До речі сама експозиція триватиме до 13 листопада. Ті портрети які не буде продано підлягають знищенню, а інсталяція колискова повністю буде розібрана. Така ось політика художника.
Частина третя (вона ж завершальна). Ізоляція.Платформа культурних ініціатив.
Молода фундація у місті Донецьку, спрямована на розвиток сучасного мистецтва. Виступає за збереження культури, її оновлення та відродження. Знаходиться на території колишнього заводу з виготовлення ізоляційних матеріалів, звідси походить і її назва. Фундація існує приблизно рік, але вже встигла заявити про себе доволі галасно. Окрім експозицій велика увага приділяється освітнім програмам: лекціям, дискусіям та майстер-класам. Найближчим часом має стартувати величезний екологічний проект. Щодо екології, то, наприклад, в день виступу Марека Бартелика волонтери та активісти фонду намагались розробити веломаршрут до місця знаходження фонду.
Більш детальна інформація, фото та відео на сайті www.izolyatsia.org
Переказала Анна Шерер, спеціально для сайту «АртВертеп»
Фото з лекції М.Бартелика Діми Сегрєєва
Додав Sh.Ocean 13 жовтня 2011
Про автора
ИЗОЛЯЦИЯ – имя, унаследованное от названия завода. Оно отражает нашу миссию: сохранить индустриальное наследие региона и одновременно создать нечто новое, способное стать источником вдохновения для социального и культурного развития.
