Автори / АртПоле / Про головне в кольорах: Східні Ворота. АртПоле-Крим
Півострів Крим завжди був іншим, неподібним до решти міст та територій України. Ближче познайомитись з культурою, традиціями, музикою, кухнею та пейзажами Криму нас запросив фестиваль «Східні ворота», що пройшов в Бахчисараї 15-16 жовтня.
Етнічна музика кримських татар, магічні мелодії дарк-фолкового гурту «Дахабраха», ущільнення простору трасовими ритмами «Port mone», пісні на неіснуючій мові від «Cankisou», дует мультиінструменталістів «Зіра» – все це організатори приготували для того щоб потішити вуха фестивального люду. Головною фішкою фестивалю став не плейлист, а саме місце розташування. Щоб потрапити на фестиваль потрібно було пройти шлях довжиною приблизно в 7 км. На цьому маршруті розмістились такі перлини архітектури як Ханський палац в Бахчисараї, Свято-Успенський печерний монастир, руїни караїмського кладовища, а на сам кінець покинуте скельне місто-фортеця Чуфу-Кале. На галявині біля східних воріт цього міста і розмістилась сцена фестивалю.
Мандруючи вузькими, кривими вулицями старого Бахчисараю, споглядаючи маленькі, одноповерхові, приземкуваті будиночки дуже гостро відчуваєш різницю побуту та життєвого укладу мешканців Криму та західної України. Завітавши до будь якої кнайпи цю різницю можна не тільки побачити, а й відчути на смак (таких смачних чебуреків та пахлави як в Бахчисараї, ми ще ніде не куштували).
Організатори так прорахували місця та час проведення майстер класів, що кожен з бажаючих по дорозі до «Східних воріт» міг не кваплячись посмакувати каву по-турецьки, спробувати зробити найсмачніший в світі чебурек, насолодитись дегустацією безлічі кримських вин, придбати сувенір на згадку. Щоб ніхто не заблукав, разом з квитком на фестиваль давали мапу з картосхемою всіх подій та маршрутом до сцени.
Музична частина фесту розпочалась з затримкою в годину, тому довелось трошки скоротити виступи всіх гуртів щоб більше часу залишити хедлайнерам (Cankisou, Дахабраха).
Розпочали концерт місцеві колективи. Своїми піснями вони дали можливість гостям фестивалю ближче познайомитись з музичними традиціями татарського фольклору та Криму загалом.
З настанням сутінків на сцену вийшло білоруське тріо Port mone. Хлопці грали потужний етнотранс, що став саундтреком до картин геліографіті (це новий напрям мистецтва-створення картин за допомогою фотоапарату, налаштованого на довгу витримку та вогню ,яким «малюють» у просторі).
Наступним виступав дует з Одеси «Зіра». Всього двоє музикантів, а інструментів в них стільки було, що не поміститься і в цілому купе потяга. Здається, в світі немає такого інструменту на якому ця парочка не змогла б зіграти. Різні етнічні барабани, флейти, гітари, уд та індійський ситар – ось неповний перелік інструментів які використовує в своїх виступах «Зіра».
«Оркестр Святого Миколая» – назва цього гурту говорить про їх музичне спрямування. Гурт з Польщі бере натхнення з гуцульського фольклору. Життєрадісні, веселі пісні, такі знайомі нам по мелодиці трошки дивно було чути польською мовою.
Cankisou… Тим, хто ніколи не чув чеської мови, може здатися, що ці хлопці співають про Джа, марихуану, мухомори та інші галюциногени. Насправді все ще цікавіше – вони співають про вищезгадані речі на вигаданій мові, вигаданої раси з вигаданого світу. Але то все байдуже, бо грають енергійно, драйвово, на повну віддачу. Їхні пісні змогли завести публіку краще за коломийки у виконанні «Оркестру святого Миколая» і це було дуже доречно, бо холодне повітря з гір опустило стовпчик термометра до позначки +2 градуси за Цельсієм.
Дахабраха виступала не в повному складі. Одна з учасниць гурту залишилась дома зі своєю маленькою донечкою. Це жодним чином не вплинуло на якість виступу. Дахабраха, як завше, були магічні, дивовижні, харизматичні і в своїх чудернацьких шапках. Публіка, розігріта вином та іншими зігріваючими душу і тіло напоями, була в стані ейфорії. Всі посміхались, танцювали, водили хороводи, було чутно вигуки «ви найкращі», «ви боги», «ми вас любимо».
Що стосується звуку, то він був досить хороший. Звукорежисери швидко налаштовували такі примхливі інструменти як ситар та уд, а підключення команд тривало не більше 15 хвилин.
Взагалі, весь фестиваль справив враження «квартирника», настільки компактно все було розташовано на фестивальному майданчику. Традиційний ярмарок майстрів був представлений парою наметів – найяскравіший з яких ТМ Мокша. Дякуємо за теплий одяг. Якби не ваші шапки, шалики, каптурики та камізельки на фестивалі застудилась би купа народу.
Коло слухачів теж було вузьким, як на квартирнику. Дійсно, поїхати на останній open air у цьому році вдалося не всім фестивальним друзям – через навчальний рік, роботу, брак коштів на далеку дорогу, думки про те, що в Криму так саме порошить сніжок вночі, як, наприклад, в той день у Києві…
А на фестивалі температура +2 – це вечір, ніч, ранок, а вдень – приємне осіннє тепло, трохи дощику, ще тепле море, пахощі прянощів на ринках і майже повна відсутність туристів….Мрія…
Дякуємо АртПолю за таку нагоду поринути ще раз у літо, спробувати на смак вино щастя танцю просто під зірками, побачити справжній Крим не з туристичного «гетто» санаторія або пляжу, а поринувши у його душу, мрії, згадки, сни. Ми приїдемо ще і дуже хочеться ще цікавинок від АртПоля.
Насправді, атмосферу дійства важко описувати – вона не така, як влітку. Тому намагайтеся увімкнути свою уяву – включіть записи ДахаБрахи, налийте бокал вина, відкрийте кватирку, щоб залетіло свіже повітря осені і танцюйте. І ще уявіть, що у натовпі біля сцени тепло, а над головою гігантські сузір’я, бо ж зорі в горах трохи ближчі.
Відео про денну програму від кримських колег:
Сергій Рогов,
Людмила Рогова-Мещерякова
Додав Sh.Ocean 02 листопада 2011
Про автора
Агенція "АртПоле" — фестивалі, концерти, виставки, вистави, читання та ін., мистецькі акції, які ми вигадуємо, розробляємо і організовуємо. Ми доволі суб'єктивні — працюємо лише з тими авторами, творчість яких вражає і надихає нас.
