Автори / Гриця Ерде / Гриця Ерде. Дизайнер та ілюстратор
Інтерв’ю з львівською дизайнеркою, художницею і просто креативною кобітою Грицею Ерде.
Розкажи про свої студентські роки, з чого все починалось, де ти навчалась ?
Я навчалась в Українській Академії Дизайну, на дизайні архітектурно-просторового середовища. Називається досить складно, але насправді там було аж надто просто. Тому після 2-го курсу я вирішила поступити в Віденський університет, на факультет деконструктивної архітектури. Я навіть не знала, що це найпрестижніша студія деконструктивізму в Європі, бо там ціна була така як в Академії Дизайну. Я туди приїхала, і зрозуміла як там все круто насправді. Нажаль я туди не поступила, але встигла побачити наскільки там все по-іншому. За 3 дні вступних екзаменів у Відні я зробила і навчилась мабуть більше, ніж за все своє попереднє життя. Якраз тоді приблизно зрозуміла у якому напрямі хочу працювати і відчула, що мої ідеї швидше європейські, ніж пост-радянські.
Перший твій творчий проект, який ти показала публіці, широкій аудиторії?
Це була виставка живопису «Самки і Яйцекладки». Власне до того ми робили з подругою якісь групові виставки, перформенси, зокрема в галереї «Ом», але це все було трохи дитяче, ми експериментували, не до кінця знали, що ми хочемо. А це була вже персональна виставка, яку ми з куратором Тамарою Злобіною возили по Україні.
Звідки взялась «Гриця Ерде»? Коли ти вперше себе так окреслила?
Пояснити майже не можливо. Це як розповідати чому Macdonalds став Macdonalds, а Gorenje – Gorenje – і яка, зрештою, різниця? Гриця скорочено від Грегоріанна, це моє друге ім’я. А Ерде – ну таке от псевдо.
Ти робиш багато всього : малюєш, твориш дизайн, пишеш вірші, з якою діяльністю ти все-таки себе позиціонуєш в першу чергу?
Дизайнер та ілюстратор.
Коли ти почала писати поезію?
Мабуть, в років 10. Але я перестала публікувати вірші в років 20, тому що я зрозуміла, що ця величезна маса поезії яка є зараз це перетирання і переливання з пустого в порожнє чиїхось емоцій, і це нікому непотрібно і нецікаво. Я продовжую постити тексти в себе десь там в блозі або коли хтось з друзів попросить – то висилаю в різні видання, щось таке. Але як продукт це випускати важко, тому що це абсолютно побутова рефлексія, я описую, що я там робила, кого любила. Це може бути цікаво мені, ну і допустимо моїм подругам та й все. Я би хотіла в перспективі видати велику книгу з ілюстраціями і колажами, і можливо текстами. Але скоріше ці тексти би стосувались картин, описували б їх, а не були б самі по собі.
Розкажи про свої колажі, як саме ти їх робиш? Ідеї? Техніка виконання?
Ну техніка виконання колажів – це комп’ютерна графіка, зазвичай фотошоп, часто буває, що я малюю вручну, потім переводжу це в фотошоп і щось доробляю або, навпаки, як і кожен колаж – це якась мішана техніка. Згодом, коли я вже друкую як остаточний продукт на якийсь формат, я теж ще це допрацьовую. Ну а ідеї.. Те, що я малюю, я називаю альтернативним реалізмом. Це якісь світи, які не трапляються, але могли б.
Чим ти надихаєшся?
Мене надихають зовсім не такі штуки як я малюю. Я люблю жорстке, агресивне «зубате» мистецтво. А сама ж я малюю досить такі інфантильні світи, я рідко зображую там наприклад якусь війну, чи смерть, але мене це може спровокувати на творчість.
Ти називаєш якось свої роботи?
Не завжди. Якби так можна, я б називала свої роботи просто 1, 2, 3…. Я просто вважаю, що вже або придумувати якісь цікаві довгі описи картин чи тексти які їх пояснюють, або ліпше взагалі не називати – а тим більше якось типу «осінній пейзаж» чи «мама».
Який саме живопис малюєш?
Це демонологія. Я розпрацьовую цілий світ якихось таких дрібних істот і як вони взаємодіють між собою та людьми. Це вигаданий соціум з вигаданими поведінковими структурами.
Чим ти ще займаєшся окрім творчості? Маєш якесь основне місце праці?
Так, я працюю в компанії «!Фест», керівником арт-відділу. Робота в мене класна, з крутими людьми. Подобається придумувати різні ідеї та креативні штуки для кнайп, ресторанів, рекламу. Гадаю, що художнику тяжко вижити, не маючи роботи, плюс мені подобається постійний рух, спілкування з людьми, я б не могла мабуть просто сидіти і лише малювати.
Скільки в тебе часу приблизно йде на виконання одного колажу?
Доба. Але це дуже приблизно.
Маєш якийсь вихід своєї творчості в інші країни?
Так, це різноманітні міжнародні виставки.
Зараз ти живеш у Львові, якийсь час раніше мешкала Києві, плануєш десь далі переїжджати?
Нічого насправді не планую. Я не прив’язана до міста. Мені у Львові дуже круто, але я взагалі вважаю, що Львів – це як великий роддом, він народжує афігєнних людей, але вони звідси рано чи пізно мусять йти. Тут мало місця. Багатьох моїх друзів, які займаються такими речима як я, тягне в мегаполіси, тому що там є більше місць і людей, з якими ти можеш щось робити. У Львові таких місць дуже мало.
Ти досить молода, але можна сказати вже досить успішна, тяжко було добиватись того, що ти маєш зараз?
Я б не сказала, що я дуже якось продиралась. В мене все було якось плавно і спокійно. Потрібно мати завжди якісь цілі, бажання і намагатись їх добиватись. Також я вважаю мені дуже щастить з людьми. Навколо мене дуже багато хороших, люблячих людей, які допомагають в себе вірити.
Твої хобі окрім мистецтва?
Я з дитинства займаюсь кінним спортом. Мрію купити власного коня. Дуже люблю тварин, якби була можливість то забрала б до себе всіх. На разі задовольняюсь одною кицею Джесікою.
Яку музику любиш?
Техно, псай-транс, мінімал. Тобто переважно це електроніка, щоб було поменше тексту і побільше музикиJ.
Чим займаєшся зараз?
Роблю ілюстрації до книги Андруховича, малюнки до Львівської Ґвари (Буквар) – ілюструю кожну букву. Роблю Перкалабі новий альбом. Готую персональну виставку, яку мрію показати і в Україні, і в Польщі. Малюю книгу, яка називається «fetish book» і це буде переосмислення біблійних сюжетів.
Як рідні сприймають твоє мистецтво?
Я думаю, що тепер добре сприймають. Хоча були різні моменти, після виставки в Дрогобичі, мені дзвонили до дому і погрожували. Мама тоді перелякалась і до нині мені повторює, що до релігійних тем треба ставитись акуратно. Але я не знаю, що таке акуратно. Я що бачу, те і творю, я не можу вганяти себе у якісь рамки. Мабуть, найбільше батьки боялись, що мене не сприйматимуть, але згодом заспокоїлись.
Що Гриця Ерде любить їсти, улюблений напій?
Баклажани і помідори. З напоїв – ром.
Проект, яким ти найбільше пишаєшся?
Він ще не виставлявся. Це серія полотен, які я малювала останні 2 роки в Києві. Роблячи цей проект, я зрозуміла для себе важливі речі щодо стосунків між людьми. Зрештою, для мене завжди ціннішим є останнє, що я роблю, тому що воно найближче.
Особисте життя не заважає творчості?
Ні, навпаки допомагає.
http://myreport.com.ua
Додав Sh.Ocean 16 листопада 2011
Про автора
Народилась 1986р. у м. Львів. Живе та працює в Києві. Освіта: 2004-2007 Академія Дизайну, Львів 2007-до т.ч.
