Автори / The ВЙО / Мирослав Кувалдін: "Я ні чим не жертвую. У мене вистачає часу і на музику, і на сім’ю"
Розквітом групи «The Вйо» прийнято вважати кінець 90-х, коли неординарний дует Мирослава Кувалдіна та Сергія Підкаури з'явився в ефірі неоднозначної «Території А», та одразу приголомшив телеглядачів українським колоритним реггі. Однак, музика «The Вйо» не довго була на слуху - як і все вітчизняне, вона зникла з ефірів українських телеканалів і радіостанцій на початку двотисячних, віддавши своє законне місце російському та західному музичному фаст-фуду. Практично на ціле десятиліття «The Вйо» «дрейфували» - номінально існуючи, але де-факто не концертуючи та не випускаючи нових пісень. Перший альбом «Ganja» був виданий у 2008-у, тоді ж група голосно заявила про своє повернення, однак наполеонівські плани музикантів скорегувала глобальна економічна криза.
Про те, в якому стані зараз перебуває «The Вйо», коли варто очікувати нових пісень та концертів, а також про двадцятиріччя, що додало сивини та мудрості розповідає фронтмен групи Мирослав Кувалдін.
- З перемінним успіхом «The Вйо» існує вже 15 років. Три роки тому діяльність групи була поновлена, і навіть в 2010-м анонсувався випуск нового альбому. Яка його доля, і в якому складі та настрої зараз перебуває «The Вйо»?
- Якщо бути більш точним, то вперше під назвою «The Вйо» ми з Підкаурою виступили на День Захисту Дітей в 1990 році. Я це прекрасно пам'ятаю, бо Підкаура того року закінчував школу, і ведучий йому бажав успішного вступу до ВИШу, а я переходив у випускний 11-й клас. Так що назві «The Вйо» вже 21 рік. Зі святкуванням круглої дати в минулому році пролетіли ??. Назвати групу не стабільною це нічого не сказати. За цей 21 рік ми повноцінно функціонували від сили років десять. З різних причин, але головна, звичайно ж, людський фактор. Так важко збирати хороших музикантів тільки навколо ідеї. Всі такі меркантильні стали ... Але нам пощастило. І зараз нам вдалося-таки зібрати «золотий склад». У нього увійшли - я, гітарист Сергій Підкаура (від роботи в групі, якого відволікає гастрольний графік Наталії Могилевської), бас-гітарист Сергій Чегодаєв (окрім іншого грає в постійно гастролюючий групі «Мандри»), клавішник Ілля Клімов (соки з якого висмоктує робота над звуком в рекламному бізнесі, а також продюсування пісень інших виконавців) та барабанщик Роман Шаркевич - найстабільніша одиниця нашого колективу, який 3 рази на тиждень грає в пабах з кавер-групою, та бере участь ще в декількох проектах. Так що зібрати всіх на концерт іноді дуже складно. Тим не менш, ми пристосувалися до такого режиму, і нам вдається записувати музику у вільний від основної роботи час. Відбувається це приблизно так: я беру гітару та олівець, придумую мотив і слова. Записую в домашній студії начерк. Висилаю по милу цей начерк хлопцям. Вони слухають-думають-придумують. Потім ми зустрічаємося на репетиційній базі. Складаємо все в купу, а потім кожен на своїй студії записує узгоджені партії. Після чого все це вирушає на зведення до Іллі Клімова. Ось так альбом і пишеться. Називатися він буде «Є», а готовий він відсотків вже на вісімдесят. Зараз його можна почути під час наших живих виступів.
- Після кризи 2008-го року бізнес, і музичний зокрема, істотно змінився. Наскільки змінилися підходи «The Вйо» до просування та популяризації своєї музики, адже випуск CD по суті перетворився на тиражування сувенірної продукції, яка має успіх тільки на концертах?
- Так. Я навіть десь читав, що компанії-мейджори взагалі готові відмовитися від такого носія, як СD. Мабуть, правильно - інформації мало - місця багато займає. Я думаю, що компакт диски це вже як предмет фетіша. Для меломанів, фанатів і ДАІ-шників. Що б можна було автограф попросити, або взяти замість штрафів. Бідні компанії-мейджори - такі збитки несуть. Хоча на пострадянському просторі вони постраждали не так сильно, оскільки тут завжди «лавандос» йшов повз них - через «горбушку» і !MP3-вку» (так я станцію м. «Петрівка» називаю). Особисто мені від цього ані жарко, ані холодно. Ми спокійно викладаємо музику в інтернет, тому як завдання музики - бути почутою.
- Багато груп, у тому числі «Океан Ельзи» і «Ляпис Трубецкой», зараз активно використовують соціальні мережі та блоги для власного просування. Ти і Сергій Підкаура зареєстровані в Facebook, але не ведете блоги, та активного спілкування з публікою. У вас немає часу на спілкування в соцмережах чи не бачите в цьому доцільності?
- Ну, оскільки ми завели акаунти, то напевно ж нам не по фіг. А от з часом - справді «не альо». Я заходжу в Фейсбук раз на тиждень, відкриваю пропозиції в друзі, підтверджую їх всі і ... виходжу з нього. Напевно, бездарно використовую цей ресурс. Мені здається, що правильніше все ж мати друзів, або найманих працівників, які б займалися інтернет-підтримкою. Мені важко уявити Вакарчука, який з самого ранку «лайкає» фотографії френдів. Напевно, сидить там чоловік надцять, які все це роблять. Мені допомагає дружина. У Лілі багато друзів, їй подобається віртуальне спілкування. Я максимум, що можу - розмістити анонс концерту, який відбудеться сьогодні. Загалом, якщо є бажаючі допомогти - пишіть в лічку. Я на фейсбуці під своїм ім'ям.
- У цьому році, українські музиканти отримали два «сюрпризи» від парламентаріїв: скорочення квот на національний продукт в ефірі радіостанцій і проект Закону про гастрольну діяльність, яким передбачається введення нових поборів, а також схема бюрократичних дозволів і заборон. Як це позначилося на вашій творчості?
- Конкретно на творчості - ніяк. Я завжди говорив, що мені не подобається «рассісткая естрада». Але, на жаль, я не депутат. З приводу гастрольної діяльності - напевно, правильно. Це як податок на розкіш (який Верховна Рада ніяк не наважиться доопрацювати). Насправді, якщо в артиста гонорар наприклад 10 000 євро, а він ні однієї гривні не віддає до Пенсійного Фонду та іншим нужденним - це не правильно. Треба ділитися. Інша справа, що у нас до цього люди не привчені. І до благодійних акцій артисти долучаються максимум поторгувати своїм обличчям. Про які гроші може йти мова? Але, все з часом. Податок на гастрольну діяльність взагалі не відіб'ється на артистах. Його будуть обходити концертні агентства та організатори.
- Невдоволення скасуванням в радіоефірі 50% квот на національний продукт публічно висловив усього лише десяток популярних музикантів і продюсерів. Проти проекту Закону про гастрольну діяльність висловилася лише Саша Кольцова вокалістка гурту «Крихітка». У мене склалося враження, що єдності в музичній спільноті немає, і поки така ситуація буде продовжуватися, то українська пісня так і буде залишатися на «задвірках» теле-радіо ефірів у власній же країні.
- Для початку - наша влада не рахується з думкою народу взагалі. Не кажучи вже про музикантів (це ж не люди). З приводу Каші - молодець. До речі, вона ж єдина виконавиця, яка змогла подапти запис альбому своєї групи як бізнес-проект, і взяти під це грошей мало не у Тігіпка.
З приводу скасування квот - цей закон ніколи не виконувався, і якщо послухати, то в ЗМІ звучить досить багато російськомовного продукту, який виробляється в Україні. Я не знаю ... Я втомився від цього питання. У мене є особиста позиція - співати українською, а там - хочете слухайте, хочете не слухайте. В інтернеті квот ніяких немає.
Ми давно виношуємо ідею про створення профспілки музичних діячів. Але, на жаль, профспілковий рух було дискредитовано роками радянської влади, а наш народ не до кінця розуміє силу його впливу. Зараз я знаю тільки одне місце, де можна домовитися про щось одне, приблизно з 30-ю виконавцями різних жанрів. Це футбольний клуб «Маестро». І то - тридцять це дуже мало. Повторюся - не знаю.
- В ефірі українських телеканалів і радіостанцій ще кілька років тому практикувався заборона на ротацію кліпів і пісень зірок-ведучих конкуруючих компаній. Так, кліпи Ірени Карпи не брав «Ентер», тому що вона була vj-ем «MTV», а ваша музика не мала жодних шансів ніде крім «М1», поки ти був обличчям каналу. Що в цьому плані змінилося зараз, чи досі артисти стають заручниками «комерційних відносин»?
- Напевно, це більшою мірою відноситься до вихованців «Фабрик» і «Альо, ми шукаємо таланти». Я після того, як припинив працювати на «М1» з цією проблемою не стикаюся. Інша справа, що досить складно взагалі поставити просто хорошу пісню в ефір радіостанцій та муз каналів. Станції стали заручниками форматів, за які вони спочатку ховалися. У всьому світі діджеї на радіо займаються тим, що розшукують найяскравіші треки, що б влаштувати собі найяскравіші ефіри. У нас же практикується якесь раболіпство перед двома-трьома продюсерськими центрами.
- У віці «за 30» не виникає дилеми - музика чи сім'я? Як гармонізувати по максимуму апріорі «конфліктні відносини» хаосу творчості та відповідальності за рідних та коханих людей?
- Після 30-ти заняття музикою стає не таким вже й хаотичним. Ти і твоя родина ставляться до цього як до роботи. Батько на гастролях сприймається, як батько у відрядженні. Тато в клубі - значить тато в нічну. У мене дуже розуміюча сім'я. Їм не здається, що я займаюся нісенітницею, а при бажанні ми можемо записати спільну пісню. Треба все гармонізувати, і тоді все буде на своїх місцях. Я ні чим не жертвую, у мене вистачає часу і на музику, і на сім'ю.
- За півтора десятиліття наскільки і як змінився ти і музиканти The Вйо?
- У мене з'явилася лисина і сивина ... Або ти про внутрішні зміни? Нам не потрібно проводити дуже багато часу на репетиціях. Ми можемо розуміти один одного віддалено. У всіх з'явилися діти та відповідальність. Я розчарувався в речовинах, і це позитивно відбилося на житті і творчості. Нам подобається виступати тверезими, а взагалі «жизнь идет от пацанов почет».
- Нові пісні, кліпи і нові концерти - де і коли?
- Найближчий концерт в Києві на який можна буде потрапити за квитками - на мій День народження 19 січня в клубі Sullivan Room. Там можна буде послухати розгорнуту програму. З приводу пісень. От просто кілька днів ми записали пісню «Їдемо, мала, в Карпати!». Знайшовся іранський режисер Реза Голестані, з яким ми 20-21 грудня відзнімемо відео. Сподіваюся, що воно з'явиться в телевізорі під час зимових канікул (а в інтернеті так і того раніше). Є ще пару заділів, над якими ми працюємо «тихою сапою». Слідкуйте за новинами.
- В артистів, які прославилися любовною лірикою, часто трапляється криза «третього альбому» - закінчуються надривні пісні про перше нещасне кохання, музиканти обростають сім'ями, дітьми та кредитами, і тоді виникає проблема - про що співати, коли «всі думки про їжу» ... Ти визначився, про що співати тобі в другій половині твого творчого та людського життя?
- У мене такої проблеми немає. Всі наші пісні про Бога. Тому ця тема ще до кінця не розкрита.
Інтерв'ю записав Олександр Стасов
Додав Chyzh 21 грудня 2011
Про автора
Точкою відліку стилю реггі в Україні можна вважати утворення гурту The ВЙО в м. Кобеляки, Полтавської обл. у 1991 році. Основу команди склали гітарист Сергій Підкаура і співак Мирослав Кувалдін.
