Автори / Юрій Винничук / Ще не вмерла Украіна, єслі ми гуляєм так
Чому ми приречені винятково на російські серіали? А на наші найбільші свята – на русскіє пляскі і русскіє воплі. Об'явилися якісь новітні "кумири та ідоли" естради. Цікаво, чи згадає хтось цих "ідолів" за років п'ятдесят?
Я вже давно збагнув, що телебачення – це отрута. До того ж – дуже шкідлива. Особливо реклама на телебаченні. Адресована вона переважно дебілам, які на неї і купуються. Нарешті заборонили рекламу ворожок та іншої чортівні, але чому ще не заборонили рекламу засобів для схуднення, від облисіння і целюліту? У природі насправді таких засобів просто не існує. З лисини клумби не вийде. А реклама зубної пасти? Яку нам втюхують актори провінційних театрів, гордо величаючись: "Я лікар такий-то!" Будь-який справжній дантист вам пояснить, що немає значення, якою пастою ви чистите зуби – дорогою чи дешевою. Можете скільки завгодно мастити розрекламованою пастою яйця, хоч курячі, хоч свої, але міцнішими вони від цього не стануть. Неприємно, коли ідіота з тебе робить поважна людина. Як от Армен Джигарханян, який переконує, що він з чудодійним магнітним браслетом просто таки не розлучається. Правда, поза рекламними роликами він чомусь без браслетів і чудодійних магнітів. Ще свого часу Миколу Томенка осяяла геніальна ідея: заборонити горілчану рекламу на телебаченні. Ну, я в принципі й не проти, бо мене давно вже задовбали усі ці "мягкови", "столєтови", "калганови", "клінкови", "медоффи" і т. д. Таке враження, що живемо на Тамбовщині, а не в Україні. Зараз він знову ініціював ту саму ідею. Але чи справді це допоможе у боротьбі із зеленим змієм? Як відомо, по селах молодь телевізором не надто захоплюється, а алкоголізм і наркоманія процвітають. Та й раніше пили чимало, хоча реклами горілчаної не було. Нема також реклами наркотиків, але поширюються вони із шаленою швидкістю. І ще одне: невже хтось вірить, що алкоголіки п'ють розрекламовану горілку? Та ніколи в житті. Вони п'ють ту, яка найдешевша, зазвичай підробку або "чорнило". Тим часом усі інтелігентні пияки чудово знають: кожна нова горілка добра не більше року від часу своєї появи, а далі виробники дають дешевший спирт і гонять туфту. Але порядок із рекламою навести давно пора. Наприклад, заборонити рекламу медичних препаратів і ліків, більшість із яких шкідливі. Усі ці "растішки" та інші біологічно-активні добавки, від яких кожен лікар просто в шоці, викликають непідробний інтерес у дітей. Спробуй поясни дитині, що "растішка" шкідлива, а біо-кефіри й біо-сметани – свинство. Телебачення на Новий рік і на Різдвяні свята не здивувало знову нічим. Одні й ті самі російські естрадні попки, тягучі російські серіали... А на самий Святий вечір на Першому національному – рок-фестиваль "дружніх слов'янських народів", який вперше демонстрували ще влітку до Дня Хрещення Русі. Тіпа нас разом хрестили та ще й в один день. А що їм, бенкендорфам та арфушам, наші свята? Вони свої мають. Нічого не змінилося на краще, бо навіть і в часи Ющенка мали ми те саме. Спочатку мене навіть цікавило, чи щось зміниться на нашому телебаченні з приходом Месії. Чи Ющенко нарешті українізує наше телебачення, дасть змогу розвиватися українській естраді, українському гумору і українським телесеріалам. Але все залишилося, як і за Кучми. Як тоді, так і тепер на більшості каналів безроздільно панували гальцеви, задорнови, баскови та інші московські гості і московські господарі зі своїми блатняком і попсою, хахлацькими шуточками й дешевими видовищами розрахованими на невибагливого глядача. Чому ми приречені винятково на російські серіали? А на наші найбільші свята – на русскіє пляскі і русскіє воплі. Об'явилися якісь новітні "кумири та ідоли" естради. Цікаво, чи згадає хтось цих "ідолів" за років п'ятдесят? Українського гумору просто не існує. Є тільки Задорнов, "крівоє зєркало", "камєді-клаби" і "квартали", де лаха деруть з дурного хахла. Ну, я не уявляю собі, щоб артиста, який ображає національну гідність француза, крутили на всіх каналах Франції. Але що тут дивуватися? Звідки національна гідність у людей, які заправляють телевізійним ефіром? Це якісь космічні пришельці. Вони й не приховують своїх орієнтирів: "Святкуй зі СВОЄЮ КРАЇНОЮ, дивись вогник на Шаболовці!" Ага, так ось де наша країна і наша сталіца! Чому українці з року в рік змушені дивитися винятково "раждєствєнскіє" ігрища Пугачової, а не чудову різдвяну програму Тараса Чубая? Це парадокс, але востаннє я бачив по телебаченню концерти українських народних колективів, українські вистави та опери ще в Країні Рад. Цього року в новорічну ніч гімн повністю прозвучав лише на Національному каналі, на всіх інших – або кілька секунд, або й взагалі не було. До чого котимося? Народні обранці навіть нарікають, що слова гімну дуже важкі, вивчити їх неможливо. Канєшна, "саюз нєрушимий" куди легший! На католицьке Різдво я з задоволенням переглядав зарубіжні канали, там панував справжній святковий настрій, лунала коляда. Я знав, що на наше Різдво денаціоналізоване псевдо-українське телебачення пригостить нас Снєгурачкамі, Дєдамі Марозамі і кацапською попсою. І не помилився. Увесь букет маразму був присутній. З якою культурою ми йдемо в Європу? Колись за совєтського колоніалізму найпопулярніший тост галичан звучав так: "най вони виздихают!" І всі знали, кого це стосується. Коментарів не потребувалося. Ворог був один і всі його знали в обличчя. Після Помаранчевої революції тост сам собою відмер, але зараз знову став актуальним. За що і вип'ємо.
http://tsn.ua
Додав Chyzh 19 січня 2012
Про автора
Юрій Винничук — український лінгвіст, журналіст, письменник, редактор. Біографія Освіту отримав у Прикарпатському університеті імені В.
