Автори / Танок На Майдані Конго / ФАГОТ: Сьогодні будь-яка культурна ініціатива влади виглядає загрозливою для української музики
Хто б міг подумати, що група з такою дивною і фонетично складною назвою-абревіатурою може стати культовою в Україні? Хто б міг подумати, що виконавці хіп-хопу збиратимуть аншлаги в країні, де цей стиль видавався цілком чужорідним до природного мелосу і менталітету? Хто б міг подумати, що з «чоткими пацанами» з Харкова заспіває вічна зірка Софія Ротару? І врешті, хто б міг подумати, що, перебуваючи багато років у божевіллі українського шоу-бізнесу, можна зберегти позитив, природність і щирість? А вони змогли. Харківська група «Танок на Майдані Конго» ось уже понад два десятиліття продовжує нас тішити і дивувати. «ГК» розмовляє з одним із лідерів "ТНМК" Олегом Михайлютою, поміж шанувальників більше знаним як Фагот.
- Ви є артистами першого ешелону на українській сцені. Та простежується певна тенденція, що більшість артистів такого рівня шоу-біз потихеньку робить мультперсонажами, пародіями на самих себе. Як думаєте, сила залишатись самими собою - це від природи чи все-таки якась внутрішня робота над собою?
Присутність в українському шоу-бізнесі постійно потребує якихось надзусиль. Часом їх важко вичавлювати, але головна ідея - робити свою музику, вона того варта. Хіп-хоп взагалі-то зла тема, от внутрішня злість іноді допомагає. На зразок: «от я зараз вам покажу». А в цілому, ми просто ставимося до себе з гумором, тому й "не псуємось".
- "ТНМК" відкриті для співпраці, як мало хто. Ось і останній ваш проект з грузинами з «Мгзавребі» вже досить сильно прошумів. Це свідома стратегія "ТНМК" чи так попросту життя складається?
Взагалі, цікаво поєднувати, це зазвичай щось нове. Як мінімум - внутрішньо. Якщо не помиляюся, в нас на сьогодні 21 дует. Сам дивуюся, як так вийшло, ніби штучно не намагалися над цим працювати. Ми постійно любимо експерименти, на собою в першу чергу, тому й намагаємося постійно поєднувати непоєднуване, і дуже круто, коли вдається!
- Щодо Грузії. Сьогодні в Україні багато хто дивиться в той бік з надією. Грузія показує, що вилізти з болота совка цілком реально. Розкажи детальніше про свої враження від поїздки туди?
Там дуже дивні речі відбуваються, як для пост-есесеру. Зрозуміло, що вони поки що бідні, але ривок з повного жаху, що був у Грузії, приємно дивує. В нас це теж можливе, просто потрібна воля декількох розумних людей. А от із цим наразі проблема. Всі зазвичай говорять про масштаби, що там було легше проводити реформи... - нічого подібного. Там була фантастична корупція, що накладалася на кавказькі традиції та клановість. Але ж побороли. Це справжнє диво.
- Наскільки реально українським артистам вийти на грузинський ринок, та й чи є в цьому сенс?
Навряд. Якщо співати англійською і на перспективу, то так. Російську вони помалу забувають. Та й музичний ринок в них відносно маленький та поки що бідний.
- Всі починають у драйві і з амбіціями завоювати своєю творчістю світ, а далі дуже часто творчість стає бізнесом. Що для вас ваша справа зараз, коли ви вже досягли певних вершин у професії, - творчість чи бізнес?
Сподіваюсь, що це - золота середина. Іноді здається, що переважає ідея, іноді - бізнес. Балансуємо, як завжди.
- "ТНМК" дуже активні в Інтернеті і соціальних мережах, не дарма ваш сайт експерти визнавали найкращим. На вашу думку, в чому цінність мережі для просування власного продукту, а в чому загроза?
Жодних загроз. Бачу в соцмережах тільки позитивне. Відстані долаються, час спресовується - життя стає більш насиченим. Поки що не можна сказати, що Нет переміг телевізор та радіо, але він більше не виглядає молодшим братом. Мережа - головне відкриття після атомної зброї.
- Схоже, матеріальні носії музики віджили своє. Який вихід з цієї ситуації для музикантів, одним із найважливіших джерел доходу яких був продаж компакт-дисків?
В нас тут не західний світ, ми не встигли звикнути до грошей з продажу альбомів, бо спочатку пірати вбивали, а потім Нет підтягнувся. Тож як жили з концертів раніше, так і зараз. Альбоми будуть загинатися - сингли переможуть.
- З'явилися нові закони про гастрольну діяльність і про квоти для української музики. Які ризики для української сцени несуть ці рішення і який вихід з ситуації?
Сьогодні будь-яка культурна ініціатива влади виглядає загрозливою для української музики. Нічого, злішими будемо - краще писатимемо. В нас тут унікальний ринок віртуальної гри в самоцінність української музики. Гратимемо далі.
- Ви надзвичайно різносторонньо пропонуєте себе світові. Ти займаєшся саунд-продюсингом, режисуєш кліпи. Фоззі вже випустив дві книги, які свідчать, як на мене, про добрий письменницький талант, веде програму на телебаченні... Все це від жадібності до життя чи до грошей?
Напрямків вистачає. Особливих проблем тут не бачу, так було завжди, ми намагалися встигати скрізь. В нас це називають «хавати з семи тарілок». Все одно пріоритет у групи. Справа номер один. Ну і жагучість незмінно присутня.
- І насамкінець. Які надії у житті і які прояви цього життя дають вам стільки позитиву?
Рожевих окулярів вже не маємо, але поки є радість від того, що сідаємо кудись їхати, треба їхати, бо це відчуття - найкраще.
Влад ТРЕБУНЯ. Галицький корреспондент
Додав Chyzh 29 січня 2012
