Автори / Сергій Жадан / про жанрові експерименти, консерватизм і нові літературні «вивихи» (інтерв'ю)
Синкретизм жанрів був характерним іще для первісних форм мистецтва – принаймні на думку хрестоматій-довідників-енциклопедій. Потім на основі відмінних рис сформувалися окремі жанри – щоби згодом знову з’єднатися в модерно-постмодерному калейдоскопі. Про жанри сучасного мистецтва, експерименти з ними та способи боротьби з творчою кризою ми запитали одного зі знакових представників сучасного мистецького процесу – Сергія Жадана.
– Пане Сергію, якою є Ваша думка про те, що для сучасного мистецтва все притаманнішим стає розмиття меж, відмінностей між жанрами?
– Згоден. Іноді мені це подобається, іноді не дуже. Залежно від реалізації.
– Чи не вбачаєте в цьому прояв кризи?
– У сучасному мистецтві немає кризи, на мою думку. І підйому теж. Нічого нема. Є процес, який тривав до нас, і триватиме, сподіваюсь, після. В будь-якому разі, суміщення жанрів – річ далеко не нова, прив’язувати її до мистецького сьогодення я б не став.
– Чи в усіх сферах мистецтва такі зміни є позитивними? Наприклад, у «консервативному» театрі або класичній музиці, де благосні концерти у філармоніях перетворюються на перформанси?
>– Мені здається, саме визначення «консервативний театр» уже вмотивовує потребу внести туди якісь зміни. Консерватизм – це застій, відсутність свіжих ідей, хіба ні? Чи їх блокування. Так чи інакше, я не вів би мову про користь чи шкоду тих чи інших тенденцій, скоріше про вдало чи невдало реалізовані конкретні проекти.
– Тоді якими на Ваш погляд є перспективи об’єднання жанрів – чи не перетвориться мистецтво на такий собі карнавал із претензією на всеохопність, щось на зразок "Gogol Bordello"?
– Не думаю. GB попри всю свою геніальність не можуть презентувати всю теперішню культуру. Ви ж не забувайте, що крім GB є ще, скажімо, Radiohead, яких важко назвати частиною карнавалу. Культура всебічна і неосяжна, шукати в ній тенденції – справа, як на мене, невдячна.
– Яке Ваше враження від постановки «Гімну демократичної молоді»?
– Мені було цікаво працювати й цікаво побачити кінцевий результат.
– Наскільки мирно у Вас співіснують поет і прозаїк?
– Цілком безконфліктно.
– «Чисту» поезію читають усе менше, натомість поширеною стає співпраця поетів і музикантів. Наскільки такий шлях є дієвим для підтримки інтересу до поезії?
– Це робиться з іншою метою. Оскільки є внутрішня потреба в чомусь новому, чомусь, чого бракує.
– Останнім часом з’являється все більше своєрідних «подорожніх щоденників», що побудовані на розповідях про мандри (Максима Кідрука, Ірени Карпи, Ваша «Anarchy in UKR»). Чи є такий жанр перспективним?
– Ні, вважаю, він в основному себе вичерпав.
– Чи маєте власні способи боротьби зі творчою кризою, особисті мотиватори/демотиватори?
– Потрібно постійно змінюватися й уникати самоповторів.
– Як гадаєте, які нові жанрово-стильові «вивихи» чекають на український літературний процес?
– Сподіваюся, спалах «нового українського роману». Принаймні дуже б цього хотілося.
Розпитувала Марія Задорожна, проект підготовлений спільними зусиллями зі студентами Інституту журналістики КНУ імені Тараса Шевченка, редколегією газети "Ять"
i-pro.kiev.ua
Додав Chyzh 11 лютого 2012
Про автора
Сергій Жадан (народився 1974 р.) — поет, прозаїк, перекладач, есеїст, органзіатор літературних фестивалів, рок-концертів, театралізованих перфоменсів та акцій громадянської непокори. Автор кількох книжок віршів та прози. Живе і працює в&nb
