Увійти · Зареєструватися
 

Учасники

Потік Афіші Товари Статті Інформація

Автори / Павло Коробчук / Писатель Дереш — как заработать денег на потере имени

27-летний Любко Дереш – не молодой, не начинающий писатель. Он написал 6 романов, его книги издавались очень большими тиражами, его книги перездавались очень большими тиражами, переводились на иностранные языки, на его вечера приходят сотни молодых людей. Он — самый известный молодой литератор Украины.

И вот — Любко дереш написал новую книгу «Голова Якова».

Точка, в которой его сегодняшнее творчество пребывает сейчас — приближается к нулю.

Уровень его письма сейчас (да и раньше часто бывало) – умораздирающее и зубодробильное чтиво, от которого остается желание три дня смотреть в стену, чтобы опять понять, что в мире что-то происходит. Ведь в результате прочтения романа работа мышления прекращается. Ом, ом, ом.

Его письмо местами вызывает каталепсию мозга.

Текст – ничто, имя – всё

Если сказать просто, его письмо не дотягивает до мощных изданий и издательств.

Имя – дотягивает. Вот и издал Клуб Семейного Досуга «что-то» под обложкой, которую назвали Любко Дереш.

Если бы кто-то захотел выпустить рекламный журнал-талмуд, типа немецкого Otto, но назвал бы его Любко Дереш – на это тоже бы нашелся покупатель.

Потому что Дереша читают. И я читал, все предыдущие романы прочитал. Но после «Головы Якова» не прикоснусь ни к одной строчке Дереша.

У Любко Дереша есть имя-которое-покупают. А это — всегда выгодный коммерческий ход. Понятно, с коммерческой точки зрения КСД попал в точку. Но с точки зрения вкуса и стиля издательство потеряло.

Жаль, что зачастую издательства охотятся за громкими именами, за которыми стоит толпа читателей, которые точно купят книгу.

Издательство ищет заработок, но теряет в качестве и имени. Как в своем имени, так и имени автора. Потому что то, что написал Дереш – это провал не только автора, но и тех, кто взялся издавать книгу.

Стиль «Головы Якова»

Чтобы не быть голословным, приведем примеры.

О стиле и внутренностях письма Дереша мы говорить не будем. Точнее, будем говорить, но текстом самого Дереша.

Вот — один из пассажей, где описана первая любовная интрига главного героя книги — Якова, и его возлюбленной Майи.

6 предложений, одна сплошная последовательная цитата (сохраняем авторский язык и знаки препинания):

   Їхня перша близькість сталася пізно ввечері на студії звукозапису. У кімнаті стояв запах свіжої фарби, гримкотіло від ударів кулаками і п'ятами по роялю. Яскравий, схожий на ваґіну диван лежав перевернутим.

   Потім вони робили це щовечора, як кішки. Сусіди стукали серед ночі по трубах і вставали з ліжка на другий перекур. Упродовж всього їхнього спілкування Майчині черево-двері залишалися міцно стуленими.

Феерично, я счетаю.. А теперь — подробно. По предложению.

Їхня перша близькість сталася пізно ввечері на студії звукозапису.

К первому предложению — вопросов не имею. Хотя к студии звукозаписи мы еще вернемся.

У кімнаті стояв запах свіжої фарби, гримкотіло від ударів кулаками і п'ятами по роялю.

Стоп! Это как? Кулаками по роялю во время секса?! Простите, пани и панове, но вы когда нибудь, в процессе полового акта, со всеми нежностями и утехами — параллельно БИЛИ КУЛАКАМИ КАКИЕ-НИБУДЬ ПРЕДМЕТЫ??

У них там поза — по-собачьи или он-сверху-она-снизу-на-спине, или любая другая — но зачем же бить по роялю кулаками??

Или это такое сексуальное насилие — буду бить кулаком по роялю, если ты мне не дашь!

Яскравий, схожий на ваґіну диван лежав перевернутим.

Что?! К чему это написано?

Это автор, в контексте полового акта хотел намекнуть, что все вокруг в это время напоминает половые органы?

И как это — диван лежал перевернутым? То есть они в процессе перевернули диван, и им пришлось из-под него выкарабкиваться, чтобы продолжить на рояле?

Или главным словом в предложении является не «диван», а «перевернутым»? То есть если бы диван не был перевернутым, то не был бы похож на вагину?

Кстати, если автор хочет показаться таким уж брутальным, и если действие происходит  на студии звукозаписи, то почему бы не описать трубу — она одновременно напоминает и мужской, и женский половые органы. Или почему бы не написать — шкаф как вагина...

Потім вони робили це щовечора, як кішки.

Буду краток: кошки не делают этого каждый вечер! И вообще — не обязательно именно вечером. Они делают это только весной, и то в некоторый период. Далеко не всегда, Дереш!

Потому попытка напустить романтики в брутальщину - не удалась...

Если уж и сравнивать сексуальную активность обеих героев книги с какими-то животными, то уместнее было бы вспомнить бонобо или тех же кроликов.

Сусіди стукали серед ночі по трубах і вставали з ліжка на другий перекур.

На первый взгляд — нормальное предложение. Но, какие соседи могут быть у студии звукозаписи??

Не может быть, потому что звук от барабанов например, точно будет доходить до соседнего подъезда. А записи часто делают по ночам. Потому такие студии делают далеко от людей, чтобы не мешать грохотом и мелодиями.

Поэтому, если и есть соседи, то они будут выходить курить не из-за стонов, а из-за барабанной сбивки. Насколько я понимаю, соседи курят там всегда)

Кстати, если все-таки поверить, что Майя громко стонала, то на студиях звукозаписей всегда есть очень хорошая звукоизоляция.

Но самое яркое, как вагина, предложение — последнее в этом пассаже:

Упродовж всього їхнього спілкування Майчині черево-двері залишалися міцно стуленими.



ээээ..

Я что-то не так понял? Как это надеть на голову?

Хм.. наверное, Дереш имммеет ввиду, что когда Майя говорит — она не занимается сексом? А когда замолкает — сразу же начинает им заниматься? Это как в том анекдоте..

И это — если мы правильно понимаем суть «черево-дверей»...

Міцно стуленими — создается впечатление, что Майя изо всех сил пытается не раскрыть свои черево-двери.

Фух.... повеселил Любко Дереш. Это точно — алхимеческая, и точно — комедия.

Проблема секса

Из-за обилия слов религиозного характера возникает впечатление, что хотя бы под конец книги все покроется мистикой и загадками. Ом, ом, ом... Но главной линией романа оказывается не ЕВРО-2012, не муки написания апокалиптической симфонии, не Шива, не футбол, не мировой сговор, а — секс...

О нем — большая часть книги. Все герои помешаны на сексе. И вот примеры. Я сам удивляюсь — язык повернулся назвать это примерами..

Вони грали, що вона — принцеса, а він — нордичний асур, який приходить серед ночі й убиває дракона своїм теплим пістолетом щастя.

А Майя — його прекрасна коханка. Його інструмент, у який можна дути на всю витягу.

Саксофон краще виглядає в руках у жінок. Чоловік-саксофоніст — стурбований онаніст.

І лише коли мав її стегнами потекти мед поезії, він отямився... (что за примитивозные сравнения?)

Там на вікні сиділа, розклавши ноги, гола Ірена. Вона облизувала середній палець.

Його начальниця читала езотеричну літературу, любила суші і робила безподобні мін'єти.

Пудель підбіг до неї і вперся мордою між ніг.

У скрипці вібрує струна, у кларнеті — тростина, у жінці — фалос. Коли жінка не має поруч чоловіка, вона шукає вібратори-замінники, які б допомогли видобувати з себе звук.

Ці диванчики схожі на вульву.

Я вирішила перевірити свою пошту. Уявляєте, пропонують збільшити статевий член. Кажуть, що це реально.

Згадав батька (который умер в начале книги), не захотів стримуватись. Став на узбіччі, поки все не витекло з мене.  (то есть при упоминании о мертвом отце сразу же хочется писать? И когда пописял — сразу же о нем забываеш???!)

Под конец книги на нескольких страницах описывается процесс совокупления двух кобелей. Герои книги обсуждают природу гомосексуализма.

Я бы посоветовал автору «Головы Якова» немножно переименовать книгу, в более правильное русло. Слово «голова» написать в уменьшительной форме.

Сюжет

Здесь, казалось бы, должно быть самое интересное. Надо рассказать о сути произведения, о сюжетной канве, которая должна передать читателю сверх-идею книги.

Но, по большому счету, пересказывать нечего.

Завязка — интригующая. Некому талантливейшему композитору Якову предлагают написать на ЕВРО-2012 апокалиптический гимн к Конца света. Наверное, этот гимн и должен спровоцировать Конец света..

Книга нашпигована разными историческими персонажами, мифическими, религиозными. Много узкопрофильных религиозных терминов.

(Хотя, иногда и в использовании этих словечек возникают несуразицы. Так, например, Яков, только узнав, что его отец умер, говорит брату:

Отец умер.

Как это умер?

Нормально — забрали ямадуты..

Никаких гореваний, шоков, криков, никакой замкнутости, желания ехать на похороны, в больницу к отцу, или где он там умер.. ничего... просто — да забудь, нашего отца, мол, забрали ямадуты..)

Все так и подсказывает — вот! Вот сейчас начнется!

А — ничего не начинается.

Образы героев не прописаны вообще, что не позволяет соболезновать им ни на грамм. Поэтому все любовные интриги, все телефонные истерические звонки напоминают п.., точнее, мягче говоря — череводверистрадания....

Вся книга расписана мелкими, и покрупнее, описаниями интимных сближений и расставаний персонажей (в одной из таких историй Матвей, старший брат Якова, едет к девушке, наглотавшись трамадола, и при этом выжимает 200 км в час на своей машине. Видимо, автор не знает, что под трамадолом так не сможет ехать даже самый заядлый наркоман, который не чувствует прихода от средней дозы. Да и вообще — трамадол — наркотик для низов общества, тех, у кого машиной и не пахло)

К главному автор не идёт. Он до конца не раскрывает — что же случиться, когда Яков допишет свой мегагалактический гимн?

А ничего не случается. Он просто, в одну из ночей расписывает стены нотами и представляет всем героям книги свой гимн.

И — всё. Конец книги. Ничего глобального не происходит. Точнее — происходит глобальный пшик.

Ом, ом, ом.

Перспектива?

Эта — книга — трагедия автора. Наверное, он хотел выкарабкаться из неких медитативных состояний и глубоких личностных депрессий.

Может и выбрался, но подставлять 15000 читателй (а именно такой тираж книги) — как-то бессовестно..

Автор, наверное, хочет уйти от себя подросткового во взрослую жизнь.

Будет ли взрослый Дереш? Будет ли другой, новый Дереш? Мо, мо, мо...

Павло Коробчук

 
 

Додав Chyzh 04 квітня 2012

Про автора

Народився 12 липня 1984 року в місті Луцьк. Навчався в КНУ ім. Т. Г. Шевченка на відділенні сходознавства. Автор двох книг поезії — «Натщенебо» (2005) та «Дорогосказ» (в спільній з Б-О. Горобчуком і О.Коцаревим збір

Автори пов'язані с новиною

Любко Дереш

 

Коментарi

07 квітня 2012
Vv

Павлику, щоб твої віршики (ой, і ніфіга ж не збочені, і зовсім не на тему сексу всі) хтось отак само пошарпав, вириваючи з контексту масними пальцями і коментуючи в стилі написів у туалеті!

08 квітня 2012

паша коробчук і як поет, і як людина закінчився для мене, так і не почавшись, на другому Дні Незалежності з Махном... Розписавши під час "поетичного боді-арту" розкішну модель з видатним бюстом і вивівши її на "подіум" для наочної презентації своїх поезій, він не спромігся ні на що, окрім як пискнути в унісон з натовпом: "Сіські!!!" Ото й уся твоя поезія, паша. Забув? То переглянь і згадай: http://vk.com/feed#/video134035404_161677389

08 квітня 2012

можна довго копирсатися у спідньому коробчука, "разаблачать" і так далі)

от тіко, той факт, що дереш написав хєрню - це, на жаль, не скасовує :)

08 квітня 2012

а я й не заперечую. я взагалі, окрім "Архе", читати дереша не можу. ну, може, під настрій ще "Культ". останні його роботи мені категорично не подобаються. "Голову Якова" навіть читати не буду. от тіко, той факт, що паша коробчук поц це, на жаль, не скасовує :)

09 квітня 2012

шмішний нарід..

треба читати рецензію, а не починати з критики того, хто рецензує..

бо - той, хто рецензує - НЕ має в творчості збочених віршів, а ті вірші, які є про секс - ІНТИМНІ, а не ПРО СЕКС! у мене таких віршів - до 20%.. тому - перед тим, як мене критикувати - треба або прочитати все (якшо кажете, що все у мене на збочену сексуальну тему), або треба вміти розрізняти сексуальне та інтимне..

і в мене нема в чотирьох книгах жодного матюка...

а щодо того, що кричав сіські - це ніяк НЕ стосується моєї творчості.. і ОТО - не уся моя поезія. це взагалі не моя поезія..

а щодо того, що паша коробчук поц - і це факт - ДЕ ХОЧ ОДИН РЕАЛЬНИЙ АРГУМЕНТ шо я поц.. прошу - підкажіть, бо до того - ви є голослівними бздюльками))

09 квітня 2012

шмішний ви, паша... той приклад, що я навів, може, й не стосується вашої творчості, але характеризує вас як людину. а таких людей так і називають...

11 квітня 2012

звісно що характеризує!! і характеризує як нормальну людину.

але у вашій викладеній думці відсутня логіка:

спершу ви кажете, що вигук "сіські" - от вся моя поезія..
а потім кажете: вигук "сіські" може й не стосується моєї творчості..

ви собі в житті визначтесь, яка ваша позиція.

те, як я ставлюся до свого читача (відсутність матюків, принаймні), не варто плутати з тим, що в тій ситуації зробили всі кілька сотень або й тисяч радісних, не цинічних, без обзивань поза очі, людей, які цим вигуком ні на грам не стали поцами.

а от ви трохи заплутані в своїх судженях..

тому й виходить, що ви - голослівна бздюлька..)

11 квітня 2012

паша, мені байдуже, що ви про мене думаєте, я не марнославний. але якщо ви наполягаєте, то я поясню, чому вважаю вас поцом і чому вигук "сіськи" вважаю квінтесенцією вашої поезії.
по-перше, заради вас чи там вашої поезії, не знаю, дівчина наважилася прилюдно оголитися. самий цей факт зобов'язує нормального чоловіка бути делікатним по відношенню до цієї жінки. вона робить це заради нього чи його поезій і має право розраховувати, принаймні, на повагу до її вчинку. всі ті згадані вами кілька сотень або й тисяч "радісних, не цинічних, без обзивань поза очі, людей", які скандували "сіські!", не стали поцами тому, що нічим не зобов'язані вашій моделі, як і вона, напевно, чхати хотіла на них. ви - інша річ. ви вивели оголену дівчину на сцену і - банально "кинули", до того ж ще й принизивши отим своїм "сіські!". Для порівняння: Лазуткін поводився зі своєю моделлю як джентельмен, незважаючи на те, що вона була напівгола й ущент розмальована. а ви зі своєю - як поц.
По-друге. Наскільки я розумію, суть гуляйпільського "поетичного боді-арту" в тому, що поети презентують "на жіночій натурі" власні поезії. принаймні, так було на тих трьох фестивалях, які мені вдалося відвідати. ви вивели свою модель, покривлялися за її спиною і вигукнули "сіські!", після чого залишили сцену. То чому ви вважаєте, що моєму висновку про те, що "сіські!" - це й уся ваша поезія, бракує логіки?
Мені здається, ви обрали в цій ситуації неправильну лінію захисту. сказали б: "так, я повівся як поц, але я - поет і можу собі це пробачити" - і це, можливо, спрацювало б. а робити вигляд, що ви взагалі не розумієте, про що мова - принаймні, тупо.
почуваюсь дещо незручно від того, що доводиться роз'яснювати настільки очевидні речі.

12 квітня 2012

я не знаю вас, я переписуюся з якимсь бочею. тому особистість того, з ким я переписуюсь, не має значення.

ми з дівчиною добре знайомі, ніхто нікого не образив. не кинув. не принизив. ні я її перед натовпом, ні натовп не образився ні на неї, ні на мене. поганого я нікому не зробив. ми з дівчиною добре порозумілися.

ви погано розумієте, що поети презентують свої вірші. це не так. ви помилилися. так не було на трьох фестивалях. тобто це не обовязковий момент - власні вірші. тож ви десь не там були певно)

а те, що вам бракує логіки, двічі повторювати не буду. якшо ви вже включили штучний тупняк, то не відключається він..

12 квітня 2012

ну, так, то й так... я, до речі, також переписуюсь із якимось нікнеймом... в якого тупняк, здається, цілком природний. зрештою, я не волошин, а ви не гумільов, це вже точно. радий, що вам вдалось порозумітись із дівчиною - я б на її місці просто послав вас нах... І до речі, відсутність у віршах матюків аж ніяк не свідчить про їх якість чи повагу до читача. це так, між іншим.

12 квітня 2012

відсутність матюків свідчить про повагу, між іншим.. не лише вона, але й вона в тому числі.. це так, між іншим.

ви знаєте, з ким переписуєтеся, бо я відразу сказав, що я - паша коробчук. до того ж ви потім у коментарях мене називали паша, що всідчить про те, що ви знаєте з ким спілкуєтесь. але кажете, що спілкуєтесь з якимсь нікнеймом, тобто з людиною, невідомою вам. ви суперечите самі з собою. що є ще одним доказом самозаплутаності вашої. це так, між іншим.

якби ви були на місці дівчини - значить у вас були б сіські. це так, між іншим.

дякую за хорошу фантазію.

12 квітня 2012

паша, скільки вам років? п'ятнадцять? якби ви були чоловіком, а не "на місці чоловіка", можливо, у вас були б мізки. я також вдячний вам - за те, що ви вступили в переписку, а то, не дай боже, я б здуру колись купив би котрусь із ваших книжок...

13 квітня 2012

ви і так здуру..

Chyzh
13 квітня 2012

мальчікі, ну хватіт. нє ссорьтєсь.

17 квітня 2012

сіські!

Коментувати
 
 
 

Гостиница Днепропетровск |  Светильники Днепропетровск |  Рекламное агентство |  Сауны Днепропетровска