Автори / Борис Возницький / Великому мрійнику Борису Возницькому присвячується
У Львівській національній галереї мистецтв триває виставка-вшанування пам’яті видатного українця.
У стінах, де все дихає працею рук невтомного опікуна творів мистецтва, директора Львівської національної галереї мистецтв, Героя України Бориса Возницького, триває виставка, присвячена цій великій людині. Експозиція приурочена до 40 днів з дня смерті Бориса Григоровича і відбувається у рамках днів вшанування його пам’яті. На виставці – портрети, фотоматеріали, нагороди і роботи самого Бориса Возницького, насичене життя якого несподівано для всіх обірвалося 23 травня внаслідок ДТП...
Тут він усміхається з-за дерев, а тут – жваво щось розповідає гурту людей... Тут – серйозний навпроти камер журналістів, із якими був небагатослівним, а тут – отримує ордени з рук високопосадовців... Колекція фотографій Олександри Лісаковської веде нас буденними і святковими митями життя директора Галереї мистецтв. А на одному із шаржів Борис Григорович – з улюбленим замком у руках та з німбом над головою.
«Більшість творів цієї експозиції була торік на виставці, присвяченій 85-річчю Бориса Григоровича, – розповідає донька Бориса Возницького реставратор Лариса Разінкова. – За життя він бачив ці твори. Деякими експонатами дорожив, тому не хотів виносити їх з дому на широкий загал. Та, думаю, люди повинні бачити і портрет його матері, і світлини членів родини…». Для людського ока відкривається портрет дружини Олени, автопортрет і навіть – дипломна робота Бориса Возницького, яка вражає простотою і довершеністю водночас.
Один із найцікавіших експонатів – остання книга («Спогади про пережите» Юрія Ступницького), яку читав Борис Возницький. Куратори залишили її розгорнутою на тій сторінці, де він і закінчив читати... Поклали й окуляри біля неї. Це – один із останніх фрагментів життя Бориса Григоровича.
«Поки ми думали – він вже робив, поки мріяли – він майже зробив, тільки ми хотіли взятися за роботу – а він вже зробив! Був людиною дії, – каже заввіділу європейського мистецтва XIV-XVIII ст. у палаці Потоцьких Оксана Козинкевич. – Очі боялися, а руки робили. Нам усім так треба. Він залишив після себе цілу імперію. У ній – його однодумці, прекрасні історики мистецтва, реставратори, технічний персонал. Ми були згуртованими, а ця смерть зробила нас уважнішими і терплячішими одне до одного. Коли він брав людей на роботу, відразу бачив їхнє місце у всій «композиції».
Оксана Козинкевич, яка була куратором цієї виставки минулоріч, переконана: найскладніша людина – проста. «Борис Григорович був водночас простим і дуже складним, – каже. – Він розумів кожного з нас, хто до нього приходив – і тих, хто скаржився, і тих, хто будував грандіозні плани. Був мрійником – дитинство його ніколи не покидало. Як хлопчисько міг підірватися і летіти – то в замки, то дивитися якусь скульптуру. Не засідав у кабінеті, роздаючи вказівки».
Заввідділу кілька разів робила подачі на грант Євросоюзу «Прикордонне співробітництво: Польща-Білорусь-Україна». «Цього разу удача всміхнулася – і ми отримали ствердну відповідь, – розповідає Оксана Козинкевич. – Знаю, що він це бачить і стежитиме за тим, як це виконуватимемо. Проект передбачає створення центру реставрації і ревіталізації прикордонних замків. Під нього потрапляє «остання любов» Бориса Возницького – Підгорецький замок». А увесь реставраційний відділ Галереї мистецтв уже майже рік працює над творами великого скульптора Пінзеля. На листопад заплановано велику виставку у французькому Луврі, про яку так мріяв Борис Возницький. І саме тому, переконані галеристи, цій мрії судилося збутися.
На фото: Борис Возницький з донькою Ларисою і онуками Андрієм та Олегом.
Автор: Юлія ТУНІК-ЧОРНА, Високий Замок
Додав nady 04 липня 2012
Про автора
Борис Григорович Возницький (нар. 16 квітня 1926) – відомий український музейний діяч та мистецтвознавець. Герой України (2005), заслужений працівник культури України та Польщі, лауреат Державної премії ім. Т.Шевченка (1990), премії ім. Я.Кохан
